Життя – це не спринт, це марафон. Шукаю відповіді на питання – як рости, не кидати та досягати цілі. Тут збираю історії успіху, кейси, тексти. Все – що покращує настрій, додає сили, піднімає віру. Пишу про свій шлях.
Сьогодні вранці встав на ваги та побачив там 70.8 кг. Це майже мінус 5 кг від ваги минулого літа, коли я вдень міг піймати 76–77 кг після їжі і води.
Я нічого не робив. Активні тренування закінчились ще минулого вересня — я про це писав. Але вага трималась.
Це майже 10 кг зайвої ваги для тіла. Це велике навантаження на все, в першу чергу — на внутрішні органи. І найголовніше — це відсутність енергії.
Де була вся ця вага? Правильно — в животі. Це 5 кг зайвого жиру та патогенної флори у вигляді грибів і бактерій.
І знаєте, що до цього призвело? Я прибрав лише кілька продуктів. Правильно — це глютен. Я його і так майже не їв, крім макаронів і лаваша (без дріжджів). Але, як виявилось, навіть такої малої кількості вистачає, щоб вага не йшла. І, звісно, треба прибрати весь цукор.
Звісно, це дуже важко все прибрати, бо ми є цукровими та глютеновими “наркоманами”. Ці бактерії та гриби в нас — ці “наркомани”, які буквально керують нами.
Але таким чином вбиваючи нас зсередини. Такий троянський кінь у нас в животі.
Наташа Кемпбелл-Макбрайд пояснює, що абревіатура GAPS означає «Кишково-психологічний синдром» (Gut and Psychology Syndrome). Основна ідея полягає в тому, що стан нашого мозку та психіки напряму залежить від здоров’я травної системи.
Мікробна спільнота: Людина — це складна екосистема. 90% клітин нашого тіла — це мікроби, що живуть у кишечнику, на слизових оболонках та шкірі. Ми лише на 10% «люди», все інше — це мікробний світ, який керує нашими гормонами, імунітетом та настроєм.
Дисбаланс (Дисбіоз): Сучасний світ з його антибіотиками, хлорованою водою, протизаплідними таблетками та обробленою їжею знищує корисні бактерії. Коли «хороші» бактерії гинуть, їхнє місце займають патогенні грибки (наприклад, кандида), віруси та шкідливі бактерії.
2. Феномен «Дірявого кишечника» (Leaky Gut)
Це ключовий механізм виникнення хвороб у системі GAPS.
Пошкодження стінок: У здорової людини клітини кишечника (ентероцити) щільно прилягають одна до одної. Патогенна флора пошкоджує ці клітини, роблячи стінку кишечника проникною, як сито.
Токсична річка: Через ці «дірки» в кров потрапляють токсини, важкі метали та неперетравлені білки їжі. Імунна система сприймає ці білки як ворогів (віруси), що викликає алергії та аутоімунні реакції.
Вплив на мозок: Коли токсини з кишечника потрапляють у мозок, вони викликають «туман». У дітей це проявляється як аутизм, СДУГ, затримка розвитку, а у дорослих — як депресія, шизофренія чи біполярний розлад.
Основна ідея: Усі хронічні хвороби починаються в кішківнику через порушення балансу мікробіому (насамперед через розростання грибків). Організм людини на 90% складається з мікробів, і зміна харчування здатна “приспати” погані гени та активувати хороші.
Причини руйнування мікробіому:
Антибіотики, пестициди (гліфосат) та хімія в їжі вбивають корисні бактерії.
На їхнє місце приходять грибки (наприклад, кандида), які розростаються безконтрольно.
“Синдром внутрішньої броварні” (Auto-brewery syndrome):
Грибки харчуються вуглеводами (цукор, борошно, крупи) і переробляють їх на алкоголь.
Через це люди (навіть діти) постійно перебувають у стані легкого сп’яніння та інтоксикації, що викликає гіперактивність, проблеми з концентрацією, втому, агресію та фізичний біль.
Синдром “дірявого кішківника” та руйнування колагену:
Через пошкоджені стінки кішківника токсини та неперетравлена їжа потрапляють у кров, викликаючи системне запалення.
Ці токсини “прилипають” до молекул колагену (з якого складаються наші суглоби, зв’язки, судини). Імунна система починає атакувати такий “забруднений” колаген, що призводить до аутоімунних хвороб, болю в суглобах та проблем із судинами.
Сьогодні всюди можна почути: укол — і зайва вага зникає. Укол — і їсти не хочеться. Укол — і життя змінюється. Ozempic, Wegovy, GLP-1 агоністи стали справжньою сенсацією. Але дослідження 2025–2026 років починають розповідати іншу історію.
Чудо-препаратів не існує. Є лише відкладена ціна.
Що показують нові дані
Перше, що впадає в очі — це удар по кістках. При тривалому прийомі ризик остеопорозу зростає приблизно на 30%. Ризик остеомаляції — розм’якшення кісткової тканини — збільшується більш ніж у півтора раза. Додайте до цього проблеми із суглобами та подагру — і картина стає неприємною.
Другий момент — і, мабуть, найбільш недооцінений. До половини втраченої ваги може припадати не на жир, а на м’язи та кісткову тканину. Це не просто цифра на вагах.
М’язи — це ваш метаболізм, ваша чутливість до інсуліну, ваш гормональний фон. Коли йдуть м’язи — старіння пришвидшується. Це не метафора — це фізіологія. Паралельно знижується мінеральна щільність кісток.
Механіка проста: швидке схуднення означає менше навантаження на скелет. Кістка перестає отримувати стимул для підтримання себе. На фоні дефіциту білка, вітаміну D та кальцію — що майже неминуче при різкому обмеженні харчування — вона починає буквально стоншуватися.
Ця конфуціанська практика, популярна на Окінаві («блакитна зона» довгожителів), означає: припиняй їсти, коли більше не відчуваєш голоду, а не коли відчуваєш повну ситість.
Різниця між цими відчуттями — близько 20 хвилин (затримка гормонів лептину і холецистокініну). Набиваючи шлунок до 100% (сигнал «я ситий»), ви фактично переїдаєте приблизно на 20%, розтягуючи стінки органа.
Метаболічний параліч (Postprandial somnolence).
«Харчова кома» після щільного обіду — це не норма, це інтоксикація. Для перетравлення великого об’єму їжі організм перерозподіляє кровотік (до 40% крові йде до ШКТ).
Мозок і м’язи отримують менше кисню.
Крім того, стрибок глюкози викликає викид інсуліну, який спрямовує триптофан у мозок, де він перетворюється на серотонін і мелатонін. Ви засинаєте, бо фактично «вимкнули» свою енергію інсуліновим ударом.
Окислювальний стрес (ROS).
Переїдання змушує мітохондрії (енергетичні станції клітин) працювати на знос.
У процесі спалювання надлишкових калорій утворюється велика кількість вільних радикалів (активний кисень). Вони пошкоджують ДНК і клітинні мембрани, прискорюючи старіння.
Обмеження калорій (Calorie Restriction) — єдиний науково доведений метод подовження життя у ссавців, оскільки він зменшує утворення клітинного «сміття».
Механічне розвантаження.
Шлунок — це м’язовий мішок. Регулярне розтягування (100% і більше) призводить до атрофії рецепторів насичення.
Вам потрібно все більше їжі, щоб відчути «ситість».
Зупинка на 80% зберігає еластичність стінок і чутливість механорецепторів. Ви повертаєте собі контроль над апетитом.
Відчуття «легкого голоду» після їжі — це і є норма.
Ситість прийде приблизно через 20 хвилин.
Якщо ви встали з-за столу з відчуттям «цеглини» в животі — ви отруїли себе їжею.
Їжте, щоб жити, а не живіть, щоб перетравлювати.
–
У тексті всі елементи подані у гіперболізованій, клікбейтній формі з певними спрощеннями та частково недоведеними висновками. Це суміш наукових фактів і інтерпретацій, підсилених риторикою. Відповідь чату джипіті. Але я з цим текстом повністю згоден.
Жереш цукор та солодке, як кінь? Отримуєш не лише живіт, як мішок картоплі, а й системне запалення. Системне запалення далі валить усю систему захисту організму. Простими словами — імунітету настає аліна кабаєва.
Традиційно шкоду цукру пояснюють через різкі стрибки глюкози в крові. Логіка проста: підвищення глюкози → підвищення інсуліну → перевантаження метаболічної системи → ризик діабету.
Існує інша інтерпретація, яка переносить центр проблеми в кишківник.
Мова про так звані “naked sugars” — ізольовані цукри, тобто цукор без клітковини, білка і жирів. Це солодкі напої, соки, десерти, цукерки, рафінований цукор. Такі продукти швидко проходять травлення і активно впливають на мікробіоту кишківника.
З часом може виникати дисбіоз — порушення балансу бактерій. Деякі види починають домінувати, знижується різноманіття мікробіоти. У таких умовах збільшується кількість ліпополісахаридів (LPS) — молекул із клітинних стінок грам-негативних бактерій.
Коли LPS потрапляють у кров, виникає стан, який називають метаболічною ендотоксемією. Це запускає хронічне низькорівневе запалення, активацію імунної системи і поступове порушення сигналів інсуліну.
Мене, насправді, дуже харить Новак Джокович. Коли я ще дивився теніс, то завжди був проти нього, бо вболівав за Роджера Федерера. Але Джокович усе ж таки побив усі спортивні рекорди своїх головних суперників — Федерера і Надаля. Та й побив усі тенісні рекорди загалом.
Людина пройшла теніс. Це факт. Тому варто подивитись: а що ж він робить таке, що дає йому змогу грати навіть у 38 років? І дрюкати людей, яким зараз по 20 років і які ще навіть не народилися, коли він уже вигравав турніри Великого шолома.
Професійне довголіття елітних спортсменів — це завжди результат цілеспрямованої та скоординованої роботи. Але найкращий тенісист в історії Новак Джокович, який на початку місяця у 38 років зіграв у 38-му фіналі «Великого шолома», і цю роботу вивів на новий рівень.
Оптимізувати процеси підготовки та відновлення він почав ще в молодості, і тіло стало центральним проєктом його кар’єри задовго до того, як вікові зміни набули ключового значення в боротьбі за топ-результати.
Найтихіший убивця серця — хронічне сидіння. П’ять годин у кріслі = згущена кров, мікроспазми судин, серце працює як мотор без мастила. Рішення: вставай кожні 50 хвилин, зроби 30 присідань — це безкоштовний «ін’єктор кисню», який розганяє кров сильніше, ніж таблетки.
Тиск не зростає на рівному місці. Його підживлює сіль із фастфуду та прихована сіль із хліба та соусів. Але ще небезпечніший — дефіцит магнію. Магній розширює судини, робоча форма — цитрат або гліцинат. Він коштує копійки, але реально розвантажує серце.
Серце старіє, коли перестаєш дихати глибоко. Поверхневе дихання — це перегрів симпатичної нервової системи. П’ять хвилин на день дихання «4-7-8» (вдих 4 сек, затримка 7, видих 8) знижує ЧСС на 10–15 ударів і дає серцю відпочинок. Це доведено на кардіологічних пацієнтах у Гарварді.
Найбільш недооцінений захисник серця — аспірин у мікродозі. Але не про курс, а про разовий прийом перед нічним стресом або довгим перельотом. Копійчана таблетка перешкоджає тромбам, які найчастіше стають причиною раптового інфаркту уві сні. Важливо: не щоденний прийом, а грамотне використання залежно від ситуації.
П’ять хвилин вранці — це ціна молодого серця. Зробили «планку» та 20 віджимань. Це не про м’язи, а про насосний ефект: кожне скорочення грудних і рук прокачує венозне повернення і розвантажує лівий шлуночок. Дешевше та ефективніше, ніж кардіотренажер.
Серце не вмирає раптово — його вбивають звички. Довге сидіння, погане дихання, нестача руху та магнію роблять більше шкоди, ніж вік. Берегти серце означає не лікувати, а щодня давати йому те, що воно любить: рух, повітря та трохи уваги.
Блукаючий нерв — прихована супермагістраль вашого тіла
Ваш терапевт постійно каже вам: «Просто розслабся». Лікар каже, що це «від стресу». Але ось що ніхто не пояснює: існує єдиний нерв, що йде від стовбура мозку до кишківника, який контролює, чи живете ви в режимі виживання, чи процвітаєте. І 90% з нас навіть не підозрюють про його існування.
Блукаючий нерв (Vagus Nerve) — десята пара черепних нервів і найдовший нерв вашої вегетативної нервової системи. Поки ви намагалися «керувати стресом» за допомогою додатків для медитації та дихальних вправ, ця біологічна супермагістраль диригувала розмовою між вашим мозком і кишківником. Саме вона визначає ваш настрій, імунну відповідь, травлення і навіть здатність закохуватися.
Ось факт, який переверне ваше уявлення про власне тіло: приблизно 90% волокон блукаючого нерва є аферентними. Це означає, що вони несуть інформацію ВІД кишківника ДО мозку, а не навпаки. Ваш мозок не просто командує кишківнику, що робити. Ваш кишківник постійно «куштує» своє біохімічне середовище і доповідає нагору, впливаючи на вироблення нейромедіаторів, ваш емоційний стан і стійкість до стресу. Ви весь цей час сприймали це навпаки.
Коли жиру багато, ці речовини виділяються постійно → виникає запалення низького рівня
2. Лептин і резистентність
Лептин — гормон ситості, який виробляється жировою тканиною.
Він має говорити мозку:
«Ми ситі, енергія є, можна витрачати жир».
Але при надлишковій вазі розвивається лептинорезистентність — мозок перестає чути лептин.
3. Лептин
Лептин — головний гормон, який керує апетитом, спалюванням жиру та рівнем енергії.
Багато жирової тканини → багато лептину → втрачається зв’язок із мозком (постійне переїдання).
4. Багато жирової тканини → знижує конверсію T4 → T3
Запальні цитокіни блокують деййодинази — ферменти, що перетворюють T4 на активний T3.
Підсумок: мало T3 → втома, холод, набір ваги, випадіння волосся
5. Страждає також печінка
Розвивається ожиріння печінки (стеатоз).
Навіть при нормальній вазі. Печінка гірше виводить токсини, гірше перетворює T4 → T3.
Погіршується детокс естрогенів.
Естроген не переробляється → кісти, ПМС, ФКМ, міоми.
Сповільнюється синтез жовч
А жовч — це:
розщеплення жирів
всмоктування вітамінів A, D, E, K
антимікробний захист кишечника
Немає жовчі → порушення травлення → запалення → ще більше жиру.
Підвищується запалення печінки.
Жир виділяє цитокіни, які потрапляють у печінку → посилюють запалення й порушують обмін речовин.
6. Надлишкова жирова тканина
викликає хронічне запалення
блокує конверсію T4 → T3
підвищує rT3
сповільнює метаболізм
погіршує роботу печінки
викликає застій жовчі
порушує травлення
посилює естрогенову домінантність
збільшує інсулінорезистентність
І чим довше це триває, тим важче худнути. Це впливає на всі процеси в організмі.
Хронічне запалення – це початок всіх аутоімунних захворювань. Коли ваш імунітет починає атакувати ваші клітини. У когось щітовидку, у когось суглоби, у когось жкт, у когось шкіру.
Це призводить до страшних хвороб. І це все через зайву вагу. Яка запускає ці процеси.
Сьогодні багато хто шукає чарівну таблетку: як схуднути, як оздоровитись, як зробити так, щоб щодня ходити в туалет, щоб кишечник очищався, а виглядати при цьому — струнким. Люди записуються в зали, сидять на дієтах, п’ють детокси, проносне, планують тренування… І все це — непогано. Але правда в тому, що природа вже все придумала за нас.
Ми створені ходити. Багато. У вертикальному положенні. Рухатися.
10 000 кроків на день — це не норма, це мінімум. Справжня норма — 15–20 тисяч кроків. Коли ми ходимо, наш організм:
вмикає м’язи,
активує хребет,
запускає перистальтику кишечника,
правильно працює серце,
мозок насичується киснем і думає чітко.
Перестав ходити — перестав ходити в туалет. Перестав перетравлювати їжу. Почав накопичувати токсини. Почав набирати жир. Почав втрачати себе.
Скільки разів на день ти їси — стільки ж разів маєш ходити в туалет. Їжа не повинна затримуватись у тілі більше ніж на 24 години, а краще — 18–19. Це і є норма здорового організму.
А тепер подивись на свій день: сидиш, потім сів у машину, знову сидиш, на роботі — сидиш, удома — сидиш. М’язи не працюють. Кров не циркулює. Лімфа стоїть. Організм не очищається. Енергія не виробляється. І ти не можеш заснути. Сон поверхневий, ти не висипаєшся, дратуєшся, не встигаєш. Голова «тупа». А потім — стрес. А стрес — це двері до хвороб.
Це як ланцюжок: перестав ходити → перестав ходити в туалет → перестав перетравлювати → почав набирати вагу → зник м’язовий тонус → не подобаєшся собі → психіка «пливе» → тіло хворіє.
Запам’ятай: ми народжені ходити. Не бігати, не тягати штангу, не качати попу в інстаграмі — а ХОДИТИ.
Під час ходьби тіло розслабляється. М’які вібрації розвантажують м’язи, очищають клітини. Після ходьби не треба відновлюватись, як після тренування. Прокинувся — і знову можеш іти. Це закладено природою.
Почни з малого. Не треба 17 000 кроків з першого дня. Додай 1 000 щодня. Потроху тіло звикне, сформується м’язовий корсет. Ти станеш живішим, яснішим, сильнішим. Кишечник запрацює. Сон налагодиться. Ти повернеш собі себе.
Нам дали ноги — щоб ми ходили. Ні таблетки, ні лікарі не допоможуть, якщо ти сам не підеш.
Твоє тіло — твій найкращий лікар. Твоє ставлення до нього — твій рецепт.
Абсолютно доведено з точки зору біохімії, фізіології та роботи кожної клітини організму, особливо м’язової: регулярна фізична активність є життєво необхідною. Чотири тижні без фізичних навантажень вже призводять до суттєвих змін на клітинному рівні. Наприклад, організм припиняє синтез близько 600 мікро РНК—просто тому, що немає необхідності витрачати ресурси на те, що не використовується.
Що таке мікро РНК?
Це маленькі молекули РНК (не ті, що несуть інформацію для білків), які регулюють, які білки будуть вироблятись в клітинах. Вони дуже важливі для нормальної роботи клітини, зокрема для адаптації до навантажень, стресу, росту тощо.
Крім того, мітохондрії—енергетичні станції клітин—різко знижують свою продуктивність. Вони ніколи не будуть виробляти більше АТФ (аденозинтрифосфату), ніж потрібно клітині саме зараз. Якщо через якісь збої мітохондрії все ж починають синтезувати надлишковий АТФ, то спеціальний фермент, АТФ-синтаза, переключається на зворотній режим роботи і починає розкладати вже створений АТФ на складові, щоб зберегти внутрішній баланс клітини
Таким чином організм підтримує гомеостаз, постійність внутрішнього середовища. Втім, відсутність активності впливає не тільки на клітини. На рівні всього тіла погіршується робота органів: зменшується життєва ємність легень, падає показник максимального споживання кисню (МПК), погіршується робота серцево-судинної системи.
Все, що було натреновано, повертається до початкового стану, до «нуля». Саме тому так важко знову починати тренуватися після вимушеної паузи, будь то через хворобу, стрес, життєві труднощі чи просту лінь.
Важливо пам’ятати: енергія для всіх життєво необхідних процесів утворюється саме в мітохондріях у вигляді АТФ. Коли клітині потрібна енергія, АТФ розпадається на АДФ і фосфат, вивільняючи необхідну для руху м’язів, синтезу білків та поділу клітин енергію. Без регулярної фізичної активності ці процеси сповільнюються, а енергетична ефективність тіла різко падає.
Отже, регулярна активність—це не лише про спорт і зовнішній вигляд. Це буквально про здоров’я кожної клітини вашого тіла. Фізична активність — це паливо для життя, а не просто спорт.
В організмі як жінок, так і чоловіків, за виведення кофеїну та естрогенів відповідає один і той самий фермент печінки — CYP1A2.
У жінок:
Цей фермент розщеплює як кофеїн, так і естрогени. Якщо фермент працює повільно (через генетичні особливості), то і кава, і гормони затримуються в організмі довше. Це може:
посилювати менструальні болі,
впливати на рівень естрогену,
викликати гормональний дисбаланс,
змінювати реакцію на контрацептиви.
Багато жінок помічають полегшення симптомів ПМС або менструального болю, коли знижують споживання кави — і саме цей механізм може пояснити чому.
У чоловіків:
CYP1A2 так само відповідає за виведення кофеїну і естрогенів. Якщо фермент працює повільно:
кофеїн довше зберігається в крові → виникає тривожність, проблеми зі сном;
естрогени виводяться гірше → можливе зниження тестостерону, накопичення жиру, зниження лібідо.
Висновок:
Одна чашка кави на день — це не проблема для більшості. Але якщо ви чутливі до кофеїну, маєте гормональні коливання, або підозрюєте, що ваш CYP1A2 працює повільно — варто звернути увагу на реакцію тіла та при потребі зменшити споживання кави. І чоловікам, і жінкам.
Cьогодні ми зіткнулися з дивовижною, вражаючою, що шокує свідомість, незбагненною і неусвідомленою – іноді мені здається, магічною – епідемією надзвичайно низького рівня тестостерону у сучасних чоловіків. На мою особисту думку, це питання має цікавити всіх – не лише чоловіків, а й жінок, і дітей, про це мають говорити абсолютно всі. Усі, хто можуть говорити. Політики повинні обговорювати це питання щонайменше не рідше, ніж глобальне потепління чи будівництво третього храму.
І, можливо, вам зараз здається, що я перебільшую, нагнітаю хмари, гіперболізую і просто несу нісенітниці. Але зараз ми розглянемо кілька досліджень, які по-хорошому повинні вас добряче збадьорити, а може навіть налякати. Зокрема, у нас є досить показове і нещодавно опубліковане дослідження, яке вивчало рівень тестостерону у величезній вибірці – 100 тисяч ізраїльських чоловіків у період між 2006 і 2019 роками.
Отже, з цього дослідження ми знаємо вражаючий факт, справді вражаючий. Сучасний 22-річний чоловік, тобто на піку свого тестостерону, має такий самий рівень тестостерону, як 37-річний чоловік у 2006 році. Я спеціально зробив невелику драматичну паузу, щоб ви могли осмислити те, що я щойно сказав. Можливо, ви не розбираєтеся в усіх цих цифрах, тому я скажу інакше. За 13 років рівень тестостерону знизився на 20 відсотків. 20 відсотків за 13 років.
Але проблема в тому, що ми бачимо цей тренд не лише в Ізраїлі, а й по всьому світу. У нас є цікаві дослідження зі США на 4000 чоловіків. Отже, з цього дослідження ми знаємо, що в 1990-х роках середній рівень тестостерону становив 605 нг/дл. А в 2016 році він уже був 451 нг/дл. Тобто за цей невеликий проміжок часу рівень тестостерону впав на 150 нг/дл. Іншими словами, за 17 років тестостерон знизився на 30%. 30% за 17 років.
І, на жаль, це не єдине дослідження з такими цифрами. Зокрема, у нас є досить цікавий рукопис, опублікований у 2007 році, у якому вчені вивчали чоловіків старше 45 років. Виявилося, що з 1987 по 2007 рік щороку рівень тестостерону падав на 1,4%. Уявіть собі такі цифри. Це означає, що за 20 років тестостерон знизився на 34%. За 20 років на 34%.
Зараз я зроблю не дуже наукову річ, за яку мене можуть покритикувати і сказати, що я помиляюся, але я вважаю, що для цілей цього відео це цілком підійде – просто щоб побачити загальні тренди і зрозуміти, з якою швидкістю і в якому напрямку ми рухаємося. Давайте об’єднаємо третє і перше дослідження. Отже, з 1987 по 2007 рік тестостерон упав на 34%. А з 2007 по 2019 він упав ще на 20%. Іншими словами, за останні 30 років тестостерон знизився на 50%. 50%.
«Ми всі можемо це зробити», — каже 88-річний бігун після фінішу на своєму 12-му Афінському марафоні
У 88 років грецький бігун Плутархос Пурлякас знову довів, що вік — це лише цифра і не перешкода для рішучості, завершивши 41-й Афінський марафон у неділю.
Ця гонка, яку ще називають «Справжня», щороку проводиться на маршруті, який вважається тим самим, що пробіг афінський гонець Фідіппід, щоб принести звістку про перемогу з поля бою під Марафоном 2500 років тому. Цей маршрут визнаний оригінальним марафонським і використовувався також під час Олімпійських ігор 2004 року в Афінах.
Історія така — моя дружина пішла до стоматолога. Плановий огляд, потрібно почистити каміння. І їй доктор каже: «Ви знаєте, бажано кожні 3–4 місяці міняти зубну пасту». Чому? Тому що зуби звикають до певної зубної пасти, потрібно міняти.
Добре, моя дружина одразу ж пішла і купила іншу зубну пасту. В АТБ. Paradontax Ultra Clean. Вона ще така солона. Можливо, хтось із вас користується такою зубною пастою. Почали чистити.
Думаю, мабуть, мені ж теж треба сходити до стоматолога. Бо давненько не був. Записався на чистку, те саме. У мене зуби, слава богу, все добре. Востаннє я ставив пломбу 8 років тому. Нічого не болить.
Я, звичайно, не хороший, скажімо так, старанний пацієнт, який дбає про свої зуби. Правильно потрібно ходити раз на рік, як мінімум раз на рік чистити каміння. І відповідно робити, скажімо так, чекап. Якщо з’явився карієс, ставити пломби. Ок, думаю, піду почищу каміння, потім у мене один зуб — треба, мабуть, зробити пломбу.
Неділя. Мій запис до стоматолога.
Прокидаюся вранці — і у мене починають дико боліти зуби. Приходжу до нього, він подивився, там є основний доктор і його помічник, але, мабуть, помічник вже теж доктор.
