Фокус. Не контролюєш фокус – не контролюєш нічого

Ключова ідея:

Фокус не утримують — його не втрачають.

1. Фокус = те, що ти допускаєш всередину

Свідомість завжди зайнята чимось. Якщо ти не обрав об’єкт фокусу заздалегідь, його обере середовище.

За книгою: контроль фокусу починається до дії, а не під час.

Практика з логіки розділу:

  • заздалегідь визначити одну допустиму задачу

  • все інше оголосити «шумом», а не «спокусою»

2. Розсіяність — це не слабкість, а зміна ролі

Коли увага скаче, ти переходиш з ролі «діючий» у роль «реагуючий».

Фокус утримується, поки ти в ролі, а не поки «стараєшся».

Звідси правило:

| Якщо фокус зник — ти вже змінив роль. Повертай роль, а не увагу.

3. Короткі відрізки — не слабкість, а норма

Стійкий фокус — це серія коротких захоплень, а не марафон.

Тому:

  • фіксований короткий інтервал

  • пауза

  • повернення до тієї ж задачі

Так фокус стає керованим, а не героїчним.

4. Фокус тримається на сенсі, а не на дисципліні

Якщо задача не вбудована в твою ієрархію цілей, фокус буде витікати автоматично.

Свідомість скидає те, що не вважає важливим — і це нормальний механізм, а не баг.

Продовжую суворо в логіці книги, та ж 1-ша категорія.

Що ще важливо про контроль фокусу уваги:

5. Фокус витікає не «кудись», а до найсильнішого стимулу

Свідомість завжди тягнеться туди, де:

  • швидша винагорода

  • менше невизначеності

  • вищий емоційний відгук

За книгою це означає:

Якщо поруч є сильний стимул (телефон, розмови, повідомлення), фокус не програє — він просто підкоряється ієрархії стимулів.

Висновок:

Не можна вимагати фокусу в середовищі, де ти заздалегідь програв за силою стимулів.

6. Фокус ламається від незавершеності

Незакриті задачі створюють фоновий шум. Свідомість постійно «смикає» увагу, нагадуючи про незавершене.

Тому утримання фокусу можливе тільки коли:

  • ти або закрив хвости

  • або усвідомлено відклав їх (зафіксував)

Нефіксоване = конкуруюче.

7. Спроба «контролювати себе» руйнує фокус

Самоспостереження під час роботи — втрата ролі.

Як тільки ти починаєш перевіряти:

  • «я достатньо зосереджений?»

  • «я не відволікся?»

…ти вже вийшов з дії.

Правило просте:

| Фокус живе в дії, а не в контролі над дією.

8. Фокус посилюється через тілесний якір

Фокус — не суто ментальна функція. Він тримається через:

  • позу

  • дихання

  • однотипну тілесну конфігурацію

Тому однакове положення тіла — швидший вхід у фокус.

Це не ритуал, а якоріння ролі.

Фокус зникає не через слабкість, а через помилки в структурі.

 

Чому саме телефон вбиває фокус

1. Телефон — це не об’єкт, а портал ролей

Книга підкреслює: телефон небезпечний не контентом, а тим, що він миттєво перемикає роль.

Один дотик — і ти вже не діючий, а:

  • реагуючий

  • порівнюючий

  • очікуючий

Фокус несумісний з роллю реагування. Вони не можуть існувати одночасно.

2. Телефон ламає фокус ще до дотику

Навіть телефон, що лежить поруч, створює:

  • очікування сигналу

  • мікроперевірку уваги

  • фонову готовність до перемикання

Свідомість не може повністю увійти в задачу, поки поруч є «можливість термінової події».

Формула проста:

| Потенційний стимул = реальний стимул.

3. Телефон завжди сильніший за будь-яку задачу

Будь-яка робоча задача:

  • дає відкладену винагороду

  • містить невизначеність

  • вимагає зусилля

Телефон:

  • дає миттєвий відгук

  • прибирає невизначеність

  • не вимагає входу в роль

Тому програє не людина — програє архітектура середовища.

4. Після телефону фокус не «повертається»

Ключовий момент: після телефонної сесії свідомість не повертається в попередній стан, вона перезбирається заново.

Це означає:

  • вхід у задачу доводиться починати з нуля

  • роль потрібно заново активувати

  • фокус не «ослаб», він був скинутий

Звідси відчуття «я вже не можу зосередитися».

5. Телефон руйнує ієрархію важливості

Кожне повідомлення — це сигнал:

«Це важливіше того, що ти робиш зараз».

З часом свідомість навчається: поточна задача — не пріоритет.

І фокус починає витікати навіть без телефону.

Що пропонується робити:

  • Телефон не повинен бути в полі сприйняття.

  • Не «рідше перевіряти», а виключати на час ролі.

  • Фокус можливий тільки там, де немає конкуруючих ролей.

Головна теза:

| Фокус — це не боротьба з телефоном, а відмова від ролі реагуючого.

Підсумок:

Телефон токсичний не тому, що відволікає, а тому що ламає саму можливість утримувати роль фокусу.

 

Чому «перевірю на хвилину» — найнебезпечніша пастка

1. Тому що це брехня ролі, а не часу

Проблема не в часі («хвилина»), а у факті входу в іншу роль.

Як тільки ти береш телефон:

  • не працюєш

  • не утримуєш задачу

  • не в ролі дії

Навіть якщо пройшло 10 секунд, ти вже: роль вже втрачена.

| Фокус руйнується не за таймером, а за фактом перемикання.

2. «На хвилину» обманює систему оцінки

Свідомість погоджується, тому що:

  • не бачить загрози

  • не включає захист

  • не піднімає пріоритет поточної задачі

Це внутрішній договір: «я нічого не втрачаю».

Насправді втрачається контекст, а він відновлюється довше, ніж тривала «хвилина».

3. Після «хвилини» ти повертаєшся іншим

Ти повертаєшся не туди ж, а в ослаблену версію ролі.

Тому далі з’являються:

  • повторні «перевірю ще раз»

  • відчуття тупості

  • бажання змінити задачу

Це не прокрастинація — це зламана збірка уваги.


Алгоритм відновлення фокусу після телефону

Фокус не повертають, його перезбирають.

Крок 1. Визнати: фокус скинуто

Не намагатися «продовжити з того ж місця». Це ключова помилка.

Потрібно визнати: я вийшов з ролі, починаю заново.

Крок 2. Очистити входи

Перед поверненням:

  • прибрати телефон з поля зору

  • закрити зайві вкладки

  • фізично змінити положення (встати / сісти інакше)

Це не ритуал — це сигнал ролі.

Крок 3. Повернутися до мінімальної дії

Не до «задачі цілком», а до найпростішого кроку:

  • відкрити файл

  • прочитати один абзац

  • написати один рядок

Фокус включається через дію, а не через намір.

Крок 4. Не оцінювати стан

Заборонено:

  • «я погано зосереджений»

  • «щось не йде»

Будь-яка оцінка = вихід з ролі.

Є тільки дія — наступна дія.

Крок 5. Короткий цикл

Перший цикл після телефону має бути коротким.

Не 40 хвилин. 5-10 — достатньо, щоб роль закріпилася.

Підсумок

  • «На хвилину» небезпечніше «надовго», бо відключає захист.

  • Телефон скидає роль, а не просто увагу.

  • Фокус після телефону завжди перезбирається, інакше не працює.


Як не допускати сам момент «потягнувся до телефону»

Момент «потягнувся» — це не рішення, а автоматичний вихід з ролі.

Якщо ти його помітив — ти вже запізнився.

Що важливо зрозуміти:

Телефон тягнуть не тому, що він потрібен, а тому що:

  • виникла мікровтома

  • з’явилася невизначеність

  • роль дії дала тріщину

Свідомість шукає найшвидший вихід із напруги.

Що реально працює:

  • Телефон не повинен бути досяжним фізично.

    Не «на столі», не «в кишені», не «поруч».

  • Заборона не на телефон, а на жест.

    У книзі підкреслюється: якщо прибрати сам жест (рука -> телефон), момент не виникає.

  • Фіксований вхід у задачу.

    Коли початок роботи однаковий, немає паузи, де виникає імпульс.

| Імпульс виникає в паузі. Прибери паузу — прибереш імпульс.

Зв’язок фокусу з втомою та перевантаженням

Втрата фокусу — часто не лінь, а сигнал перевантаження.

Свідомість скидає фокус, коли:

  • занадто багато незавершеного

  • занадто довгі цикли

  • немає відчуття просування

Телефон у цьому випадку — анестезія, а не ворог.

Помилка:

Намагатися «дотиснути фокус», коли він вже не підтримується ресурсом.

Це призводить до:

  • різкого зриву

  • відходу в залипання

  • накопичення відрази до задачі

Правильна логіка:

  • втомився — зменшити масштаб, а не змінювати діяльність

  • перевантаження — скоротити горизонт, а не «відпочити в телефоні»

Фокус зберігається там, де задача співмірна зі станом.


Система середовища, де фокус тримається сам

Головний принцип:

Фокус — це властивість середовища, а не особистості.

1) Один тип задач

Змішування різних типів задач ламає роль.

Середовище повинно «підказувати», що тут роблять одне й те саме.

2) Мінімум візуальних входів

Будь-який об’єкт — це потенційний перемикач ролі.

Чим менше сигналів — тим менше втрат фокусу.

3) Повторюваність

Однакове:

  • місце

  • поза

  • початок

Створює автоматичний вхід у роль без зусиль.

4) Відсутність вибору

Фокус неможливий там, де потрібно постійно обирати:

  • що робити

  • з чого почати

  • продовжувати чи ні

Середовище повинно знімати вибір, а не додавати його.

Підсумок

  • «Потягнувся до телефону» — наслідок, а не причина.

  • Втрата фокусу — часто перевантаження, а не слабкість.

  • Найкращий фокус — той, який не потрібно утримувати.


Як не відволікатися на соцмережі та новини протягом дня

Ключова рамка книги:

Соцмережі та новини — це не відволікання, а конкуруюча роль реагування.

Поки ця роль доступна протягом дня, фокус витікатиме автоматично, без твоєї участі.

1. Чому саме соцмережі та новини так тягнуть

Три причини:

1) Вони завжди «про зараз»

Новини та стрічки створюють ілюзію терміновості.

Свідомість вважає: якщо це про зараз — це важливіше моєї задачі.

Навіть якщо раціонально ти знаєш, що це не так.

2) Вони не вимагають входу в роль

Робота вимагає:

  • розігріву

  • невизначеності

  • зусилля

Стрічка:

  • відразу дає стимул

  • не вимагає контексту

  • не карає за вихід

Тому при будь-якій мікронапрузі свідомість тягнеться туди.

3) Вони дроблять день на реактивні шматки

Кожен захід:

  • скидає контекст

  • знижує глибину наступного фокусу

  • посилює бажання «ще раз перевірити»

У підсумку день перетворюється на ланцюжок відновлень, а не на дію.


2. Чому «просто не перевіряти» не працює

Це помилка рівня особистості.

Ти намагаєшся перемогти систему середовища силою волі.

Якщо соцмережі доступні в будь-який момент:

  • ти весь час в режимі очікування

  • частина уваги зарезервована

  • фокус ніколи не збирається повністю

| Доступність = використання.

| Це не слабкість, а закономірність.

Що реально працює

1) Жорсткий поділ ролей за часом

Не «менше», а окремо.

Наприклад:

  • реагування (новини, соцмережі) — у виділені вікна

  • дія — в інший час

Важливо: не змішувати ролі в одному відрізку дня.

2) Соцмережі не повинні бути «фоном»

Фон — головний ворог фокусу.

  • немає повідомлень

  • немає вкладок «на всякий випадок»

  • немає швидких доступів

Або ти усвідомлено заходиш, або їх не існує.

3) Перевірка тільки після завершеного циклу

Ключовий момент: реагування допустиме тільки після завершення, а не в середині.

Інакше свідомість навчається:

  • дія = тимчасове

  • реакція = головне

4) Прибрати новини як «підтримку емоцій»

Часто новини — це спосіб:

  • зняти тривогу

  • відчути включеність

  • уникнути порожнечі між задачами

Поки вони виконують цю функцію, ти будеш до них повертатися.

Рішення: заповнювати паузи, а не стрічку.


Як вибудувати день з вікнами реагування (без зривів)

Ключова ідея:

Реагування (соцмережі, новини, месенджери) — не ворог, поки воно:

  • обмежене за часом

  • відокремлене від дії

Помилка: намагатися «не реагувати взагалі».

Як це виглядає правильно

День ділиться не на «роботу / відпочинок», а на ролі:

  • Роль дії: ти створюєш, вирішуєш, думаєш.

  • Роль реагування: ти приймаєш вхідну інформацію.

Важливо: ці ролі не перетинаються в часі.

Практична логіка:

  • 1-3 фіксованих вікна реагування на день

  • поза цими вікнами соцмережі та новини не існують

  • ніяких «швидко перевірю» між задачами

Чому це працює:

Створення передбачуваності знижує тривогу -> зникає імпульс «перевірити зараз».

Чому новини посилюють тривогу та втому

Теза книги:

Новини створюють відчуття участі без можливості дії.

Це найбільш виснажлива форма інформації.

Свідомість отримує:

  • сигнал загрози

  • відчуття важливості

  • нуль контролю

І залишається в стані фонової напруги.

Чому після новин складніше працювати:

  • підвищується рівень тривожної готовності

  • увага стає поверхневою

  • фокус «ковзає», тому що мозок шукає оновлення загрози

| Тривожна свідомість не може утримувати глибину.

Тому новини не просто відволікають — вони підточують ресурс фокусу на години вперед.

3. Чим замінити стрічку в паузах, щоб фокус не руйнувався

Ключовий момент:

Паузи неминучі.

Якщо пауза порожня — туди автоматично заходить стрічка.

Отже, пауза повинна бути заповнена іншим типом входу.

Що пропонує книга

Не розваги, а нейтральні переходи:

  • короткий рух

  • зміна пози

  • кілька дихальних циклів

  • погляд в одну фіксовану точку

  • простий механічний ритуал (вода, пройтися)

Це:

  • знімає напругу

  • не включає роль реагування

  • не скидає контекст задачі

Важливо:

| Пауза повинна розвантажувати, але не захоплювати увагу.

 

ПРО НАСТРІЙ. НАСТРІЙ — ЦЕ РІЧ, ЯКУ ТРЕБА ПОСТІЙНО НАЛАШТОВУВАТИ.

Нещодавно типи організували двіж у мороз −15 на Київському морі. Коли в Києві був майже блекаут. Після обстрілів.

Зацініть, як тіп качає.

Я в шоці.

Всім настрою.

Тримаємось.

P.S. Цей теж агонь. Дуже “смачні” треки.

 

Помилки — головний інструмент еволюції. Або чому наш мозок потребує помилок.

Розглянемо на прикладі генерації гіпотез.

Джуліан Шапіро про те, як генерувати гарні ідеї.

«Як тільки ви створите достатньо поганих результатів, ваш розум рефлекторно визначає, які елементи спричинили ці недоліки. Тоді він стає кращим у їх униканні. Ви починаєте зіставляти цікаві ідеї зі зразками з більшою інтуїцією. Це працює, тому що легше подивитися на щось погане та інтуїтивно зрозуміти, як це покращити, ніж створювати щось хороше з нуля».

І саме тому надмірна залежність від штучного інтелекту, особливо на початковому етапі генерування ідей, атрофує наш ідейний потенціал. Це не змушує нас генерувати достатньо поганих ідей, перш ніж ми дійдемо до хороших.

Наш мозок буквально пропускає тренування, необхідні для росту.

Так, ШІ може пропонувати нам власні посередні або погані ідеї, і ми можемо з ними працювати, але щоб створювати кращі, нам усе одно потрібно боротися з власним мотлохом. Ми, по суті, просто накопичуємо погані ідеї, щоб дістатися до хороших.

Отже, гарний план — писати по 10 ідей на день. На будь-яку тему, щоб стати «машиною для ідей».

Висновок. Тільки маючи погані результати, ми розуміємо, коли отримуємо гарний результат. Ми розуміємо це, бо маємо матеріал для порівняння. Без цього наш мозок не може робити висновки. Йому потрібні експерименти для навчання.

Як наш мозок обманює нас? І це не збій, а функція.

Елізабет Лофтус довела, що в нас можуть бути хибні спогади. Про події, яких насправді не було.

Щоб це перевірити, вона навіювала людям, що в дитинстві вони губилися в торговому центрі. Згодом вони починали «згадувати» деталі, емоції, обличчя. Цього не було фактично, але вони починали вірити, що це сталося.

У США після того, як почали практикувати психоаналіз, до поліції посипалася маса звернень про домагання в дитинстві. Коли почали розслідувати ці справи, з’ясувалося, що значної частини з них не було.

Просто психоаналітик ставив навідні запитання і слухав відповіді. І люди самі собі це навіювали — так само, як в експериментах Лофтус.

Наскільки надійна ваша пам’ять? Доктор Елізабет Лофтус – TED Talk про хибні спогади

Історія справи Стіва Тайтуса

Я хочу розповісти вам про одну юридичну справу, над якою я працювала. Вона стосувалася чоловіка на ім’я Стів Тайтус. Тайтус був менеджером ресторану. Йому був 31 рік. Він жив у Сіетлі, штат Вашингтон. Він був заручений із Ґретхен. Вони готувалися до весілля. Вона була любов’ю його життя. І якось увечері ця пара пішла на романтичну вечерю в ресторан. Вони поверталися додому, коли їх зупинив поліцейський.

Річ у тім, що автомобіль Тайтуса трохи нагадував машину, якою раніше того вечора користувався чоловік, що зґвалтував жінку-автостопницю. І сам Тайтус певною мірою був схожий на цього ґвалтівника. Тож поліція зробила фотографію Тайтуса. Вони помістили її до фотопідбірки. Пізніше цю підбірку показали потерпілій. І вона вказала на фото Тайтуса та сказала: «Цей — найближчий».

Поліція та обвинувачення розпочали судовий процес. Коли Стів Тайтус постав перед судом за обвинуваченням у зґвалтуванні, потерпіла вийшла до трибуни й заявила: «Я абсолютно впевнена — це він». Тайтуса визнали винним. Він заявляв про свою невинуватість. Його родина кричала на присяжних. Його наречена знепритомніла, впавши на підлогу в риданнях. А Тайтуса відвели до в’язниці.

Читати далі… “Як наш мозок обманює нас? І це не збій, а функція.”

Правило богатства

Wealth Rule:
Rich people chase money.
Poor people chase distractions.

Правило богатства:
Багаті люди женуться за грошима.
Бідні – за відволіканнями.

Американське чтиво. Місцями смішне кіно про життя, як воно є.

Цікава комедійна драма на один вечір. Кіно, в якому показане життя людей — звичайних людей зі звичайними проблемами. Це і кар’єра, і стосунки з рідними та друзями. Це депресія, самореалізація, гроші. Просто прочитайте сюжет, а точніше — зав’язку.

Сюжет

Телоніус «Монк» Еллісон — представник вищого класу, афроамериканський письменник і професор у Лос-Анджелесі, чиї книжки користуються попитом. Хоча його романи здобувають академічне визнання, вони погано продаються, а видавці відхиляють останній рукопис Монка як «недостатньо чорний».

Читати далі… “Американське чтиво. Місцями смішне кіно про життя, як воно є.”

Що відбувається з мозком та енергією, коли ти прочитав новину, подивився сторис або відео на YouTube

Пройшов день, а я нічого не зробив. Але весь день був чимось зайнятий. І змучився піпец, немає сил та енергії.
Знайомо? Грабіжник – ваш смартфон. 

Давайте розберемо механіку процесу

Очевидно, що найскладніше — це початок. Найбільше енергії витрачається на запуск будь-якого процесу.

Навіть якщо ви вирішили подивитись якийсь прикол — мозку все одно потрібно переключити увагу та виконати аналіз: що відбувається в ролику, у чому суть, чому тут смішно.
Або — прочитати новину про захоплення чергового села й зробити припущення, що скоро фронт посипеться.
Або — як скандал із Міндічем вплине на Україну, Зеленського, який Єрмак чорт і як це все зрештою вплине на мене, щоб почати боятися.

Ми аналізуємо та приймаємо рішення. Кожну секунду. Це колосальна робота для мозку.

Але вона в 100 раз приємніша, за вирішення реальних проблем. Це набагато цікавіше, за реальний світ. Це як прихований вірус, який майнить крипту на вашому компі, а ви навіть не здогадуєтесь. Тихий крадій вашої енергії. 

Читати новини, дивитися сторис, тіктоки — легко.
Вхід дуже простий.
Вихід — пекельно складний.

Потрібно знову повертатися до своїх питань:
як знайти нових клієнтів,
які можуть кинути,
які будуть виносити мозок,
які будуть робити кучу правок,
які будуть торгуватись. Бр-р-р…

Так ми зазвичай думаємо про свою роботу?
Тому так легко читати про інших і так складно займатися власними справами. Але щоб переключитися назад на свої задачі, мозку потрібно витратити величезну кількість енергії.

У середньому, за статистикою, людина відкриває телефон до 2000 разів на день. Розблоковує його «просто так» — 150–200 разів. Це адський DDoS нашого центрального процесору.

Катастрофічно багато енергії втрачається при перемиканні між задачами.  Це просто темна матерія, яка знищує все. 

У мозку просто немає шансів.
Тому він підвисає.
Мозок перетворюється на яєчню.
Година в такому режимі — повністю розряджає нашу ментальну батарейку.

Перший крок до ефективності – це контроль свого фокусу. 
Фокусу на власні цілі і задачі. 
Немає фокусу – немає нічого. 

P.S. Сигнал та шум. Техніка продуктивності від Стіва Джобса

Оскар Хартман. Про успіх, провали та мільярдні компанії

Більше за все у світі, після страху смерті, люди бояться помилок.
Єдине, що відрізняє успішних людей від неуспішних, — це ставлення до помилок.

Успішна людина просто робить більше спроб.
Більше чує «ні».
Більше помиляється — і все одно йде далі.

Ось прикольний кейс про помилку, яка коштувала 1 млрд доларів.
І попри все, Оскар продовжує інвестувати.

Pluribus. Новий серіал від Apple про вірус добра, який захоплює планету. Моцно!

Pluribus ‒ це американський постапокаліптичний науково-фантастичний телесеріал, створений Вінсом Гілліганом, відомим завдяки серіалам «Пуститися берега» та «Краще подзвоніть Солу». Серіал «Єдина» (Pluribus) став найпопулярнішим проєктом в історії Apple TV. Він обійшов такі гіти як «Тед Лассо» та «Розрив». 

Сюжет

Серіал розповідає про письменницю Керол Стурка (Рей Сігорн). Дія серіалу відбувається в Альбукерке. Світ захопив новий вірус, яки обʼєднує свідомість всіх людей на планеті. Робить їх задоволеними, щасливими та оптимістичними. Головна героїня, людина, яка має імунітет до нового вірусу. Таких людей всього 13. Тепер героїня має врятувати світ від щастя.

Чому варто дивитись

Ще один крутий проєкт від яблучного гіганта.

Як на мене, топові серіали на стримінгу — це «Фундація» та «Укриття». У плані картинки та сценарію — так точно. Я вже писав про них. Дуже рекомендую.

У серіалі закладено багато сенсів на різних рівнях. Але, як на мене, головна ідея — це показ концепції соціалізму та комунізму в ідеальному світі. Так, як їх задумували автори цих ідей.

Коли всі рівні та рівноправні.
Коли немає індивідуальності.
Коли все належить усім: усі ресурси й усі думки.
Коли Всесвіт — це єдиний розум.
Коли всі відчувають усе.
Коли всі все знають.
Коли ти знаєш досвід усіх людей на планеті — всіх, хто коли-небудь жив.
Читати далі… “Pluribus. Новий серіал від Apple про вірус добра, який захоплює планету. Моцно!”

Підсумки 2025

Головний підсумок

Звісно — я і моя сімʼя, друзі, родичі — живі і здорові. Слава Богу та дякуючи ЗСУ, всі цілі. Хоча херачили Київ цілий рік люто. Всім, чим можливо і неможливо.

500 шахедів та 50 ракет за раз стало нормою. Якщо світло за день є хоча б 4 години, то все ок. Можна жити. Був один блекаут, коли світла не було 30 годин. Досвід на любителя.

Але, як ми всі знаємо, всі, хто живе у великих містах, отримали гіперінфляцію страху. І тепер, якщо після обстрілу все ок, ти його забуваєш через пару днів. Всі ми вже тут ментально покалічені. І це, здається, тепер базова комплектація, без можливості зробити відкат назад.

Цей рік я більшість часу просидів вдома. Майже домашній арешт. Майже як в ковід. Такий собі досвід, не для всіх. Але як є. Я не жаліюсть, просто факт. Бо є місця більш цікаві в плані розваг в нашій країні, але краще такі місця уникати. 

Війна не зупинилась, хоча були невеликі надії. Які повністю зникли під кінець року.

Читати далі… “Підсумки 2025”

Приклад поділу праці: фабрика булавок Адама Сміта простими словами

Еталонний кейс про ефективність конвеєра та поділу праці. З книги «Багатство народів» (1776)

Якщо одна людина виготовляє булавку повністю сама, за день вона зможе зробити:

  • приблизно 1–20 булавок (у найкращому разі)

Причина проста: процес складний і складається з багатьох різних операцій.

Ті самі операції, але з поділом праці

Сміт описує близько 18 окремих операцій, серед них:

  • витягнути дріт
  • випрямити
  • нарізати
  • загострити кінець
  • зробити головку
  • прикріпити головку
  • відполірувати
  • запакувати

Тепер уявімо:

  • 10 людей
  • кожен виконує 1–2 операції, постійно повторюючи одне й те саме

Результат:

  • близько 48 000 булавок на день
  • 4 800 булавок на людину

Висновок:

Ефективність з’являється не тому, що люди працюють більше, а тому, що система завжди ефективніша за героя-одинака.

чому дудь російський пропагандист?

нещодавно вийшло інтервʼю дудя з майклом накі

накі я поважаю і слухаю, це реально виключення з правила про хороших руских
людина, яка зібрала для зсу більше 1 млн доларів
його позиція підтверджується діями

одразу скажу, що бажано, щоб ви подивилися ось це відео
про дудя від каналу загін кіноманів
там більш детально, з фактами, розібрано, що не так з юрієм
я не буду це повторювати

я лише хочу додати ще один момент, чому все, про що там говориться, є правдою
і чому це ще один приклад роботи пропаганди, який я хочу відмітити

все інтервʼю я не дивився
але кілька моментів про Україну я вирізав
і вони ще раз красномовно підтверджують, особисто для мене,
що дудь є російським агентом фсб та пропагандистом

Читати далі… “чому дудь російський пропагандист?”

Ти не лінивий, просто твій мозок перевантажений

Тобі не потрібно дивитися ще одне мотиваційне відео. Уже в цю секунду ти здатен розпочати складний проєкт, реалізувати свої мрії, працювати на максимумі — і все це без «силою волі». Не віриш? Тоді один простий факт.

Коли ти скролиш стрічку, споживаєш контент, мозок працює на рівні надскладних задач. За секунду ти обробляєш гігабайти зорової, слухової й смислової інформації. Твій мозок — це потужний механізм. Його не зупиняє «лінь». Тоді чому ж він ламається при будь-якій серйозній задачі? І як змусити його не просто працювати, а хотіти вирішувати складні задачі?

Людський мозок — вершина еволюції. Він сильніший за будь-який комп’ютер і перевершує будь-яку нейромережу. Його обчислювальні можливості — до 10 квадрильйонів операцій за секунду. Але є проблема: ним складно керувати. Він імпульсивний, емоційний і часто ірраціональний.

Щоб узяти це під контроль, еволюція створила префронтальну кору — ділянку мозку, що відповідає за планування, силу волі й стримування тваринних імпульсів. Проблема в тому, що вона фізично слабка. У ній близько ста мільйонів нейронів — за мірками еволюції це мізер.

Твоя проблема — не лінь і не прокрастинація. З твоїм мозком усе в порядку. Ти не зламаний і не дефектний. Просто за кермом твого мозку сидить дитина. Ти кажеш працювати — він тисне не на ту педаль. Просиш лягти раніше — він забуває, де гальма. Хочеш піти в зал — він зависає.

Префронтальна кора не може працювати 24/7 на повну. Вона постійно програє лімбічній системі, яка відповідає за емоції та миттєві бажання. І найсумніше — за все життя ти майже не відчував повного контролю над своїм мозком. Але це не твоя вина.

Два приховані вороги продуктивності

Перша причина — розвиток лобних долей. Вони починають повноцінно працювати лише після 20 років і формуються до 25. Саме тому багато хто «злітає» з університету на 3–4 курсі — мозок лише тоді починає реально розуміти, чого хоче від життя.

Друга причина — дебафи. Як у іграх, де ти можеш отримати штрафи до характеристик, у реальному житті існують чинники, які знижують ресурс префронтальної кори. Учені з’ясували, що її витривалість обмежена. Вона має умовну шкалу від нуля до ста. Важка робота її виснажує, а відпочинок — відновлює. Цю шкалу назвали самоконтролем.

Кожна задача споживає ресурс самоконтролю. Складний іспит — мінус сто відсотків. Тренування — мінус десять. Відмова від фастфуду — мінус п’ятнадцять. Це не вигадка, а наукові дані.

Недосип за одну ніч знижує активність префронтальної кори на 60 відсотків і одночасно розганяє лімбічну систему. Соцмережі — мінус 20 відсотків за 15 хвилин скролінгу. Хронічний стрес при пікових рівнях кортизолу фактично вимикає лобні долі, передаючи керування інстинктам.

Читати далі… “Ти не лінивий, просто твій мозок перевантажений”

Подивитись

Давненько не радив, що подивитись.

  1. Андрій Буренок. Про Каліфорнію. Як живе найбатший штат США. Бюджет якого 4 трлн. доларів. Про вартість житла, податки, бомжів та як змінилось життя штату за останні 15 років. Цікаво. 

  2. Птушкін. Нереально крутий відос про Антарктиду. Про базу наших полярників. САмий прокол, що як раз зараз у мене там в ексепдиції друг дитинства. Прикол в тому, що він там вже в 5 раз. Дуже круто показано як живуть люди на станції, в яких умовах, що роблять. Пінгвіни, кити та айсберги на тисячі километрів. Візуальний оргазм. 

  3. Мотивуючий підкаст. Про шлях від шахтаря до володаря 5 салонів краси в Києві. Самий цікавий для мене момент, що є перукарі можуть заробляти до 400к грн. Шок. 

  4. Просто безумно красивий блог про круті тачки. Нереальні зʼйомки. Переважно про порше. Але буває і про ферарі.