Категорія: інформаційна залежність

Зловив себе на думці.

Вийди зараз на будь-яку вулицю. Зупинись і просто подивись на людей навколо. На зупинці, в кафе, у черзі. З величезною ймовірністю кожна з цих людей щодня витрачає дві години на перегляд коротких відео.

Дві години.

Це не відпочинок. Це — жорстокий цифровий глутамат, що вливають прямо в мозок через очі. Сеанс дофамінового самознищення. Після нього — в голові порожнеча. Вони навіть не згадають, що дивились п’ять хвилин тому.

Якийсь танець. Уривок фільму. Невдалий пранк. Чиясь розпаковка. Інформаційне сміття, яке нічого не залишає. Лише випалену увагу. І я дивлюсь на це як інтегратор. Це, по суті, найуспішніший і найстрашніший алгоритм у світі.

Він не автоматизує рутину. Не економить час. Не спрощує життя. Він робить протилежне. Знаходить вільні дві години твого життя — ті самі, яких мені критично не вистачає, щоб полагодити черговий вебхук — і перетворює їх на нуль.

Штучний хлорофіл, який врятує планету від парникових газів, революційні ліки від раку і вірусів, нові двигуни для космічних апаратів, які доставлять людей на Марс,— усе це людство може вже не отримати. Прориви в науці трапляються все рідше, з’ясували дослідники. Чому?

У 2023 році в дослідженні, проведеному вченими з кількох американських університетів на основі даних 45 мільйонів наукових статей за період 1945–2010 років і 3,9 мільйона американських патентів за 1976–2010 роки, було зроблено невтішний висновок: наукових відкриттів і технологічних інновацій з роками стає все менше, хоча загальний обсяг знань зростає.

Як зазначив у коментарі AFP провідний автор дослідження Майкл Парк, який нині вивчає організаційну поведінку у французькій бізнес-школі INSEAD, попередні дослідження такого роду виявляли уповільнення науки в окремих дисциплінах, а йому з колегами вдалося показати, що тренд наявний у всіх основних галузях науки і технологій.

Найбільше зниження кількості проривних досліджень зафіксовано у фундаментальних дисциплінах — фізиці та хімії, без розвитку яких важко уявити появу справді нових технологій. У сфері патентів простежується та сама тенденція — проривних технологій реєструють усе менше.

І це свідчить, що щось дивне сталося з самими дослідниками, а не з галузями їхніх досліджень.

Неможливо покращити здоров’я, не відрізавши людину максимально від джерел інформації: новини в інтернеті, соцмережі, книги, фільми, серіали тощо.

Все, що перевантажує голову, все, що створює безліч протиріч у ній — усе це виснажує.

Люди розпорошуються на таке, щоб втекти від себе, від своєї тривожності та страху саморефлексії.

Наодинці з собою тривожно, нудно… Тиша тисне… Хочеться фону, чимось забити тишу…

Саме в такі моменти вмикається внутрішній голос і виринає багато правди — правди про себе, часто дуже неприємної й навіть болючої.

Інформацією, особливо ширпотребом, люди забивають голову не для того, щоб подумати, а щоб, блін, не думати, щоб не йти в глибину, розважаючи й відволікаючи себе.

Найтупіші й найубогіші — це люди з енциклопедичними сраними знаннями про все. В кожній дупі затички. У 100% випадків — бідні, хворі, нещасні. Зате, блін, знають усе, особливо як усім жити, куди йти і що робити, і при кожній нагоді про це сповіщають.

1. Ніхто не передбачав, що угода не буде підписана. Тому всі аналітики, як завжди, йдуть лісом. Так було і з бунтом Пригожина. І те, як він по підсумку закінчився. Так само ніхто реально не знає, що буде далі.

2. Все, що ви читаєте, — це просто галюцинації інших людей, які так само сидять удома за комп’ютерами і пишуть свої думки, а ви це читаєте. Та втрачаєте свій час і безцінну ментальну енергію.

3. Єдиний спосіб зберегти розсудок — нічого і нікого не читати. Або хоча б читати ввечері. І бажано не телеграм-канали, а великі видання, які хоча б перевіряють факти.

4. Будь-яка людина може зійти з розуму. Будь-яка країна може зійти з розуму. Спочатку Мордор, тепер наш головний союзник — Штати. Вірніше, нове керівництво. Два наших гаранти.

#507

На графіку зображено частоту використання термінів “misinformation” (дезінформація) та “disinformation” (дезінформація) у новинних медіа та академічних публікаціях з 1970 до 2023 року.

Починаючи з 2016 року, тема дезінформації стала значно частіше обговорюватися у медіа та досліджуватися в академічних колах. Це може бути пов’язано з посиленою увагою до проблеми фейкових новин, маніпуляцій у медіапросторі та загроз, які вони створюють для суспільства.

Люба інформація, яка потрапляє в наш мозок, впливає на нього. 

Сприйняття — це початок відтворення. 

Трохи випав на декілька днів. Пережив такий піздец, що поки сам не можу до кінця осягнути те, що могло статися. В таких випадках кажуть, “отделался легким испугом”. Але тут не легкий, та не іспуг.

Але про це напишу трошки згодом. А поки по гарячих слідах просто убойний приклад роботи інформаційного середовища. І що воно робить з людьми. Нашим мозком і як впливає на життя.

Коротка передісторія. В неділю в мого сусіда сталася пожежа. В 4 ранку загорівся та вибухнув акумулятор. Це вже не перший випадок на нашому ЖК.

Михайло Штейнбок

Суд присяжних визнав Дональда Трампа винним за всіма 34 пунктами звинувачення у приховуванні грошей.

Дональд Трамп – перший президент США, якого засудили за кремінальний злочин. Суд присяжних Нью-Йорка визнав його винним у фальсифікації документів для приховування платежу за те, щоб змусити замовкнути порнозірку перед виборами 2016 року.

Трамп заперечував свою провину і, як очікувалося, подав апеляцію. Також він у своїй промові на виході з залу суду знову заявив про “політичне перслідування”, у якому він постійно звинувачував суд та демократів.

Подивився чудовий ефір Юрія Романенка та Артема Петренка. Про вплив ворожої пропаганди на українців. Всім рекомендую. Там дуже гарні приклади. Про те, як працює інформація, на чому базується пропаганда. Коротше, все те, про що я тут пишу останні пару років. І як це використовувати в нашому житті.

Пройдемось по найцікавішим моментам, якщо вам лінь дивитись або слухати всю передачу.

Пропага́нда (лат. propaganda дослівно — «яка підлягає поширенню (віра)», від лат. prōpāgo — «поширюю») — форма комунікації, спрямована на поширення в суспільстві — світогляду, теорії, твердження, фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку на користь певної спільної справи чи громадської позиції.