#415 – Не дивись в гору [Don’t look up]. Фільм, який показує сумну та глибоку іронію сучасного світу. Та як соціальні медіа змінили життя людей.

Давно хотів подивитись цей крутий фільм. Але якось забув про нього. Нарешті подивився. Супер. При тому, що фільм знятий ще до початку війни, він просто красномовно показує все те, що зараз відбувається у світі з людьми.

Сюжет

В звичайний робочий день двоє колег-астрономів виявляють значних розмірів метеорит, що швидко наближається до Землі. Зрозумівши, що людству загрожує серйозна небезпека, головні герої комедійного фільму “Не дивіться вгору” вирішують якнайшвидше донести до громадськості встановлену ними інформацію.

Незабаром після цього вони вирушають у турне країною, щоб сповістити якомога більше людей про те, що їм і всім, хто їх оточує, загрожує смертельна небезпека. Але, незважаючи на озвучені факти, вчені ступені та презентабельний зовнішній вигляд, люди, з якими зустрічаються астрономи, неохоче їм вірять, а деякі взагалі сприймають їх як шахраїв.

У чому ж причина недовіри? Можливо, провиною послужили події останніх років, коли ЗМІ щоразу повідомляли про апокаліпсис, який так і не відбувся.

Інформація – це зброя, невидима зброя.

Головна ідея в тому, що світ зараз розділений. Розділений по будь-якому питанню. І це все роблять соцмережі. Вони мають колосальний вплив на людей. Тому я дуже сильно приділяю цьому увагу. Тільки зараз я розумію, наскільки інформація може впливати на мій стан. Одна новина може забрати всю мою ментальну енергію. Один прочитаний пост. Одна розмова.

У цьому світі, коли люди мають найбільший та найшвидший доступ до будь-якої інформації, наукової інформації, вони вірять у пласку Землю, у всесвітні заговори, у них все неоднозначно. З усього вони роблять меми. Не читають книжки. Вони в депресії, страждають від зайвої ваги. Не мають сенсів. І це трагедія.

Вірять популістам-політикам (орбан, фіцо, трамп). Вірять продажним блогерам та журналістам, таким як такер карлсон та арестович. Вірять блогерам, які просто сидять у теплих студіях та розповідають, як треба керувати країною, як воювати, що кому робити. Вірять якомусь радянському діду-аналітику (жданов, світан). Тобто вірять тим, хто за своє життя ніким не керував, не воював. І це абсолютне безумство. [Сам був таким, каюсь.]

Коротко кажучи, дуже рекомендую.