Життя – це не спринт, це марафон. Шукаю відповіді на питання – як рости, не кидати та досягати цілі. Тут збираю історії успіху, кейси, тексти. Все – що покращує настрій, додає сили, піднімає віру. Пишу про свій шлях.
Місяць тому ми повели малу в садок. Походили тиждень — і всі захворіли. До цього я бігав майже кожен день, як у найкращі часи. Зробив 107 тренувань, привів себе у форму, скинув зайві кілограмчики.
Звісно весь графік і тренування пішли по пізді. Кілограмчики знову на місці, бічес. Давай по новой, Міша…
Три місяці тому я робив проєкт на OpenCart’і, робив його майже півтора місяця. Перестав займатись навіть англійською на своєму тренажері. Не було часу.
До цього займався 670 днів майже без пропусків.
Звісно англійський пішов в еротичну подорож, як завжди.
Дев’ять місяців не наркоманив чорну кавоньку вдома. Потім якось прям аж нереально, сука, захотілось. Вже знову іноді собі варю дозу, коли взагалі башка не працює. Жесть.
Прикол у тому, що потім, коли башка тріщить, — взагалі все не працює.
Я в шоці, як це працює. Вірніше — взагалі не працює.
Звісно. Як тільки падає енергія або все йде не за планом — одразу котишся з цієї гірки вниз, і все накривається аліною кабаєвою.
Такий от рок-н-ролл. А у вас які зайоби та вологі мрії?
Прикольний пост Harry Dry. Він крутий маркетолог та копірайтер. Пост про те, коли людина стає письменником. Коли? Тільки коли, людина отримає багато відмов від видавництв. Але прикол в тому, що це стосується любої сфери. Бізнесу, спорту, карʼєри, навчання.
Відмови – це фільтр.
–
Одна з причин, чому сучасні книжки такі жахливі, полягає в тому, що видавці люблять давати контракти людям із підписниками. В чому ці люди добрі, — це маркетинг, а не письмо.
Тож бідна каракатиця помирає заради скріншоту списку бестселерів, і ти більше ніколи не бачиш цієї книжки. Молодці. Що далі? Продати щоденник? TED Talk? Книжки вже не про письмо.
Я зустрів Шихана в коридорі на першому поверсі в Даремі. За два тижні до його 18-го дня народження; за два тижні після того, як він поховав свою п’єсу під школою.
Усі інші отримали дипломи та напилися; він написав дві книжки: Conversations with the God of Love і Here Lies Montgomery Burns. Перша? То вдала, то ні. Друга? Хороша, але непридатна для публікації.
Я абсолютно впевнений, що ставлення до невдач, поразок — це найточніший тест на багатство, успіх і щастя. Ви, напевно, бачили, як перевіряють гроші. Їх освітлюють ультрафіолетовим світлом, і якщо щось світиться або відбиває промені не так — відразу стає видно підробку. На мій погляд, якщо поставити людині запитання, як вона ставиться до невдач і поразок, то на сто відсотків можна судити про її майбутнє.
Поразки — це єдиний спосіб зрозуміти, чи працюють обрані тобою ідеї. Поки ти не втілиш нову ідею в життя, ти не зможеш осягнути, що саме шукав, як вона діє, наскільки вона ефективна й перспективна. Для більшості людей невдачі й поразки — це покарання, біль, щось, чого слід уникати.
Нас до цього привчила школа. Якщо дитина зробила щось нестандартно і не досягла результату, запрограмованого якимось дурним тестом, їй поставлять двійку. Якщо вона робить щось «не так» — її обов’язково покарають. Часто й батьки формують у дітей хибне ставлення до поразок і невдач. Вони не пояснюють головного: як насправді влаштоване життя. І коли молоді люди закінчують інститути, університети, коледжі — у них уже вшита ДНК страху перед невдачами й поразками. Вони бояться всього: помилитися, виглядати смішно, не досягти успіху.
Чому так відбувається? Через те, що самі поразки, невдачі ми сприймаємо як біль, зло, покарання, як щось, чого слід усіма силами уникати. А правда життя в тому, що невдачі й поразки — це лише сходинки, якими ми піднімаємося до багатства, успіху, поваги й щастя.
Mister Beast
Якщо ви не знаєте, то самий популярний блогер на ютубі зараз Містер Біст. Аудиторія його ютуб каналу – 400 млн. підписників. Але мало хто знає скільки у нього не це пішло часу.
13 років! Ще раз. Тринадцять років!
До першого мільйона 5 років.
Перше віральне відео – 340.
Це шалена праця і тисячі тестів.
Тільки зараз. Король Ютуба MrBeast виступив на конференції VidSummit, де з’ясувалась шалена деталь його медіаімперії. Виявляється, він зібрав окрему команду з 6 (!) Чоловік, які малюють по 20 прев‘юшок до кожного відео ще до самих зйомок. І якщо за тиждень після публікації у відео низька конверсія, то прев‘ю змінюється.
Вичерпне пояснення чому саме MrBeast — король Ютуба і заробляє десятки мільйонів доларів.
Я зараз тільки вчусь сприймати помилки як тести — тести гіпотез. Треба перебудувати свої переконання. Це важко, бо людина не любить помилятись. Цей механізм у нас зламаний. Він перевернутий, як піраміда, яка стоїть на вершині.
А якщо зламана основна програма, то всі інші працюють неправильно. Якщо у тебе збитий навігатор, ти ніколи не приїдеш до точки призначення.
Добре, мені потрібно з тобою поділитися цим — мабуть, щоб розповісти, але, можливо, ще й тому, що я щойно зрозумів дещо про продуктивність, підприємництво, створення, успіх — і це не виходить у мене з голови.
У мене щойно в подкасті був Кевін О’Лірі, той самий «акула» з Shark Tank USA, і він, умовно кажучи, вдарив мене в обличчя однією думкою, яку озвучив щодо свого досвіду зі Стівом Джобсом.
Стів Джобс мав здатність розрізняти, де «сигнал», а де «шум».
Я працював на Стіва Джобса на початку 90-х, створював усе його освітнє програмне забезпечення. І ось концепція, яку він розумів, але на яку тоді, у 90-х, мало хто звертав увагу — це співвідношення сигналу до шуму.
Для нього сигнал — це три-п’ять головних справ, які ти маєш зробити протягом наступних 18 годин. Ти маєш завершити ці три-п’ять критично важливих речей для своєї місії. Вони мають бути зроблені сьогодні.
Все інше, що заважає тобі це зробити — це шум.
Тож для Стіва Джобса співвідношення сигналу до шуму, потрібне для успіху, було 80/20. 80% сигналу, 20% шуму.
І коли він про це говорив, я зрозумів, що саме цього мені зараз не вистачає в житті. Бо як креативна людина з купою ідей, я іноді розпорошую енергію на речі, які не є сигналом, які не є найважливішими справами на сьогодні.
І, думаю, ми всі можемо це зрозуміти — прокидаєшся з чітким планом, а потім починаються електронні листи, хтось щось просить, щось стається — і ти пливеш у шумі, а день втрачено. День, який мав бути присвячений сигналу.
А життя — це гра з нульовою сумою. Є обмежена кількість речей, які ми можемо зробити.
І я подумав: чорт, знаєш, що мені треба зробити? Мені треба організувати все, що я маю зробити сьогодні, кожне завдання, яке надходить, у дві колонки.
Колонка «сигнал» — це найважливіші речі, на яких я був зосереджений зранку. І колонка «шум».
І саме це я й зробив. От там, на моєму ноутбуці, я щойно розбив свої завдання на сьогодні на дві колонки: сигнал і шум.
І все, що приходить до мене сьогодні, і все, що крутиться в моїй голові, і весь мій список справ — усе потрапляє в одну з цих двох колонок.
Те, що я маю зробити сьогодні, що рухає мене вперед до моїх цілей — сигнал. Те, що не є таким важливим — шум.
Кожен прапорець на карті Евересту — це тіло людини, яка колись була вмотивованою, цілеспрямованою і, найімовірніше, заможною.
Еверест є найвищим кладовищем у світі. Із 1921 року, коли почалися сучасні записи, відомо, що 330 людей загинули, намагаючись підкорити Еверест.
Двісті тіл досі залишаються на горі. Евакуація тіл є чимось середнім між непрактичним і неможливим. У 2020 році через обмеження, пов’язані з пандемією, вперше з 1977 року не було жодної жертви. 2023 рік став одним із найсмертоносніших за всю історію. Загинуло 17 людей.
За всю історію спостережень (з 1953 року, коли Едмунд Гілларі та Тенцинг Норгей першими піднялися на вершину), загальна кількість людей, які досягли вершини Евересту, становить близько 7,269 осіб. Вони здійснили понад 12,884 успішних сходжень (включно з повторними сходженнями одних і тих самих людей).
Перевідкрив для себе RED HOT CHILLI PEPPRES після першої серії 4 сезону Любов, Секс та Роботи. Там в першому епізоді у вигляді мультику виступають перці на відомому живому концерті. Я почав дивитись і у мене мурахи пішли по шкірі.
Я пішов дивитись концерт. Майже годину залип. Ліг спати афігевший. Ось вам концерт. Якщо не бачили, насолоджуйтесь. Це трек про який намальований мультик. Просто вогонь!
Ловлять якось лікарі проджекта Васю з помаранчевої корпорації.
Вколюють сироватку правди в ліву півсідницю.
Вася одразу видає: У нас було:
— Матриця Ейзенхауера — Методичка з тайм-блокінгу — Моє татуювання з правилом Парето 80/20 — Два помодоро-таймери — Список задач у форматі S.M.A.R.T. — І книга з Get Things Done
Але єдине, що мене турбувало — це те, що за останні 4 місяці ми з командою запустили рівно ні-ху-я.
Лікарі: Вася, Вася, зачекай, вона почне діяти лише за 5 хвилин.
Прочитай це, коли наступний раз коли в тебе не буде бажання щось робити.
Вчені виявили антитіла, які повністю або частково нейтралізували отруту кобр, мамб та інших смертельно небезпечних видів.
Від аматорських дослідів до прориву в науці
Стрункий чоловік із коротко підстриженим волоссям заходить до кімнати, витягує з ящика довгу чорну мамбу — отрута якої може вбити за годину — і дозволяє їй вкусити себе за ліву руку. Одразу після цього він дає тайпану з Папуа-Нової Гвінеї вкусити себе за праву руку. «Дякую за перегляд», — спокійно каже він у камеру, з лівої руки тече кров, і він виходить.
Протягом майже 18 років цей чоловік, Тім Фріде, 57 років, вводив собі понад 650 ретельно розрахованих і поступово зростаючих доз зміїної отрути, щоб виробити імунітет до 16 смертельно небезпечних видів змій. Також він дозволяв зміям — переважно по одній, але іноді і двом, як на відео — близько 200 разів прокушувати його своїми гострими іклами.
Глобальна проблема укусів змій і пошук універсальної протиотрути
Ця відчайдушна практика тепер може допомогти у вирішенні серйозної глобальної проблеми охорони здоров’я. Понад 600 видів отруйних змій мешкають по всьому світу, кусаючи до 2,7 мільйона людей на рік, вбиваючи приблизно 120 тисяч людей і калічачи ще 400 тисяч — ці цифри вважаються значно заниженими.
Я вирішив почати бігати вранці. Сьогодні я прокинувся о 6:05. Але перед тим, як встати, в моїй голові відбулася головна битва. Битва з моїми думками. Та мозком, який просто почав мені накидувати запитання. Дуже елегантна та тонка робота, з його сторони.
Я подумав, може там ще холодно. А я не бігав вранці вже декілька років. Це взагалі за гранню, коли ти лежиш в теплому ліжку.
Як не розбудити своїх дівчат, коли буду збиратись?
А як тепер робити зарядку, бо зазвичай я роблю зарядку на початку дня?
Коли я прокидаюсь, перші пів години я повторюю слова на своєму тренажері. Це що, мінус англійський?
А де бігати, щоб було безпечно? Думаю, ви зрозуміли, що за безпека.
Коротше, все не по плану. І це для мозку стрес. І стрес для мене.
Але я встав, зібрався, взув кроси, ще закрив вікно в кімнаті у дівчат і потім кинув 5 км.
«Ми всі можемо це зробити», — каже 88-річний бігун після фінішу на своєму 12-му Афінському марафоні
У 88 років грецький бігун Плутархос Пурлякас знову довів, що вік — це лише цифра і не перешкода для рішучості, завершивши 41-й Афінський марафон у неділю.
Ця гонка, яку ще називають «Справжня», щороку проводиться на маршруті, який вважається тим самим, що пробіг афінський гонець Фідіппід, щоб принести звістку про перемогу з поля бою під Марафоном 2500 років тому. Цей маршрут визнаний оригінальним марафонським і використовувався також під час Олімпійських ігор 2004 року в Афінах.
У 1954 році Роджер Банністер пробіг милю швидше ніж за 4 хвилини — те, що вважалося фізично неможливим. Десятиліттями спортсменам не вдавалося вийти за межі чотирьох хвилин. Але вже за рік десятки бігунів повторили цей рекорд. Чому? Тому що Банністер зруйнував психологічний бар’єр: «це неможливо».
Коли ми знаємо, що мета досяжна, стає легше. Завдання з розряду нездійсненних мрій переходить у площину «треба просто докласти більше зусиль». Воно стає навиком, що піддається тренуванню.
Але от щодо власних, особистих цілей ми завжди виступаємо першопрохідцями. Саме тому такою популярністю користуються книжки з саморозвитку та марафони бажань. Вони мають рацію в тому, що без віри у власні сили досягти бажаного результату складно.
У 1950-х роках доктор Курт Ріхтер у Гарварді провів експеримент: він поміщав мишей у воду, щоб визначити, як довго вони зможуть протриматися на плаву. В середньому, тварини здавалися через 15 хвилин.
Потім дослідники почали витягати мишей з води за кілька секунд до того, як минало 15 хвилин. Вони висушували їх, давали відпочити і знову повертали у воду. Як ви гадаєте, скільки вони протрималися цього разу?
Враховуючи, що вони щойно боролися, були виснажені та готові здатися, скільки вони протрималися? Знову 15 хвилин? 10 хвилин? 5 хвилин?
60 годин. Так, це не помилка. Миші залишалися на плаву 60 годин.
З цього експерименту зробили висновок, що тварини ПОВІРИЛИ, що їх врятують, і змогли змусити своє тіло зробити те, що здавалося неможливим.
Якщо надія дає таку неймовірну силу звичайній миші, то на що здатні люди?
Ще раз – все в нашій голові. Наші думки – ключ до всіх дверей у цьому всесвіті.
Успіх інших завжди здається блискучим, бо ми бачимо лише верхівку айсберга. Ми не знаємо, що насправді стоїть за цим блиском: скільки часу, сил і нервів людина витратила, чим вона ризикувала і через що їй довелося пройти, щоб вилізти нагору.
Реальний приклад
Я вже писав про Сталлоне, який працював на скотобійні й жив у трейлері, доки не отримав першу роль. Майже так само важко пробивався до слави й Міккі Рурк. Хоча сьогодні багато хто вже й не згадає, хто це такий.
Це були часи, коли порно ще не було, і щоб подивитись еротичний фільм, доводилося чекати, поки батьки заснуть. Інтернету теж не було. Я взагалі вперше зайду в мережу лише через 10 років після виходу цих фільмів. Совок саме бився в останніх конвульсіях.
Тоді на екранах з’являлися бойовики та ковбойські стрічки зі Сталлоне, Шварцем і, звичайно, з Міккі Рурком. Люди постарше виросли на його фільмах: «Дика Орхідея», «9 1/2 тижнів». Але для мене головний його фільм – це, звісно, «Гарлі Девідсон і Ковбой Мальборо».
Я думаю, що є два типи письменників: архітектори та садівники. Архітектори все планують заздалегідь, як архітектор, що будує будинок. Вони знають, скільки буде кімнат, який буде дах, де пройдуть дроти, якою буде система водопостачання. Вони все проєктують і складають креслення ще до того, як заб’ють перший цвях.
А садівники копають ямку, кидають у неї насіння і поливають. Вони приблизно знають, що посадили – фантастику, детектив чи щось інше. Але коли рослина проростає і розвивається, вони не знають, скільки в неї буде гілок – це з’ясується в процесі. А я набагато більше схильний до підходу садівника, ніж архітектора.
— Джордж Р.Р. Мартін
Це неймовірно крута аналогія про письменників. І це не тільки про письменників. Я вважаю, це про всіх людей.
А ти розмірковував над цією темою, яку ти піднімав: як людина, не маючи досвіду кращого життя, не знає, що таке життя існує, і тому навіть не намагається до нього йти, а точніше, не так: чому, попри цей принцип, деякі люди все одно йдуть до кращого, небаченого ними життя, а деякі задовольняються тим, що в них є?
І друге питання: чи можна використати цей ефект для мотивації людини, наприклад, зануривши її на 3 місяці (або якийсь інший нетривалий термін) у гарні умови (“показати їй хороше життя”), щоб потім вона була зацікавлена працювати над собою і досягати цих умов?
Чи продумував ти методику управління мотивацією людей на основі цього принципу?
Відповідь
1. Звичайно, розмірковував. Це складне питання. Тому що це завжди певний набір якостей або життєвого досвіду, який змушує або рухає людиною.
Коли я навчуся мотивувати людей, я стану багатою людиною. Поки що у мене слабкі тексти, слабкі ідеї, слабкий контент. Але це теж все пояснювано — потрібно просто багато практики. Усім відомі 10 тис. годин.
2. Так що рухає людиною та чому така різниця в результатах у людей?
Діалог короля Грейджоя та його сина Теона з серіалу “Гра престолів”. Який повернуся додому після багатьох років відсутності. Його виховували Старки. І тато питає сина про доспіхи та прикраси, які на ньому.
– Ти заплатив за це залізну ціну чи золоту? Спитай себе: ти зняв це з шиї трупа, якого сам вбив? Чи купив, щоб пасувало до твого розкішного одягу? Залізо чи золото?
Багато людей у світі вміють грати на фортепіано. Вміють писати музику. Твори Баха, Моцарта, Бетховена розібрані на молекули — але ніхто не може їх повторити в плані створення нових шедеврів.
Багато людей у світі мають зайву вагу. Всі знають, як схуднути, але за даними Інституту вимірювання показників здоров’я, близько 160 мільйонів американців мають надмірну вагу: майже 75 % чоловіків та понад 60 % жінок.
Багато людей у світі бігають. Всі знають, як пробігти марафон. Але за даними дослідження RunRepeat щорічно у світі марафонську дистанцію (42,195 км) подолають близько 1,1–1,3 мільйона людей. Враховуючи, що населення Землі становить приблизно 7,9 мільярда людей, можна припустити, що менше 0,02 % світового населення пробігають марафон хоча б раз на рік. Серед них лише близько 4 % фінішують швидше за 3 години, що становить приблизно 44 000–52 000 бігунів на рік.
Маю прикольний текст про роботу біодобавок для підняття продуктивності. Чому для Степана все працює супер, а для Васі буде все як зайцю стоп сигнал. Степан прийняв біодобавку і відразу став продуктивним: зробив звіти, написав книгу та навчився грати на гітарі. А Вася? Він прийняв ту ж добавку і тепер може лише дивитись, як Степан робить усе, що він сам міг би зробити, але зупинився на кава-брейку.
Текст я трохи переробив, але головне тут ідея.
>>
Під одним із моїх постів про церебролізин і кортикозин було багато коментарів, але мене зацікавив цей:
Колю ці препарати, натхненний попереднім постом. Ніякого ефекту мотивації і натхнення не відчуваю. А саме для цього — не вистачає! Про пам’ять — начебто навіть погіршилася 😅 Єкатерина — підписниця
Такі коментарі одночасно засмучують і радують. З одного боку, сумно, що хтось повірив у рекомендацію і не отримав результату.
З іншого боку, такі коментарі завжди стимулюють розум і змушують задуматися: а чому не спрацювало?
У мене є теорія, яка далека від науковості, але на рівні побутового пояснення вона працює прекрасно.
Давайте уявимо ситуацію. Є два заводи: один у Жашкові, а другий у Німеччині. Або деінде, не принципово. Хоча з заводами в Німеччині зараз теж не все ок.
Тетяна Володимирівна Кім (у дівоцтві Бакальчук) — російська підприємниця, засновниця та генеральний директор маркетплейсу Wildberries. Який скоро в неї успішно рейдерне кадирка та керімов.
Вона є матір’ю семи дітей.
Відомо, що у 2004 році народилася перша донька, у 2007 та 2010 роках — ще дві доньки, згодом син, а у 2021 році сім’я поповнилася двійнятами. Таким чином, станом на грудень 2024 року вік її дітей становить від 3 до 20 років.
Тетяна Кім запустила інтернет-магазин Wildberries у 2004 році, перебуваючи в декретній відпустці після народження першої дитини. Спочатку компанія спеціалізувалася на перепродажу одягу з каталогів Otto та Quelle. З часом Wildberries значно розширив асортимент і став найбільшим онлайн-ритейлером у Росії.
