— З ким би я займався сексом? — здивовано запитав Мілтон. — З повією, звісно. І тільки з нею.
— Боже, який жах, — простогнав Кевін. — Але чому?
— Тому що повії вдають, що їм це дуже подобається.
— І що?
— Мені ще не вистачало підхопити чужу карму.
— Поясни!
— Все просто, мій дорогий хлопчику. Як тільки ти даєш людині щось, що для неї дуже важливе, ти прив’язуєш її до себе, як немовля. А в мене з Богом домовленість цього не робити. Він (Мілтон кивнув угору) хоче, щоб ви залишалися з Ним, а не зі мною.
— Я не розумію.
— І не треба розуміти. Просто запам’ятай: щойно людина отримує те, чого вона палко бажає, вона стає рабом цього і рабом того, хто це їй дав. «Бажає» — це не просто слово. Це вивіска до мого притулку.
Мілтон обернувся до жінки, секс із якою ніби огортав увесь простір. Удалині від неї виднілося крісло, і від нього йшов чад влади. Його запах був сильніший за запах смаженої картоплі з сусідньої кімнати. По боках зали — на дорогій венеційській люстрі, оксамитових завісах — усюди були різноманітні предмети. Кожен символізував щось своє.
Читати далі… “Просто запам’ятай: щойно людина отримує те, чого вона палко бажає, вона стає рабом цього і рабом того, хто це їй дав.”
