Категорія: мотивація
Людина, це створіння, якій потрібен сенс. Постійно і завжди. В любій справі.
На основі експерименту професора поведінкової економіки Дена Аріелі поясню, чому сенс у роботі важливіший за гроші.
Він провів експеримент зі студентами Гарвардського університету, використавши фігурки Lego Bionicle.
Умови були простими: за першу зібрану фігурку платили $2, за кожну наступну — на $0,11 менше. Студенти могли зупинитися будь-коли та забрати зароблені гроші. Їх поділили на дві групи:
Перша група збирала фігурки, які після завершення просто клали під стіл.
Друга група збирала ті самі фігурки, але їх одразу розбирали на очах у збирача.
В обох випадках студентам одразу повідомили, що фігурки будуть розібрані — але різниця в підході виявилася вирішальною.
Результат здивував: у першій групі студенти в середньому зібрали 10,6 фігурки, у другій — лише 7,2. Падіння продуктивності склало близько 30%. При цьому рівень оплати й складність завдання були абсолютно однаковими.
Висновок Аріелі був простий: мотивацію руйнує не розмір винагороди, а відсутність сенсу в роботі. Навіть якщо діяльність подобається, відчуття марності знижує бажання продовжувати її виконувати.
Цей експеримент яскраво показує: у бізнесі недостатньо платити зарплату та видавати інструкції. Люди хочуть бачити, що їхня робота щось змінює. Якщо результат постійно «розбирають на очах», мотивація зникне навіть у найвідданіших працівників.
Артем Бородатюк
Лінь — це звичка мозку думати про зусилля, а не про результат.
Скотт Адамс (Scott Adams) — американський автор, найбільш відомий як творець коміксу «Ділберт» (Dilbert), а також як публіцист і фахівець із теорії переконання. Хоча він не є професором в академічному розумінні, він часто виступає з лекціями про психологію успіху та особисту ефективність.
Про дофамінову петлю, яка відповідає за лінь.
На дошці видно схему «Why Self-Help Works» (Чому працює самодопомога). Суть його теорії з цього відео:
Проблема ліні: Адамс стверджує, що лінь — це звичка мозку думати про витрати (зусилля, час), а не про результат. Якщо ви думаєте про те, як довго йти до спортзалу, мозок блокує дію.
Дофаміновий механізм: Коли ви перемикаєте увагу на результат (як ви будете гарно виглядати або який смачний сніданок з’їсте), мозок виділяє дофамін.
Дія: Дофамін слугує «паливом» для руху. Таким чином, позитивна візуалізація фіналу — це не просто «мрії», а біологічний інструмент для запуску фізичної дії.
Адамс говорить про те, що успіх — це не стільки важка праця, скільки правильне налаштування «інтерфейсу» свого мозку (його остання книга на цю тему називається «Reframe Your Brain»).
ПРО НАСТРІЙ. НАСТРІЙ — ЦЕ РІЧ, ЯКУ ТРЕБА ПОСТІЙНО НАЛАШТОВУВАТИ.
Нещодавно типи організували двіж у мороз −15 на Київському морі. Коли в Києві був майже блекаут. Після обстрілів.
Зацініть, як тіп качає.
Я в шоці.
Всім настрою.
Тримаємось.
P.S. Цей теж агонь. Дуже “смачні” треки.
Секрет успіху від Гарі Вайнерчука.
Наступний крок
Ironman в 80
Ironman в 80
У 80 років Наталі Грабоу стала найстаршою жінкою, яка коли-небудь фінішувала на чемпіонаті світу з Ironman.🔥
Вона стала першою жінкою, яка фінішувала на Коні ( Гаваї ) у віковій групі 80–84 роки.
І подолала
3,86 км запливом,
180,25 км велопробігом та
42,16 км бігом за
16 годин 45 хвилин.
Просто космос!!! Немає взагалі слів. Дійсно залізні люди.
В колекцію про крутих старичків.
На лижах з Евересту. Це не жарт.
Я вже якось писав про Еверест. І що всі хто лізе на цю вершину, трошки крейзі.
Але сьогодні взагалі відвал башки, що творять люди.
Альпініст-скієр Анджей Баргіель – перша людина, яка піднялася на Еверест і спустилася назад до Базового табору на лижах без додаткового кисню. Після майже 16 годин підйому в зоні смерті (вище 8 000 м, де рівень кисню небезпечно низький), Баргіель защолкнув лижі на вершині найвищої гори світу та почав спуск Південним спуском.
Схема, яка працює як атомний годинник
Місяць тому ми повели малу в садок. Походили тиждень — і всі захворіли. До цього я бігав майже кожен день, як у найкращі часи. Зробив 107 тренувань, привів себе у форму, скинув зайві кілограмчики.
Звісно весь графік і тренування пішли по пізді. Кілограмчики знову на місці, бічес. Давай по новой, Міша…
Три місяці тому я робив проєкт на OpenCart’і, робив його майже півтора місяця. Перестав займатись навіть англійською на своєму тренажері. Не було часу.
До цього займався 670 днів майже без пропусків.
Звісно англійський пішов в еротичну подорож, як завжди.
Дев’ять місяців не наркоманив чорну кавоньку вдома. Потім якось прям аж нереально, сука, захотілось. Вже знову іноді собі варю дозу, коли взагалі башка не працює. Жесть.
Прикол у тому, що потім, коли башка тріщить, — взагалі все не працює.
Я в шоці, як це працює. Вірніше — взагалі не працює.
Звісно. Як тільки падає енергія або все йде не за планом — одразу котишся з цієї гірки вниз, і все накривається аліною кабаєвою.
Такий от рок-н-ролл. А у вас які зайоби та вологі мрії?
Ти не справжній письменник, доки не зможеш показати мені листа-відмову.
Прикольний пост Harry Dry. Він крутий маркетолог та копірайтер. Пост про те, коли людина стає письменником. Коли? Тільки коли, людина отримає багато відмов від видавництв. Але прикол в тому, що це стосується любої сфери. Бізнесу, спорту, карʼєри, навчання.
Відмови – це фільтр.
–
Одна з причин, чому сучасні книжки такі жахливі, полягає в тому, що видавці люблять давати контракти людям із підписниками. В чому ці люди добрі, — це маркетинг, а не письмо.
Тож бідна каракатиця помирає заради скріншоту списку бестселерів, і ти більше ніколи не бачиш цієї книжки. Молодці. Що далі? Продати щоденник? TED Talk? Книжки вже не про письмо.
Я зустрів Шихана в коридорі на першому поверсі в Даремі. За два тижні до його 18-го дня народження; за два тижні після того, як він поховав свою п’єсу під школою.
Усі інші отримали дипломи та напилися; він написав дві книжки: Conversations with the God of Love і Here Lies Montgomery Burns. Перша? То вдала, то ні. Друга? Хороша, але непридатна для публікації.
Читати далі… “Ти не справжній письменник, доки не зможеш показати мені листа-відмову.”Два типи людей
Кожний день вранці. Коли я бігаю свої 8 км. Я бачу людей.
Одні бігають, їздять на велосипедах, займаються йогою.
Інші починають ранок з кави та сигарети.
Просто уявіть яка різниця між двума людьми буде через 365 днів.
Відношення до помилок – основна причина, яка відрізняє успішних людей від невдах. Історія про Містер Біста, блогера у якого 400 млн підписників.
Я абсолютно впевнений, що ставлення до невдач, поразок — це найточніший тест на багатство, успіх і щастя. Ви, напевно, бачили, як перевіряють гроші. Їх освітлюють ультрафіолетовим світлом, і якщо щось світиться або відбиває промені не так — відразу стає видно підробку. На мій погляд, якщо поставити людині запитання, як вона ставиться до невдач і поразок, то на сто відсотків можна судити про її майбутнє.
Поразки — це єдиний спосіб зрозуміти, чи працюють обрані тобою ідеї. Поки ти не втілиш нову ідею в життя, ти не зможеш осягнути, що саме шукав, як вона діє, наскільки вона ефективна й перспективна. Для більшості людей невдачі й поразки — це покарання, біль, щось, чого слід уникати.
Нас до цього привчила школа. Якщо дитина зробила щось нестандартно і не досягла результату, запрограмованого якимось дурним тестом, їй поставлять двійку. Якщо вона робить щось «не так» — її обов’язково покарають. Часто й батьки формують у дітей хибне ставлення до поразок і невдач. Вони не пояснюють головного: як насправді влаштоване життя. І коли молоді люди закінчують інститути, університети, коледжі — у них уже вшита ДНК страху перед невдачами й поразками. Вони бояться всього: помилитися, виглядати смішно, не досягти успіху.
Чому так відбувається? Через те, що самі поразки, невдачі ми сприймаємо як біль, зло, покарання, як щось, чого слід усіма силами уникати. А правда життя в тому, що невдачі й поразки — це лише сходинки, якими ми піднімаємося до багатства, успіху, поваги й щастя.
Mister Beast
Якщо ви не знаєте, то самий популярний блогер на ютубі зараз Містер Біст. Аудиторія його ютуб каналу – 400 млн. підписників. Але мало хто знає скільки у нього не це пішло часу.
13 років! Ще раз. Тринадцять років!
До першого мільйона 5 років.
Перше віральне відео – 340.
Це шалена праця і тисячі тестів.
Тільки зараз. Король Ютуба MrBeast виступив на конференції VidSummit, де з’ясувалась шалена деталь його медіаімперії. Виявляється, він зібрав окрему команду з 6 (!) Чоловік, які малюють по 20 прев‘юшок до кожного відео ще до самих зйомок. І якщо за тиждень після публікації у відео низька конверсія, то прев‘ю змінюється.
Вичерпне пояснення чому саме MrBeast — король Ютуба і заробляє десятки мільйонів доларів.
Я зараз тільки вчусь сприймати помилки як тести — тести гіпотез. Треба перебудувати свої переконання. Це важко, бо людина не любить помилятись. Цей механізм у нас зламаний. Він перевернутий, як піраміда, яка стоїть на вершині.
А якщо зламана основна програма, то всі інші працюють неправильно. Якщо у тебе збитий навігатор, ти ніколи не приїдеш до точки призначення.
Такий шлях! Всім мир!
Сигнал та шум. Техніка продуктивності від Стіва Джобса
Добре, мені потрібно з тобою поділитися цим — мабуть, щоб розповісти, але, можливо, ще й тому, що я щойно зрозумів дещо про продуктивність, підприємництво, створення, успіх — і це не виходить у мене з голови.
У мене щойно в подкасті був Кевін О’Лірі, той самий «акула» з Shark Tank USA, і він, умовно кажучи, вдарив мене в обличчя однією думкою, яку озвучив щодо свого досвіду зі Стівом Джобсом.
Стів Джобс мав здатність розрізняти, де «сигнал», а де «шум».
Я працював на Стіва Джобса на початку 90-х, створював усе його освітнє програмне забезпечення. І ось концепція, яку він розумів, але на яку тоді, у 90-х, мало хто звертав увагу — це співвідношення сигналу до шуму.
Для нього сигнал — це три-п’ять головних справ, які ти маєш зробити протягом наступних 18 годин. Ти маєш завершити ці три-п’ять критично важливих речей для своєї місії. Вони мають бути зроблені сьогодні.
Все інше, що заважає тобі це зробити — це шум.
Тож для Стіва Джобса співвідношення сигналу до шуму, потрібне для успіху, було 80/20. 80% сигналу, 20% шуму.
І коли він про це говорив, я зрозумів, що саме цього мені зараз не вистачає в житті. Бо як креативна людина з купою ідей, я іноді розпорошую енергію на речі, які не є сигналом, які не є найважливішими справами на сьогодні.
І, думаю, ми всі можемо це зрозуміти — прокидаєшся з чітким планом, а потім починаються електронні листи, хтось щось просить, щось стається — і ти пливеш у шумі, а день втрачено. День, який мав бути присвячений сигналу.
А життя — це гра з нульовою сумою. Є обмежена кількість речей, які ми можемо зробити.
І я подумав: чорт, знаєш, що мені треба зробити? Мені треба організувати все, що я маю зробити сьогодні, кожне завдання, яке надходить, у дві колонки.
Колонка «сигнал» — це найважливіші речі, на яких я був зосереджений зранку. І колонка «шум».
І саме це я й зробив. От там, на моєму ноутбуці, я щойно розбив свої завдання на сьогодні на дві колонки: сигнал і шум.
І все, що приходить до мене сьогодні, і все, що крутиться в моїй голові, і весь мій список справ — усе потрапляє в одну з цих двох колонок.
Те, що я маю зробити сьогодні, що рухає мене вперед до моїх цілей — сигнал. Те, що не є таким важливим — шум.
А все, що в колонці «шум», я делегуватиму іншим.
Еверест. Чому всі досягнення людей іраціональні?
Кожен прапорець на карті Евересту — це тіло людини, яка колись була вмотивованою, цілеспрямованою і, найімовірніше, заможною.
Еверест є найвищим кладовищем у світі. Із 1921 року, коли почалися сучасні записи, відомо, що 330 людей загинули, намагаючись підкорити Еверест.
Двісті тіл досі залишаються на горі. Евакуація тіл є чимось середнім між непрактичним і неможливим. У 2020 році через обмеження, пов’язані з пандемією, вперше з 1977 року не було жодної жертви. 2023 рік став одним із найсмертоносніших за всю історію. Загинуло 17 людей.
За всю історію спостережень (з 1953 року, коли Едмунд Гілларі та Тенцинг Норгей першими піднялися на вершину), загальна кількість людей, які досягли вершини Евересту, становить близько 7,269 осіб. Вони здійснили понад 12,884 успішних сходжень (включно з повторними сходженнями одних і тих самих людей).
Читати далі… “Еверест. Чому всі досягнення людей іраціональні?”RED HOT CHILLI PEPPRES. Всі знають цю групу, але мало хто знає їх історію. Це пізд@ц!
Перевідкрив для себе RED HOT CHILLI PEPPRES після першої серії 4 сезону Любов, Секс та Роботи. Там в першому епізоді у вигляді мультику виступають перці на відомому живому концерті. Я почав дивитись і у мене мурахи пішли по шкірі.
Я пішов дивитись концерт. Майже годину залип. Ліг спати афігевший. Ось вам концерт. Якщо не бачили, насолоджуйтесь. Це трек про який намальований мультик. Просто вогонь!
Читати далі… “RED HOT CHILLI PEPPRES. Всі знають цю групу, але мало хто знає їх історію. Це пізд@ц!”Сироватка правди
Ловлять якось лікарі проджекта Васю з помаранчевої корпорації.
Вколюють сироватку правди в ліву півсідницю.
Вася одразу видає:
У нас було:
— Матриця Ейзенхауера
— Методичка з тайм-блокінгу
— Моє татуювання з правилом Парето 80/20
— Два помодоро-таймери
— Список задач у форматі S.M.A.R.T.
— І книга з Get Things Done
Але єдине, що мене турбувало — це те, що за останні 4 місяці ми з командою запустили рівно ні-ху-я.
Лікарі: Вася, Вася, зачекай, вона почне діяти лише за 5 хвилин.
Тім Фріде: Людина, яка виробила імунітет до укусів смертельно небезпечних змій
Прочитай це, коли наступний раз коли в тебе не буде бажання щось робити.
Вчені виявили антитіла, які повністю або частково нейтралізували отруту кобр, мамб та інших смертельно небезпечних видів.
Від аматорських дослідів до прориву в науці
Стрункий чоловік із коротко підстриженим волоссям заходить до кімнати, витягує з ящика довгу чорну мамбу — отрута якої може вбити за годину — і дозволяє їй вкусити себе за ліву руку. Одразу після цього він дає тайпану з Папуа-Нової Гвінеї вкусити себе за праву руку. «Дякую за перегляд», — спокійно каже він у камеру, з лівої руки тече кров, і він виходить.
Протягом майже 18 років цей чоловік, Тім Фріде, 57 років, вводив собі понад 650 ретельно розрахованих і поступово зростаючих доз зміїної отрути, щоб виробити імунітет до 16 смертельно небезпечних видів змій. Також він дозволяв зміям — переважно по одній, але іноді і двом, як на відео — близько 200 разів прокушувати його своїми гострими іклами.
Глобальна проблема укусів змій і пошук універсальної протиотрути
Ця відчайдушна практика тепер може допомогти у вирішенні серйозної глобальної проблеми охорони здоров’я. Понад 600 видів отруйних змій мешкають по всьому світу, кусаючи до 2,7 мільйона людей на рік, вбиваючи приблизно 120 тисяч людей і калічачи ще 400 тисяч — ці цифри вважаються значно заниженими.
Читати далі… “Тім Фріде: Людина, яка виробила імунітет до укусів смертельно небезпечних змій”Шлях до бігу
Я вирішив почати бігати вранці. Сьогодні я прокинувся о 6:05. Але перед тим, як встати, в моїй голові відбулася головна битва. Битва з моїми думками. Та мозком, який просто почав мені накидувати запитання. Дуже елегантна та тонка робота, з його сторони.
Я подумав, може там ще холодно. А я не бігав вранці вже декілька років. Це взагалі за гранню, коли ти лежиш в теплому ліжку.
Як не розбудити своїх дівчат, коли буду збиратись?
А як тепер робити зарядку, бо зазвичай я роблю зарядку на початку дня?
Коли я прокидаюсь, перші пів години я повторюю слова на своєму тренажері. Це що, мінус англійський?
А де бігати, щоб було безпечно? Думаю, ви зрозуміли, що за безпека.
Коротше, все не по плану. І це для мозку стрес. І стрес для мене.
Але я встав, зібрався, взув кроси, ще закрив вікно в кімнаті у дівчат і потім кинув 5 км.
Пробігти було легше, ніж встати з ліжка.
Перший крок завжди найважчий.
Так завжди, в усіх питаннях.
Такий шлях!
Марафон в 88 років!
«Ми всі можемо це зробити», — каже 88-річний бігун після фінішу на своєму 12-му Афінському марафоні
У 88 років грецький бігун Плутархос Пурлякас знову довів, що вік — це лише цифра і не перешкода для рішучості, завершивши 41-й Афінський марафон у неділю.
Ця гонка, яку ще називають «Справжня», щороку проводиться на маршруті, який вважається тим самим, що пробіг афінський гонець Фідіппід, щоб принести звістку про перемогу з поля бою під Марафоном 2500 років тому. Цей маршрут визнаний оригінальним марафонським і використовувався також під час Олімпійських ігор 2004 року в Афінах.
Читати далі… “Марафон в 88 років!”Неможливе — поки хтось не зробив це першим. Віра – це ключ. Як падають рекорди?
У 1954 році Роджер Банністер пробіг милю швидше ніж за 4 хвилини — те, що вважалося фізично неможливим. Десятиліттями спортсменам не вдавалося вийти за межі чотирьох хвилин. Але вже за рік десятки бігунів повторили цей рекорд. Чому? Тому що Банністер зруйнував психологічний бар’єр: «це неможливо».
Коли ми знаємо, що мета досяжна, стає легше. Завдання з розряду нездійсненних мрій переходить у площину «треба просто докласти більше зусиль». Воно стає навиком, що піддається тренуванню.
Але от щодо власних, особистих цілей ми завжди виступаємо першопрохідцями. Саме тому такою популярністю користуються книжки з саморозвитку та марафони бажань. Вони мають рацію в тому, що без віри у власні сили досягти бажаного результату складно.
Читати далі… “Неможливе — поки хтось не зробив це першим. Віра – це ключ. Як падають рекорди?”
