Пропаганда не переконує вас, вона контролює, куди буде спрямована ваша увага.

У мільйонах радянських квартир на кухні або в передпокої висіла така маленька коробочка — абонентський пристрій дротового мовлення, або, по-народному, радіоточка. У нас у Братську, звідки я родом, у моєму дитинстві ця штука запам’яталася тим, що починала грати музику дуже рано-вранці. Особливістю радіоточки було те, що звук, сигнал і живлення надходили по дроту.

Але навіщо був потрібен такий пристрій? Звичайний радіоприймач можна переналаштувати, наприклад покрутити ручку й упіймати ворожий сигнал. У Союзі з цим боролися за допомогою глушилок. Але дріт глушити не треба. Ручки налаштування немає, тому що налаштовувати нічого. Ти можеш зробити тільки голосніше або тихіше.

Це одне з найелегантніших рішень в історії радянської пропаганди. І зауважте: воно взагалі не стосується роботи над контентом. Ніхто не став писати переконливіші тексти. Натомість прибрали саму можливість вибору контенту на рівні пристрою. Пропаганду просто вбудували в пристрій.

І зараз ми поговоримо про серйозні речі. Тому що політтехнологія в усі часи й у всіх країнах майже ніколи не бореться за те, щоб ви повірили словам. Вона бореться за те, куди буде спрямована ваша увага.

Чому саме увага

Переконати людину дорого. Потрібні аргументи, час, довіра, і все одно найчастіше це не спрацює, тому що психіка захищає свої переконання. А от вирішити, про що людина думатиме сьогодні, — легко. Якщо я задаю тему, я задаю систему координат. Ви можете сперечатися зі мною всередині неї скільки завгодно — але рамку обрав я.

Читати далі… “Пропаганда не переконує вас, вона контролює, куди буде спрямована ваша увага.”

Хто обирає завтрашню першу шпальту. Хто керує вашою увагою, а значить вашими думками і вашим життям?

Юваль Ной Харарі: А якщо ми взагалі не ухвалимо жодного рішення щодо правосуб’єктності, захоплення відбудеться саме собою – так, як це вже сталося в соціальних мережах. Там ми ніколи не вирішували надавати ШІ правосуб’єктність. Але соцмережі вже переповнені особами-ШІ, ботами, які видають себе за людей. Коли хтось надсилає вам щось онлайн, ви гадки не маєте, людина це чи ШІ.

Соціальні мережі – перша у світі система, де ШІ фактично діє як особа, хоча ми ніколи не вирішували, що хочемо це дозволити. Це просто сталося саме собою, і результат не надто втішний.

Медіа – теж свого роду бюрократична система. У двадцятому столітті нею керували люди, і найважливішими фігурами були редактори – газет, радіопередач, телеканалів, – бо саме вони вирішували, про що думатиме й говоритиме кожен. Вони контролювали розмову. Коли ти вирішуєш, які десять із мільйона подій, що сталися сьогодні у світі, потраплять на першу шпальту завтрашньої газети і який заголовок буде головним, то завтра мільйони людей прочитають це й почнуть про це говорити. Це була колосальна влада.

Ленін, перш ніж стати диктатором Радянського Союзу, мав одну посаду – редактор газети “Іскра”. Муссоліні починав як журналіст-соціаліст, потім став ультраправим журналістом, очолив ультраправу газету Il Popolo d’Italia – і з цієї посади рушив прямо в диктатори Італії. Отже: журналіст, редактор, диктатор.

А тепер запитайте себе: хто сьогодні найважливіші редактори у світі? Як їх звати? У них немає імен, бо це алгоритми. Хто вирішує, що людина побачить у своїй стрічці – в X, у TikTok, в Instagram? Не люди. Бюрократією медіа вже керує ШІ.

Насправді тут проста відповідь. Алгоритм покаже самий популярний пост, саме популярне відео по вашим інтересам. Чим більше уваги забирають пости чи відео, тим більшій кількості людей алгоритм покаже цей контент.

Тому в топі вже давно самі гарячі теми. Це звичайна механіка Реддіта, яка зараз використовується всіма соцмережами. Коли у кожного поста є рейтинг. Коли користувачі ставлять плюс або мінус посту.

Раніше вам показували контент ваших друзів або тих, на кого ви підписані. Зараз Інстаграм навіть не показує вам сторіси ваших друзів. А показує сторіси взагалі лівих людей. І показує рілси по темах, які вас цікавлять. У мене це теми про здоровʼя. Ну бо старість вона така).

Чому це так — тому що головна задача ТікТока, Інстаграма, Ютуба, Фейсбука — це вкрасти вашу увагу, ваш фокус, ваш час. Тому вони будуть вам показувати контент, який цікавий саме вам, і ви хочете дочитати його до кінця.

І ще проблема в тому, що по любій темі зараз контент безкінечний. Лента безкінечна. На любу тему ви можете дивитись відео 24 години, місяць. Це може бути політика, історія, бізнес, маркетинг.

Тому контроль фокуса — це перша задача ефективної людини. Не контролюєш фокус — не контролюєш життя. Алгоритми затягнуть тебе в саму глибоку безодню. Такий от рок-н-ролл.

Смартфони та соцмережі кардинально змінили все. Навіть демографію.

Велике дослідження. Демографія та населення

Чому народжуваність одночасно падає по всьому світу

Житло та смартфони є частиною причин демографічних змін, які змінюють наш світ

Financial Times наводить графік, згідно з яким з появою смартфонів народжуваність у світі різко знизилася. За даними видання, з моменту популяризації смартфонів для масового використання, народжуваність дала різкий нахил, знизившись у сумарному коефіцієнті з +0% до -40%.

Смартфони та соцмережі скоротили кількість живого спілкування серед молоді, через що люди стали рідше заводити стосунки та сім’ї. Особливо це проявилося серед молодого покоління.

 

Фокус. Не контролюєш фокус – не контролюєш нічого

Ключова ідея. Фокус не утримують — його не втрачають.

1. Фокус = те, що ти допускаєш всередину

Свідомість завжди зайнята чимось. Якщо ти не обрав об’єкт фокусу заздалегідь, його обере середовище. Контроль фокусу починається до дії, а не під час.

Практика з логіки:

  • заздалегідь визначити одну допустиму задачу
  • все інше оголосити «шумом», а не «спокусою»

2. Розсіяність — це не слабкість, а зміна ролі

Коли увага скаче, ти переходиш з ролі «діючий» у роль «реагуючий».
Фокус утримується, поки ти в ролі, а не поки «стараєшся».

Звідси правило. Якщо фокус зник — ти вже змінив роль. Повертай роль, а не увагу.

3. Короткі відрізки — не слабкість, а норма

Стійкий фокус — це серія коротких захоплень, а не марафон.

Тому:

– фіксований короткий інтервал
– пауза
– повернення до тієї ж задачі

Так фокус стає керованим, а не героїчним.

4. Фокус тримається на сенсі, а не на дисципліні

Якщо задача не вбудована в твою ієрархію цілей, фокус буде витікати автоматично.
Свідомість скидає те, що не вважає важливим — і це нормальний механізм, а не баг.
Продовжую суворо в логіці книги, та ж 1-ша категорія.

Що ще важливо про контроль фокусу уваги:

5. Фокус витікає не «кудись», а до найсильнішого стимулу

Свідомість завжди тягнеться туди, де:
– швидша винагорода
– менше невизначеності
– вищий емоційний відгук

Це означає. Якщо поруч є сильний стимул (телефон, розмови, повідомлення), фокус не програє — він просто підкоряється ієрархії стимулів.

Висновок. Не можна вимагати фокусу в середовищі, де ти заздалегідь програв за силою стимулів.

6. Фокус ламається від незавершеності

Незакриті задачі створюють фоновий шум. Свідомість постійно «смикає» увагу, нагадуючи про незавершене.

Тому утримання фокусу можливе тільки коли:
– ти або закрив хвости
– або усвідомлено відклав їх (зафіксував)

Нефіксоване = конкуруюче.

7. Спроба «контролювати себе» руйнує фокус

Самоспостереження під час роботи — втрата ролі.
Як тільки ти починаєш перевіряти:
«я достатньо зосереджений?»
«я не відволікся?»
…ти вже вийшов з дії.

Правило просте. Фокус живе в дії, а не в контролі над дією.

8. Фокус посилюється через тілесний якір

Фокус — не суто ментальна функція. Він тримається через:
– позу
– дихання
– однотипну тілесну конфігурацію

Тому однакове положення тіла — швидший вхід у фокус.
Це не ритуал, а якоріння ролі.
Фокус зникає не через слабкість, а через помилки в структурі.

Читати далі… “Фокус. Не контролюєш фокус – не контролюєш нічого”

Що відбувається з мозком та енергією, коли ти прочитав новину, подивився сторис або відео на YouTube

Пройшов день, а я нічого не зробив. Але весь день був чимось зайнятий. І змучився піпец, немає сил та енергії.
Знайомо? Грабіжник – ваш смартфон. 

Давайте розберемо механіку процесу

Очевидно, що найскладніше — це початок. Найбільше енергії витрачається на запуск будь-якого процесу.

Навіть якщо ви вирішили подивитись якийсь прикол — мозку все одно потрібно переключити увагу та виконати аналіз: що відбувається в ролику, у чому суть, чому тут смішно.
Або — прочитати новину про захоплення чергового села й зробити припущення, що скоро фронт посипеться.
Або — як скандал із Міндічем вплине на Україну, Зеленського, який Єрмак чорт і як це все зрештою вплине на мене, щоб почати боятися.

Ми аналізуємо та приймаємо рішення. Кожну секунду. Це колосальна робота для мозку.

Але вона в 100 раз приємніша, за вирішення реальних проблем. Це набагато цікавіше, за реальний світ. Це як прихований вірус, який майнить крипту на вашому компі, а ви навіть не здогадуєтесь. Тихий крадій вашої енергії. 

Читати новини, дивитися сторис, тіктоки — легко.
Вхід дуже простий.
Вихід — пекельно складний.

Потрібно знову повертатися до своїх питань:
як знайти нових клієнтів,
які можуть кинути,
які будуть виносити мозок,
які будуть робити кучу правок,
які будуть торгуватись. Бр-р-р…

Так ми зазвичай думаємо про свою роботу?
Тому так легко читати про інших і так складно займатися власними справами. Але щоб переключитися назад на свої задачі, мозку потрібно витратити величезну кількість енергії.

У середньому, за статистикою, людина відкриває телефон до 2000 разів на день. Розблоковує його «просто так» — 150–200 разів. Це адський DDoS нашого центрального процесору.

Катастрофічно багато енергії втрачається при перемиканні між задачами.  Це просто темна матерія, яка знищує все. 

У мозку просто немає шансів.
Тому він підвисає.
Мозок перетворюється на яєчню.
Година в такому режимі — повністю розряджає нашу ментальну батарейку.

Перший крок до ефективності – це контроль свого фокусу. 
Фокусу на власні цілі і задачі. 
Немає фокусу – немає нічого. 

P.S. Сигнал та шум. Техніка продуктивності від Стіва Джобса

чому дудь російський пропагандист?

нещодавно вийшло інтервʼю дудя з майклом накі

накі я поважаю і слухаю, це реально виключення з правила про хороших руских
людина, яка зібрала для зсу більше 1 млн доларів
його позиція підтверджується діями

одразу скажу, що бажано, щоб ви подивилися ось це відео
про дудя від каналу загін кіноманів
там більш детально, з фактами, розібрано, що не так з юрієм
я не буду це повторювати

я лише хочу додати ще один момент, чому все, про що там говориться, є правдою
і чому це ще один приклад роботи пропаганди, який я хочу відмітити

все інтервʼю я не дивився
але кілька моментів про Україну я вирізав
і вони ще раз красномовно підтверджують, особисто для мене,
що дудь є російським агентом фсб та пропагандистом

Читати далі… “чому дудь російський пропагандист?”

Чому ти ніколи не перестанеш дивитись тік-ток, ютуб, інстаграм та читати новини?

«Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо… Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, — і немає нічого нового під сонцем!..»

Фраза походить з Книги Екклезіаста 1:8 і означає, що людське бажання бачити й пізнавати — безмежне, і жодна кількість зорових вражень не здатна його задовольнити.

Навіть споглядаючи дедалі більше нового й прекрасного, людина завжди прагнутиме більшого, а спрага пізнання ніколи не втамується повністю.

Цей вірш також часто пов’язують із ширшим сенсом ненаситності людських бажань до насолод та розваг. Проблема тільки в тому, що постійні пусті розваги вбивають енергію. Ментальну енергію. Якої вистачає тільки на тік-токи. А на реальне життя нічого не залишається. Яке ще й не таке яскраве. Бігати вранці серед хрущовок без Гармінів за 50 тисяч гривень — не так яскраво, як на вулицях Нью-Йорку в модних кросах та дорогих девайсах.

“Хліба і видовищ” — це вислів, який означає політику умиротворення народу за допомогою безкоштовної їжі та розваг, щоб здобути та утримати владу. У давньоримській державі це була практика роздачі хліба та організації гладіаторських боїв, щоб запобігти бунтам і забезпечити лояльність плебсу.

Прикол у тому, що за 2000 років до появи ТікТока розумні діди вже описали природу людини. Нічого не змінилось. Тому середній хомо сапієнс так легко може подивитись 187 відосів з приколами за годину. Тільки вранці. А потім ще 135 ввечері. Прочитати 200–300 новин. Та глянути одну-дві серії якогось серіальчику. Кожен день. Видовища ніколи не закінчуються.

6 годин 45 хвилин на день

За останніми даними, людина в середньому проводить на смартфоні приблизно 4 години 37 хвилин щодня. Якщо рахувати загальний екранний час (всі пристрої: телефони, планшети, комп’ютери) — то середній час сягає близько 6 годин 45 хвилин на день. Це час, за який людина приймає декілька тисяч рішень. Що повністю вбиває весь нейроресурс.

Інформація — це сучасний наркотик. Немає розваг — починається нудьга. Нудьга, або відсутність відчуттів, сильно давлять на психіку. Тому майже нереально припинити споживання. Ми вже не можемо сидіти просто на лавочці, як бабульки. Просто сидіти та спостерігати за навколишнім світом. Ми одразу дістаємо телефон. Ми дістаємо його завжди. Коли дивимось фільми, коли їмо в кафе, коли з кимось зустрічаємось, коли когось чекаємо — ми його постійно перевіряємо. 150–200 разів на день ми просто так відкриваємо телефон.

Вміння фільтрувати, контролювати та обмежувати свій інформаційний потік є ключовим у теперішній час. Це ключ до нашого ментального здоровʼя, нашої енергетики та наших бажань. Це одна з задач, якою я займаюсь. Іноді все виходить, іноді — взагалі не виходить. Це шлях. Але я впевнений, що це одна з надважливих навичок людини в сучасному світі.

Як я з цим працюю? Я постійно збираю матеріали по цій темі, пишу про це статті та постійно перечитую і слухаю свої записи, щоб кожен день нагадувати собі. Прокидатись та щось робити з цим. А саме — замінювати токсичний контент (новини) на більш “професійний”. Обмежую час споживання. Давно відписався майже від усіх в усіх соцмережах. Тільки читаю тих, хто пише про маркетинг, здоровʼя, продажі, нові технології. Тих, хто піднімає мені настрій. Споживаю контент англійською мовою, всі серіали дивлюсь майже на інгліш.

Моя задача, як би банально це не звучало, — сформувати таку інформаційну бульбашку, яка буде піднімати мені настрій. Бо інакше — відсутність енергії, сил, мотивації, вигорання, депресія. А все починається з наших думок.

P.S. А це геніальна сцена з серіалу Westworld. Про сюжети. Це яскравий приклад того, як діють інформаційні наркотики. Вони постійно хочуть вас затягнути та забрати вашу увагу і енергію. І ми навіть не пручаємось цьому.

Такий шлях! Всім мир!

Сигнал та шум. Техніка продуктивності від Стіва Джобса

Добре, мені потрібно з тобою поділитися цим — мабуть, щоб розповісти, але, можливо, ще й тому, що я щойно зрозумів дещо про продуктивність, підприємництво, створення, успіх — і це не виходить у мене з голови.

У мене щойно в подкасті був Кевін О’Лірі, той самий «акула» з Shark Tank USA, і він, умовно кажучи, вдарив мене в обличчя однією думкою, яку озвучив щодо свого досвіду зі Стівом Джобсом.

Стів Джобс мав здатність розрізняти, де «сигнал», а де «шум».

Я працював на Стіва Джобса на початку 90-х, створював усе його освітнє програмне забезпечення. І ось концепція, яку він розумів, але на яку тоді, у 90-х, мало хто звертав увагу — це співвідношення сигналу до шуму.

Для нього сигнал — це три-п’ять головних справ, які ти маєш зробити протягом наступних 18 годин. Ти маєш завершити ці три-п’ять критично важливих речей для своєї місії. Вони мають бути зроблені сьогодні.

Все інше, що заважає тобі це зробити — це шум.

Тож для Стіва Джобса співвідношення сигналу до шуму, потрібне для успіху, було 80/20. 80% сигналу, 20% шуму.

І коли він про це говорив, я зрозумів, що саме цього мені зараз не вистачає в житті. Бо як креативна людина з купою ідей, я іноді розпорошую енергію на речі, які не є сигналом, які не є найважливішими справами на сьогодні.

І, думаю, ми всі можемо це зрозуміти — прокидаєшся з чітким планом, а потім починаються електронні листи, хтось щось просить, щось стається — і ти пливеш у шумі, а день втрачено. День, який мав бути присвячений сигналу.

А життя — це гра з нульовою сумою. Є обмежена кількість речей, які ми можемо зробити.

І я подумав: чорт, знаєш, що мені треба зробити? Мені треба організувати все, що я маю зробити сьогодні, кожне завдання, яке надходить, у дві колонки.

Колонка «сигнал» — це найважливіші речі, на яких я був зосереджений зранку. І колонка «шум».

І саме це я й зробив. От там, на моєму ноутбуці, я щойно розбив свої завдання на сьогодні на дві колонки: сигнал і шум.

І все, що приходить до мене сьогодні, і все, що крутиться в моїй голові, і весь мій список справ — усе потрапляє в одну з цих двох колонок.

Те, що я маю зробити сьогодні, що рухає мене вперед до моїх цілей — сигнал. Те, що не є таким важливим — шум.

А все, що в колонці «шум», я делегуватиму іншим.

Мова – це ключ. Головний інструмент пропаганди. Як все працює?

«На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Бог було Слово». Євангеліє від Івана, 1:1.

Я вже багато разів писав про те, що ми є те, що у нас у голові. Те, що у нас у голові, — це образи та слова. Ми думаємо словами. Тому так важливо, як кажуть у народі, фільтрувати базар. Звертати увагу, якими словами я розмовляю із собою та з іншими. І наступний етап — фільтрувати те, що нам кажуть. Бо будь-яка інформація, яка потрапляє нам у мозок, впливає на нас. «Сприйняття — початок відтворення».

І сьогодні я хочу поділитися яскравим прикладом того, як працює пропаганда — на прикладі мови, яку використовує Трамп.

Важливий текст про те, як автократія може поступово формуватися за допомогою мови.

Співвітчизники повинні пам’ятати, як ткали реальність, що нас оточує, тим самим шляхом — через створення нового дискурсу, смислові підміни, розширення меж прийнятного, підступну риторику, обережно, крапля за краплею, зціджувану згори через новоспечених пропагандистів і провладних спікерів.

Так, крок за кроком, ми приходимо до сьогоднішнього світу.

Водночас цілком свідомо, за допомогою удаваного постмодерністського цинізму, з суспільства знімають захист, заявляючи, що слова нічого не означають. Хоча вони означають усе і створюють і простір, що оточує людину, і її сприйняття цього простору.

Йдеться про іншу країну та іншу реальність, але думки й висновки є цілком універсальними. Ними може скористатися будь-який житель будь-якого куточка Землі.

«Ми часто чули: не слухайте, що говорить Трамп — дивіться, що він робить. Це знайома порада — практична, навіть цинічна, але небезпечно неповна. Тому що у випадку з Трампом мова — це не просто розмова. Це форма дії. Його слова не просто відображають його мислення — вони формують політичну реальність. Вони позначають ворогів, тестують межі допустимого і упереджують опір.

У будь-якому авторитарному русі мова відіграє центральну роль. Вона не просто супроводжує насильство — вона готує ґрунт для нього. Вона легітимізує, підбурює та маскує. Слова не є вторинними щодо влади. Вони — частина того, як влада працює.

Читати далі… “Мова – це ключ. Головний інструмент пропаганди. Як все працює?”

Скілки рішень людина приймає за день?

В одному з досліджень, опублікованих у Harvard Business Review, наводиться оцінка: доросла людина приймає до 30 тисяч рішень на день — від того, якою рукою потягнутися до кружки, до складних стратегічних виборів. Більшість із них — мікроскопічні й ухвалюються на автопілоті. Чим вища зона відповідальності, тим більше усвідомлених рішень доводиться приймати — і тим вищий ризик втоми від вибору (decision fatigue).

Кожне рішення — це ментальний ресурс. Тому ми так багато всього робимо на автоматі. Приймати рішення — дуже енергозатратно. Тому деякі складні рішення ми відтягуємо днями, місяцями, іноді роками.

Але саме головне те, що кожне відео в тік-тоці, інсті, кожна прочитана новина, кожна сторіс — віджирає наш ресурс, нашу енергію. Тому що кожне відео — це прийняте рішення. Якщо ви за годину переглянули 60 хвилинних відосів, ви прийняли мінімум 60 рішень. А може і 600. Все залежить від відео. І інформації, яку ви завантажили собі в мозок.

Чим більше такого пустого контенту, тим більше сміттєвих рішень. Тим менше реально важливих рішень, які ми відтягуємо роками: записатись в спортзал, вивчити мову, змінити роботу, змінити місце проживання.

Кожне рішення — це ставка. «Ставка — це рішення про майбутнє, де немає визначеності», — говорить чемпіонка з покеру Енні Дьюк. У бізнесі, фінансах і повсякденному житті ми щодня робимо вибір, не знаючи всіх наслідків. Але і ринок, і життя винагороджують не тих, хто просто вгадав, а тих, хто вміє розрізняти вдачу й майстерність, ціну й цінність, шум і сигнал.

Тих, хто захищає свій мозок від інформаційного сміття. Хто не перевантажує свій мозок. Тому він легко приймає рішення. Він постійно їх приймає. Тому що у нього на це є ресурс.

Такий шлях! Всім мир! Хай буде з вами сила!

Ідеальна пастка для мозку

Зловив себе на думці.

Вийди зараз на будь-яку вулицю. Зупинись і просто подивись на людей навколо. На зупинці, в кафе, у черзі. З величезною ймовірністю кожна з цих людей щодня витрачає дві години на перегляд коротких відео.

Дві години.

Це не відпочинок. Це — жорстокий цифровий глутамат, що вливають прямо в мозок через очі. Сеанс дофамінового самознищення. Після нього — в голові порожнеча. Вони навіть не згадають, що дивились п’ять хвилин тому.

Якийсь танець. Уривок фільму. Невдалий пранк. Чиясь розпаковка. Інформаційне сміття, яке нічого не залишає. Лише випалену увагу. І я дивлюсь на це як інтегратор. Це, по суті, найуспішніший і найстрашніший алгоритм у світі.

Він не автоматизує рутину. Не економить час. Не спрощує життя. Він робить протилежне. Знаходить вільні дві години твого життя — ті самі, яких мені критично не вистачає, щоб полагодити черговий вебхук — і перетворює їх на нуль.

Читати далі… “Ідеальна пастка для мозку”

Чому більше інформації – не завжди краще. Наукових відкриттів і технологічних інновацій з роками стає все менше, хоча загальний обсяг знань зростає.

Штучний хлорофіл, який врятує планету від парникових газів, революційні ліки від раку і вірусів, нові двигуни для космічних апаратів, які доставлять людей на Марс,— усе це людство може вже не отримати. Прориви в науці трапляються все рідше, з’ясували дослідники. Чому?

У 2023 році в дослідженні, проведеному вченими з кількох американських університетів на основі даних 45 мільйонів наукових статей за період 1945–2010 років і 3,9 мільйона американських патентів за 1976–2010 роки, було зроблено невтішний висновок: наукових відкриттів і технологічних інновацій з роками стає все менше, хоча загальний обсяг знань зростає.

Як зазначив у коментарі AFP провідний автор дослідження Майкл Парк, який нині вивчає організаційну поведінку у французькій бізнес-школі INSEAD, попередні дослідження такого роду виявляли уповільнення науки в окремих дисциплінах, а йому з колегами вдалося показати, що тренд наявний у всіх основних галузях науки і технологій.

Найбільше зниження кількості проривних досліджень зафіксовано у фундаментальних дисциплінах — фізиці та хімії, без розвитку яких важко уявити появу справді нових технологій. У сфері патентів простежується та сама тенденція — проривних технологій реєструють усе менше.

І це свідчить, що щось дивне сталося з самими дослідниками, а не з галузями їхніх досліджень.

Читати далі… “Чому більше інформації – не завжди краще. Наукових відкриттів і технологічних інновацій з роками стає все менше, хоча загальний обсяг знань зростає.”

Чим більше сраного інформаційного сміття споживає людина, тим гірше її здоров’я, тим вона тривожніша, бідніша й тупіша.

Неможливо покращити здоров’я, не відрізавши людину максимально від джерел інформації: новини в інтернеті, соцмережі, книги, фільми, серіали тощо.

Все, що перевантажує голову, все, що створює безліч протиріч у ній — усе це виснажує.

Люди розпорошуються на таке, щоб втекти від себе, від своєї тривожності та страху саморефлексії.

Наодинці з собою тривожно, нудно… Тиша тисне… Хочеться фону, чимось забити тишу…

Саме в такі моменти вмикається внутрішній голос і виринає багато правди — правди про себе, часто дуже неприємної й навіть болючої.

Інформацією, особливо ширпотребом, люди забивають голову не для того, щоб подумати, а щоб, блін, не думати, щоб не йти в глибину, розважаючи й відволікаючи себе.

Найтупіші й найубогіші — це люди з енциклопедичними сраними знаннями про все. В кожній дупі затички. У 100% випадків — бідні, хворі, нещасні. Зате, блін, знають усе, особливо як усім жити, куди йти і що робити, і при кожній нагоді про це сповіщають.

Читати далі… “Чим більше сраного інформаційного сміття споживає людина, тим гірше її здоров’я, тим вона тривожніша, бідніша й тупіша.”

Забудьте про аналітику: чому всі прогнози – це лише галюцинації. Що показала нам вчорашня зустріч Трампа з Зеленським?

1. Ніхто не передбачав, що угода не буде підписана. Тому всі аналітики, як завжди, йдуть лісом. Так було і з бунтом Пригожина. І те, як він по підсумку закінчився. Так само ніхто реально не знає, що буде далі.

2. Все, що ви читаєте, — це просто галюцинації інших людей, які так само сидять удома за комп’ютерами і пишуть свої думки, а ви це читаєте. Та втрачаєте свій час і безцінну ментальну енергію.

3. Єдиний спосіб зберегти розсудок — нічого і нікого не читати. Або хоча б читати ввечері. І бажано не телеграм-канали, а великі видання, які хоча б перевіряють факти.

4. Будь-яка людина може зійти з розуму. Будь-яка країна може зійти з розуму. Спочатку Мордор, тепер наш головний союзник — Штати. Вірніше, нове керівництво. Два наших гаранти.

Читати далі… “Забудьте про аналітику: чому всі прогнози – це лише галюцинації. Що показала нам вчорашня зустріч Трампа з Зеленським?”

Людина — це інформаційно-енергетична система. Як це впливає на мене?

Думаю всі бачили відос з Трампом, на якому він розказує про лом в сраці хуйла. Я сам повівся. Думаю, нічого собі старий ковбой стартує. Звісно це виявилося фейком.

Але ми всі живемо в такому інформаційному середовищі, що день можемо передивлятись сотні таких роліків. Навіть з фейковим Трампом. І ми хочемо, щоб це було правдою. Тому критичне мислення не спрацьовує. Через 5 хвилин буде ще 15 нових мемних відео.

Людина — це інформаційно-енергетична система. Тому в сучасному світі фільтрувати та наповнювати себе правильною інформацією – є критичною необхідністю. Чому?

1. Інформаційне перевантаження

Сучасний світ буквально бомбардує нас інформацією — новини, соцмережі, реклами. Якщо ми не фільтруємо потоки, мозок витрачає величезну кількість енергії на обробку непотрібної або токсичної інформації. Як ролік з Трампом.

Це створює ефект “перегріву системи”, що приводить людину до стресу, тривожності та вигоряння. І потім питання? А чому у мене намає сил? Енергії та бажань? Тому, що ти дивився дві години інтервʼю Гордона.

Читати далі… “Людина — це інформаційно-енергетична система. Як це впливає на мене?”

Думки – це мова мозку, а почуття – мова тіла.

Моя продуктивність набагато потужніша, коли мої думки і мої почуття налаштовані на одній хвилі. В одному напрямку.

Кожного разу, коли я сідаю на диван, беру в руки телефон та відкриваю канал “Реальна Війна” чи “Труха” з новинами. Я починаю грати з вогнем, який може призвести до вибуху.

Новини – це віруси. Одна новина може викликати Panic Mode в моїй голові. Одна картинка.

Одна думка починає керувати моїми емоціями. Емоції – моїм тілом.

Новини майнять енергію з мого тіла, збивають хвилі в моїй голові на альфа ритм. В моїй коробочці думок стає дуже багато. Я роблю струс головного мозку. Ці нові думки збивають мій фокус, далі я засипаю. Забуваю про свої цілі, задачі, проєкти, гроші.

Читати далі… “Думки – це мова мозку, а почуття – мова тіла.”

“Не мечіть бісер перед свинями”. Писали розумні люди ще пару тисяч років тому назад.

Я давно знаю та часто вживаю цю фразу з Біблії. Як це часто буває, в неї є продовження. Але і тут зашитий сенс на мільйон доларів.

Вираз “не мечіть бісер перед свинями” походить із Євангелія від Матвія (7:6) у Біблії. Повне висловлювання звучить так: “Не давайте святого псам і не мечіть перел свої перед свинями, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не розтерзали вас.”

Що це означає?

Це попередження про те, що не слід пропонувати щось цінне або важливе (знання, мудрість, ресурси) тим, хто не здатний це оцінити чи зрозуміти. Під “перлами” маються на увазі коштовності, знання або істини, а під “свинями” — люди, які ставляться до цього зневажливо чи байдуже.

Читати далі… ““Не мечіть бісер перед свинями”. Писали розумні люди ще пару тисяч років тому назад.”