Одного разу я лежав на ліжку в номері паризького готелю та читав «Інтернешнл геральд трибюн». Випадково темою випуску виявився марафонський біг. Там було кілька інтерв’ю з відомими марафонцями, і кожного з них запитували, яку мантру він повторює про себе під час дистанції для підтримки бойового духу.
Скажу чесно, питання – що треба! Просто диву даєшся, про що тільки не думають люди, коли біжать свої сорок два кілометри. Такий вже жорстокий вид спорту цей марафон: без мантри до фінішу не добіжиш.
От один із марафонців сказав, що під час дистанції він весь час повторює мантру, якій його навчив старший брат (теж марафонець). «Pain is inevitable. Suffering is optional». Це і є його мантра. В перекладі важко зберегти всі нюанси, але приблизно я б переклав це так: «Біль неминучий. Страждання – це вибір кожного».
Поясню на прикладі. Ось, скажімо, ви біжите і думаєте: «Як же важко. Все, більше не можу». Те, що вам важко, – це факт, від нього нікуди не дітися. А ось можете ви більше чи ні, вирішуєте тільки ви самі. Це, розумієте, повністю залежить від вас. Мені здається, що в цьому висловлюванні дуже точно і стисло відображена сама суть спортивного змагання під назвою «марафонський біг».
Що тут можна додати, як і у всьому в житті. Вибір кожного. Страждати чи не страждати, бути щасливим, успішним, добрим чи злим. Ми самі все обираємо…
#34
En
