Категорія: мозок

У часи Римської імперії існував звичай memento mori — «пам’ятай про смерть» / «ти всього лише людина».

Коли імператору або полководцю влаштовували тріумф — урочистий в’їзд до Рима, — виникало відчуття, ніби військова перемога дозволяє йому буквально стати на місце бога, принаймні на один день. За його спиною стояв раб (не радник і не філософ), який пошепки повторював фрази з одним і тим самим змістом:

• «Пам’ятай, ти смертний»

• «Ти всього лише людина»

• «Не возвеличуйся»

Існує припущення, що у Марка Аврелія був раб, найнятий із тією ж метою — нагадувати йому щоранку, що він лише смертна людина.

Прямого джерела на кшталт «у Марка Аврелія був конкретний помічник N, який щодня говорив йому це» — немає.

Але важливе інше – Марк Аврелій був стоїком і він інтегрував цю функцію “нагадування” всередину себе.

Його «Роздуми» — це, по суті, внутрішній голос того самого раба.

Приклади думок Марка Аврелія:

• «Ти — лише маленька душа, що носить труп»

• «Невдовзі ти забудеш усе — і все забуде тебе»

• «Не уявляй себе чимось великим»

• «Твої думки стають твоїм життям.»

В продовження теми про нагадування. А саме про техніку hypomnēmata.

У Давній Греції існувала практика hypomnēmata — «пам’ятних записів». Коли ти збираєш у щоденнику свої улюблені цитати чи думки і щодня їх перечитуєш, щоб знайти ту, яка тобі допоможе саме сьогодні.

По суті — це було письмо, спрямоване на себе.

Виявилось, що і я багато років роблю те саме.

У мене є записи в телеграмі в аудіоформаті, є закритий інстаграм зі скрінами, записи в notion, щоденник за більш ніж 10 років. Цей бложик — це теж частина моєї “гіпноменати”.

Я щодня повертаюся до записів, переглядаю, що працює, видаляю застаріле.

Це мій спосіб тримати голову в порядку та уникати сміттєвого інформаційного фону.

Навіщо це потрібно робити?

Бо все, що ми не повторюємо, — ми забуваємо.

Людина думає одними й тими самими думками 80% часу.

Ми діємо за старими шаблонами, отримуємо ті самі результати — бо так працює памʼять і мозок.

Мозок постійно порівнює реальність з уявним ідеалом. Прогнозує майбутнє, шукаючи загрози. Повертається до минулого, особливо до неприємного. Не до приємних моментів, а до травм, образ, розчарувань.

І паралельно ми щодня поглинаємо тонни токсичного або пустого контенту, який нічого нам не дає. Крім шкоди.

А щоб нова думка закріпилася — її треба повторити десятки разів. Інакше вона просто зникне. Тому схема «думки → слова → дії → звички → характер → доля»працює тільки тоді, коли нова думка довго тримається в полі уваги. І греки це розуміли. Хоча тоді не було тіктоків.

Знання саме по собі нічого не змінює. Змінює — тільки повторення. Коли це стає твоєю думкою і ти починаєш думати і робити по-новому.

Останнім часом від своїх друзів чую: я почав підбихувати, я сиджу на антидепресантах, я почав ходити до психолога, я в депресії. У всіх їде кукуха. Всім важко. Навіть тим, хто за кордоном.

І це ще один аргумент на користь того, щоб свідомо створювати власне інформаційне середовище, яке підтримує, а не руйнує.

Моя система гіпомнематів не зробила мене мільйонером — але вона додає мені ментальної стабільності.

І, як виявилось, у цьому немає нічого нового: так робили ще в Давній Греції.

А ви як працюєте зі своєю базою знань? Ведете щоденник? Як працюєте з головою?

P.S. Ще пару шикарних відрізків з серіалу West World про те, що таке особистість.

Такий шлях! Всім мир!