Еволюція створила розумне життя на планеті лише одним інструментом – помилками.
Подивився шикарний серіал West World.
Є тільки одна проблема – мозок найбільше в світі боїться помилок.
Як пофіксити цей баг, я поки не знаю.
Автор: gudddini
СХЕМА, ЯКА ПРАЦЮЄ ЯК АТОМНИЙ ГОДИННИК.
Місяць тому ми повели малу в садок. Походили тиждень — і всі захворіли. До цього я бігав майже кожен день, як у найкращі часи. Зробив 107 тренувань, привів себе у форму, скинув зайві кілограмчики.
Звісно весь графік і тренування пішли по пізді. Кілограмчики знову на місці, бічес. Давай по новой, Міша…
Три місяці тому я робив проєкт на OpenCart’і, робив його майже півтора місяця. Перестав займатись навіть англійською на своєму тренажері. Не було часу.
До цього займався 670 днів майже без пропусків.
Звісно англійський пішов в еротичну подорож, як завжди.
Дев’ять місяців не наркоманив чорну кавоньку вдома. Потім якось прям аж нереально, сука, захотілось. Вже знову іноді собі варю дозу, коли взагалі башка не працює. Жесть.
Прикол у тому, що потім, коли башка тріщить, — взагалі все не працює.
Я в шоці, як це працює. Вірніше — взагалі не працює.
Звісно. Як тільки падає енергія або все йде не за планом — одразу котишся з цієї гірки вниз, і все накривається аліною кабаєвою.
Такий от рок-н-ролл. А у вас які зайоби та вологі мрії?
Мозок vs наркотики
Наркотики можна замінити на соц.мережі, новини, ігри. Тому що, це і є інформаційні наркотики.
Ти не справжній письменник, доки не зможеш показати мені листа-відмову.
Прикольний пост Harry Dry. Він крутий маркетолог та копірайтер. Пост про те, коли людина стає письменником. Коли? Тільки коли, людина отримає багато відмов від видавництв. Але прикол в тому, що це стосується любої сфери. Бізнесу, спорту, карʼєри, навчання.
Відмови – це фільтр.
–
Одна з причин, чому сучасні книжки такі жахливі, полягає в тому, що видавці люблять давати контракти людям із підписниками. В чому ці люди добрі, — це маркетинг, а не письмо.
Тож бідна каракатиця помирає заради скріншоту списку бестселерів, і ти більше ніколи не бачиш цієї книжки. Молодці. Що далі? Продати щоденник? TED Talk? Книжки вже не про письмо.
Я зустрів Шихана в коридорі на першому поверсі в Даремі. За два тижні до його 18-го дня народження; за два тижні після того, як він поховав свою п’єсу під школою.
Усі інші отримали дипломи та напилися; він написав дві книжки: Conversations with the God of Love і Here Lies Montgomery Burns. Перша? То вдала, то ні. Друга? Хороша, але непридатна для публікації.
Читати далі… “Ти не справжній письменник, доки не зможеш показати мені листа-відмову.”ЩЕ РАЗ ПРО БАЖАННЯ
Мій зріст — 173 см, моя оптимальна вага — 71–72 кг.
На початку року моя вага була 75 кг — це вранці, щойно прокинувся.
Я відчував, що це для мене забагато.
За день я наїдав та випивав 1,5 літра води — це ще плюс близько 2–3 кг, і тоді вага показувала 77–78 кг. Жесть.
Я почав бігати, став уважніше ставитися до перекусів, перестав пити каву.
Минуло 4 місяці з початку бігу.
І ось настав момент — я вже бачу на вагах 73 кг.
І думаю: як же складно буде скинути наступний кілограм чи два.
Адже ці попередні 2 кг я скидав дуже важко. Далі — ще важче.
І ось веду я доньку в садочок.
Ми проходили один тиждень.
Далі — все по класиці. Ми всі вже тиждень хворіємо.
При цьому я більше двох років не хворів. Взагалі.
А тут температура 39,5, ломило так, що я аж офігів.
Можливо, грип, може — ковід. Абсолютно неприємні відчуття.
Я майже нічого не їв кілька днів, тільки валявся, як колода.
Пітнів і страждав.
Так я й скинув ще один кілограм.
Не дякуйте.
Два типи людей
Кожний день вранці. Коли я бігаю свої 8 км. Я бачу людей.
Одні бігають, їздять на велосипедах, займаються йогою.
Інші починають ранок з кави та сигарети.
Просто уявіть яка різниця між двума людьми буде через 365 днів.
Дані > Відсортовані > Упорядковані > Подані візуально > Пояснені через історію
Відношення до помилок – основна причина, яка відрізняє успішних людей від невдах. Історія про Містер Біста, блогера у якого 400 млн підписників.
Я абсолютно впевнений, що ставлення до невдач, поразок — це найточніший тест на багатство, успіх і щастя. Ви, напевно, бачили, як перевіряють гроші. Їх освітлюють ультрафіолетовим світлом, і якщо щось світиться або відбиває промені не так — відразу стає видно підробку. На мій погляд, якщо поставити людині запитання, як вона ставиться до невдач і поразок, то на сто відсотків можна судити про її майбутнє.
Поразки — це єдиний спосіб зрозуміти, чи працюють обрані тобою ідеї. Поки ти не втілиш нову ідею в життя, ти не зможеш осягнути, що саме шукав, як вона діє, наскільки вона ефективна й перспективна. Для більшості людей невдачі й поразки — це покарання, біль, щось, чого слід уникати.
Нас до цього привчила школа. Якщо дитина зробила щось нестандартно і не досягла результату, запрограмованого якимось дурним тестом, їй поставлять двійку. Якщо вона робить щось «не так» — її обов’язково покарають. Часто й батьки формують у дітей хибне ставлення до поразок і невдач. Вони не пояснюють головного: як насправді влаштоване життя. І коли молоді люди закінчують інститути, університети, коледжі — у них уже вшита ДНК страху перед невдачами й поразками. Вони бояться всього: помилитися, виглядати смішно, не досягти успіху.
Чому так відбувається? Через те, що самі поразки, невдачі ми сприймаємо як біль, зло, покарання, як щось, чого слід усіма силами уникати. А правда життя в тому, що невдачі й поразки — це лише сходинки, якими ми піднімаємося до багатства, успіху, поваги й щастя.
Mister Beast
Якщо ви не знаєте, то самий популярний блогер на ютубі зараз Містер Біст. Аудиторія його ютуб каналу – 400 млн. підписників. Але мало хто знає скільки у нього не це пішло часу.
13 років! Ще раз. Тринадцять років!
До першого мільйона 5 років.
Перше віральне відео – 340.
Це шалена праця і тисячі тестів.
Тільки зараз. Король Ютуба MrBeast виступив на конференції VidSummit, де з’ясувалась шалена деталь його медіаімперії. Виявляється, він зібрав окрему команду з 6 (!) Чоловік, які малюють по 20 прев‘юшок до кожного відео ще до самих зйомок. І якщо за тиждень після публікації у відео низька конверсія, то прев‘ю змінюється.
Вичерпне пояснення чому саме MrBeast — король Ютуба і заробляє десятки мільйонів доларів.
Я зараз тільки вчусь сприймати помилки як тести — тести гіпотез. Треба перебудувати свої переконання. Це важко, бо людина не любить помилятись. Цей механізм у нас зламаний. Він перевернутий, як піраміда, яка стоїть на вершині.
А якщо зламана основна програма, то всі інші працюють неправильно. Якщо у тебе збитий навігатор, ти ніколи не приїдеш до точки призначення.
Такий шлях! Всім мир!
Сигнал та шум. Техніка продуктивності від Стіва Джобса
Добре, мені потрібно з тобою поділитися цим — мабуть, щоб розповісти, але, можливо, ще й тому, що я щойно зрозумів дещо про продуктивність, підприємництво, створення, успіх — і це не виходить у мене з голови.
У мене щойно в подкасті був Кевін О’Лірі, той самий «акула» з Shark Tank USA, і він, умовно кажучи, вдарив мене в обличчя однією думкою, яку озвучив щодо свого досвіду зі Стівом Джобсом.
Стів Джобс мав здатність розрізняти, де «сигнал», а де «шум».
Я працював на Стіва Джобса на початку 90-х, створював усе його освітнє програмне забезпечення. І ось концепція, яку він розумів, але на яку тоді, у 90-х, мало хто звертав увагу — це співвідношення сигналу до шуму.
Для нього сигнал — це три-п’ять головних справ, які ти маєш зробити протягом наступних 18 годин. Ти маєш завершити ці три-п’ять критично важливих речей для своєї місії. Вони мають бути зроблені сьогодні.
Все інше, що заважає тобі це зробити — це шум.
Тож для Стіва Джобса співвідношення сигналу до шуму, потрібне для успіху, було 80/20. 80% сигналу, 20% шуму.
І коли він про це говорив, я зрозумів, що саме цього мені зараз не вистачає в житті. Бо як креативна людина з купою ідей, я іноді розпорошую енергію на речі, які не є сигналом, які не є найважливішими справами на сьогодні.
І, думаю, ми всі можемо це зрозуміти — прокидаєшся з чітким планом, а потім починаються електронні листи, хтось щось просить, щось стається — і ти пливеш у шумі, а день втрачено. День, який мав бути присвячений сигналу.
А життя — це гра з нульовою сумою. Є обмежена кількість речей, які ми можемо зробити.
І я подумав: чорт, знаєш, що мені треба зробити? Мені треба організувати все, що я маю зробити сьогодні, кожне завдання, яке надходить, у дві колонки.
Колонка «сигнал» — це найважливіші речі, на яких я був зосереджений зранку. І колонка «шум».
І саме це я й зробив. От там, на моєму ноутбуці, я щойно розбив свої завдання на сьогодні на дві колонки: сигнал і шум.
І все, що приходить до мене сьогодні, і все, що крутиться в моїй голові, і весь мій список справ — усе потрапляє в одну з цих двох колонок.
Те, що я маю зробити сьогодні, що рухає мене вперед до моїх цілей — сигнал. Те, що не є таким важливим — шум.
А все, що в колонці «шум», я делегуватиму іншим.
Найбільший ризик, який зараз бере на себе кожен, — це недостатній ризик.
Усі ми точно знаємо, що світ змінюється. Якщо вам зараз 40 років, то до 60-ти ви відчуєте обсяг змін, який зараз займає рік, приблизно за 11 днів. Логічно, щоб не відставати від такого темпу змін, ваш темп експериментів має відповідати цьому темпу.
Вам потрібно навчитися дуже комфортно ставитися до провалів — як організації, як творцеві чи як окремій людині.
Коли Джефф Безос писав листа акціонерам у 2015 році, він сказав: «Щоб бути успішними, ми маємо бути найкращим місцем у світі для провалів». Я зробив мільярди доларів помилок у AMSI.com. Це не має значення. Має значення лише одне — компанії, які припиняють експериментувати.
Компанії, які не приймають провали, зрештою опиняються в розпачливому становищі. І єдине, що їм залишається — зробити відчайдушну ставку в самому кінці свого корпоративного існування.
Тож як ми реалізуємо це на практиці в нашій компанії? У нас є команда з провалів та експериментів, чий ключовий показник ефективності, про який вони звітують мені щотижня — це кількість проведених експериментів.
Зверніть увагу, я не питаю, скільки з них пройшли вдало, або скільки з них провалилося. Важливим є лише вхідний показник — тобто кількість експериментів. Це те, що ми можемо контролювати.
І наше завдання — збільшити кількість експериментів, які ми проводимо, тому що сама природа експерименту означає, що ми не знаємо, чим він закінчиться.
Кожен наш успіх, кожен прорив, який повністю змінив наш напрямок як бізнесу, як подкасту, як медіакомпанії — відбувся ціною дев’яти невдач.
І знову ж таки, як казали в Amazon, один успішний задум оплачує ціле кладовище.
Ви, швидше за все, не чули про Fire Phone. Можливо, не знаєте про endless.com. Усі ці проєкти коштували Amazon сотні мільйонів доларів, але ви точно знаєте про AWS, який принесе їм 100 мільярдів доларів цього року.
Гра полягає в тому, щоб знайти правильну відповідь раніше за конкурентів, незалежно від сфери діяльності, і для цього потрібно зазнавати невдач швидше, ніж вони.
Тому що провал — це зворотний зв’язок. Зворотний зв’язок — це знання, а знання — це сила.
Мова – це ключ. Головний інструмент пропаганди. Як все працює?
«На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Бог було Слово». Євангеліє від Івана, 1:1.
Я вже багато разів писав про те, що ми є те, що у нас у голові. Те, що у нас у голові, — це образи та слова. Ми думаємо словами. Тому так важливо, як кажуть у народі, фільтрувати базар. Звертати увагу, якими словами я розмовляю із собою та з іншими. І наступний етап — фільтрувати те, що нам кажуть. Бо будь-яка інформація, яка потрапляє нам у мозок, впливає на нас. «Сприйняття — початок відтворення».
І сьогодні я хочу поділитися яскравим прикладом того, як працює пропаганда — на прикладі мови, яку використовує Трамп.
Важливий текст про те, як автократія може поступово формуватися за допомогою мови.
Співвітчизники повинні пам’ятати, як ткали реальність, що нас оточує, тим самим шляхом — через створення нового дискурсу, смислові підміни, розширення меж прийнятного, підступну риторику, обережно, крапля за краплею, зціджувану згори через новоспечених пропагандистів і провладних спікерів.
Так, крок за кроком, ми приходимо до сьогоднішнього світу.
Водночас цілком свідомо, за допомогою удаваного постмодерністського цинізму, з суспільства знімають захист, заявляючи, що слова нічого не означають. Хоча вони означають усе і створюють і простір, що оточує людину, і її сприйняття цього простору.
Йдеться про іншу країну та іншу реальність, але думки й висновки є цілком універсальними. Ними може скористатися будь-який житель будь-якого куточка Землі.
«Ми часто чули: не слухайте, що говорить Трамп — дивіться, що він робить. Це знайома порада — практична, навіть цинічна, але небезпечно неповна. Тому що у випадку з Трампом мова — це не просто розмова. Це форма дії. Його слова не просто відображають його мислення — вони формують політичну реальність. Вони позначають ворогів, тестують межі допустимого і упереджують опір.
У будь-якому авторитарному русі мова відіграє центральну роль. Вона не просто супроводжує насильство — вона готує ґрунт для нього. Вона легітимізує, підбурює та маскує. Слова не є вторинними щодо влади. Вони — частина того, як влада працює.
Читати далі… “Мова – це ключ. Головний інструмент пропаганди. Як все працює?”Що споживаєш — тим і стаєш.
Порно = штучний секс.
Алкоголь = штучні веселощі.
Розкіш = штучна радість.
Фастфуд = штучна їжа.
Енергетики = штучна енергія.
Наркотики = штучне щастя.
Куріння = штучне розслаблення.
Знаменитості = штучні зразки для наслідування.
Відеоігри = штучне спілкування.
Соціальні мережі = штучне спілкування.
Лайки = штучна любов. Фільтри = штучна краса.
Швидкий дофамін дає штучні результати.
Усе просто: ми — раціон власної уваги.
Живишся сурогатами — отримуєш сурогатне життя.
Що споживаєш — тим і стаєш.
Проста бінарна логіка!
Такий шлях!
Переможець — це програвший, який спробував ще один раз
Нагадування!
Головне питання, яке Ейнштейн ставив собі кожного ранку
У статті на Inc. я прочитав, що Ейнштейн говорив про найважливіше питання, яке варто ставити собі щоранку, коли прокидаєшся. Не знаю, чи справді це сказав Ейнштейн, але саме питання варте уваги: “Чи вірю я, що Всесвіт добрий чи злий? Чи вірю я, що світ, у якому я живу, — гарне чи погане місце?”
Коли я був молодшим, я схилявся до того, щоб об’єктивізувати свої оцінки світу. Зараз я більше вірю в ідею, що світ такий, яким ми його вважаємо.
Наша картина світу й загальна віра в позитивне або негативне призводить до того, що ми й знаходимо в цьому світі. Якщо ми шукатимемо лише прагматику і меркантильність, ми знайдемо лише це й не побачимо нічого іншого.
Якщо ми шукатимемо поезію, ми обов’язково знайдемо щось високе. Йдеться не про ідеалізацію, а про те, до чого ми самі прагнемо.
Життя проходить не в пошуках гармонії, а в пошуках сенсу.
Однак сенс — це не ідея, а відчуття, яке виникає, коли всі потоки наших намірів з’єднуються з іншими людьми. Коли ми багато думаємо й аналізуємо, ми не збільшуємо розуміння світу, а лише множимо кількість гіпотез про нього.
Щоб краще розуміти світ і знати його, єдиний спосіб — діяти. Проблема розумних людей у тому, що, оскільки вони багато думають, а не діють, то діють не на основі знань про світ, а на основі своїх хибних уявлень.
Чи можливий баланс між “думати” і “діяти”? Безглузде питання. Більшість ситуацій містить настільки велику невизначеність, що роздуми та рефлексія ніколи не дадуть результату. Велика невизначеність означає нескінченну кількість гіпотез і неподоланну проблему вибору в умовах браку часу та ресурсів.
Розуміння світу через дії
Однак щойно ми починаємо діяти й не забиваємо собі голову питанням — правильно це чи ні, — світ розкривається. У 99% випадків ми діємо не заради результату, а заради кращого розуміння світу, і тоді 1% дій дає видатний результат.
Коли не знаєш, що робити, правильна стратегія — робити що завгодно, малими кроками, ніби йдеш мінним полем. Частина тих, хто пішов, пройде й виживе. Але ті, хто залишився, нікуди не підуть і помруть від жалю.
Коли ми сприймаємо своє життя як пригоду у великій грі, ми перестаємо оцінювати дії як правильні чи неправильні. Але корисно оцінювати дії як ефективні чи марні — це не дає заснути в безпечності.
Алекс Крол
Все в нашій голові
Ми не можемо впоратися з усіма стресами світу, тому що вони знаходяться не зовні, а в наших головах.
Все починається зараз
Серцевий напад у 50 починається в 30.
Альцгеймер у 70 починається в 40.
Остеопороз у 75 починається в 40.
Депресія у 50 починається в 25.
Інсульт у 65 починається в 40.
Втрата пам’яті у 75 починається в 50.
Вибір між пігулками і пробіжкою робиться щодня.
Немає часу для пробіжки, знайдеш час для хвороб.
Як з позиції нейробіології загадувати бажання?
Бажання насправді повна херня, бо більшість із них засновані на потребах, які нав’язані соціумом, культурою середовища й маркетингом — за вас уже давно маніпулятивно вирішили, що саме правильно хотіти. Люди усвідомлюють цю «правильність» раціональною частиною мозку — неокортексом і емоційною — лімбічною системою. Хотіти — не шкідливо, як кажуть.
Чому бажання не здійснюються? Та взагалі, блін, не тому, що ви якось неправильно хочете. У нашому мозку просто є ще й рептильний комплекс (древній мозок), який узагалі не хоче жодних змін у житті — для нього це майже як смерть. Особливо, якщо для цього треба докладати купу зусиль і виходити із зони комфорту.
От ви хочете багатства й успіху, а рептильний мозок цьому жорстко пручається. Його ціль — зберегти ваше життя. І поточна стратегія життя для нього — ок. Без усіх цих бажань ви живі — ціль досягнута.
Тому всі цілі й бажання, які ви там херачите ручкою на папірці, йому до сраки. Прописувати бажання — це лише активність раціональної частини мозку. А потрібно також залучити емоційну частину — тобто лімбіку, дати відчуттів у бажання, емоцій, і провізуалізувати результат картинками, де ви в безпеці та в повному благополуччі, отримавши бажане.
Тобто залучаємо 3 системи мозку: раціоналізація (що хочемо і як — чітко прописуємо), додаємо емоцій і станів (що відчуваємо, коли це отримаємо), і візуалізуємо картинками для рептильного мозку. Що все супер. Ми будемо в безпеці. Це не про те, що все здійсниться за секунду — це просто про узгодженість ваших систем щодо цього бажання.
Ну і, блін, ключовий момент, на якому всі зливаються))) Навіть якщо мозок уже на все погодився й сам збуджено чекає ваших «хотілок» — для реалізації потрібні дії! Просто мріяти, пердячись на дивані — повна херня, так ви вбиваєте свою дофамінову систему.
Не треба мріяти — один раз визначилися, чого хочете, узгодили всередині — і діємо в цьому напрямку. Одразу, щойно пішов імпульс.
Helena Kornilova
Кіану Рівз якось сказав про суперечки
I’m at the stage in life where I stay out of arguments. Even if you say 1+1=5, you’re right. Have fun.
Я на тому етапі життя коли уникаю суперечок, навіть якщо ти скажеш що 1+1=5 ти маєш рацію. Веселись.
Гра кальмара. Найпопулярніший серіал Netflix. Серіал про темну та білу сторону людини.
Подивився 2 та 3 сезон Гри Кальмара. Перший сезон у 2021 році подивився як тільки він вийшов. Він став абсолютним бестселером на Netflix і тримає перше місце досі. Цифри — абсолютний космос.
“Squid Game” (1-й сезон, 2021)
Стрім досяг 111 млн переглядів у перші 17 днів, а після 28 днів — понад 142 млн користувачів, встановивши неймовірний рекорд із 1,65 млрд годин перегляду.
“Squid Game” сезони 2 та 3
Сезон 2: 192,6 млн переглядів у перші дні.
Сезон 3 — навіть 130 млн переглядів за 10 днів. Його реліз зібрав 106,3 млн переглядів у перші десять днів, продовжує домінувати у рейтингах, хоча менше, ніж стартовий сезон.
Всі три сезони “Squid Game” наразі тримають топові позиції серед найпопулярніших серіалів Netflix. Культовий серіал. Факт. Цифри говорять самі за себе.
Сюжет
456 людей, більшість із яких зазнають серйозних фінансових проблем, приймають запрошення на участь у таємничому турнірі з дитячих ігор. Швидко з’ясовується, що це турнір на виживання. Після того, як зі змагання вибуває гравець, розмір призу збільшується на 100 млн вон, тобто переможець турніру отримає 45,6 млрд вон (≈38 млн доларів). Однак ставки в іграх смертельно високі. Ставки в грі — це життя або смерть: хто програє, той помирає.
Читати далі… “Гра кальмара. Найпопулярніший серіал Netflix. Серіал про темну та білу сторону людини.”
