На жаль, різниця між «вмієш» і «не вмієш» не завжди очевидна. Для себе я визначив її так. Якщо я не можу на регулярній основі займатися якоюсь діяльністю так, щоб не помирати від навантаження, то слід визнати — я поки не вмію цього робити.
Наприклад, якщо я вмію добре писати й написав чимало статей, але не можу видавати по статті на день, то слід не шукати виправдань, що зараз немає натхнення чи енергії, а визнати, що поки я не вмію писати по статті на день. Визнання того, що я чогось не вмію, з одного боку, допомагає уникнути заспокійливого самообману, що я крутіший, ніж є насправді, а з іншого — змістити фокус на те, щоб навчитися нового навику.
До гарних результатів приводить лише регулярна діяльність, а не спорадичні напади активності. Важко стати популярним блогером, публікуючи п’ять постів на місяць. Важко накачати м’язи, якщо тренуватися раз на тиждень.
Рідкісні тренування й пости час від часу можуть створити ілюзію, що я спортсмен і блогер, але є дуже простий спосіб зрозуміти, як усе насправді. Достатньо записувати, на що ви витрачаєте час і який результат отримуєте — і все стає очевидним.
Рідкісні спалахи вивчення англійської мови тільки роблять гірше. Бо я щоразу кидаю це заняття. І не можу займатися цим щодня. А саме регулярні, навіть 15-хвилинні вправи, тренують мій мозок та не дають йому забувати мову.
Ми є те, що робимо щодня!
