Помилки — головний інструмент еволюції. Або чому наш мозок потребує помилок.

Розглянемо на прикладі генерації гіпотез.

Джуліан Шапіро про те, як генерувати гарні ідеї.

«Як тільки ви створите достатньо поганих результатів, ваш розум рефлекторно визначає, які елементи спричинили ці недоліки. Тоді він стає кращим у їх униканні. Ви починаєте зіставляти цікаві ідеї зі зразками з більшою інтуїцією. Це працює, тому що легше подивитися на щось погане та інтуїтивно зрозуміти, як це покращити, ніж створювати щось хороше з нуля».

І саме тому надмірна залежність від штучного інтелекту, особливо на початковому етапі генерування ідей, атрофує наш ідейний потенціал. Це не змушує нас генерувати достатньо поганих ідей, перш ніж ми дійдемо до хороших.

Наш мозок буквально пропускає тренування, необхідні для росту.

Так, ШІ може пропонувати нам власні посередні або погані ідеї, і ми можемо з ними працювати, але щоб створювати кращі, нам усе одно потрібно боротися з власним мотлохом. Ми, по суті, просто накопичуємо погані ідеї, щоб дістатися до хороших.

Отже, гарний план — писати по 10 ідей на день. На будь-яку тему, щоб стати «машиною для ідей».

Висновок. Тільки маючи погані результати, ми розуміємо, коли отримуємо гарний результат. Ми розуміємо це, бо маємо матеріал для порівняння. Без цього наш мозок не може робити висновки. Йому потрібні експерименти для навчання.

Як наш мозок обманює нас? І це не збій, а функція.

Елізабет Лофтус довела, що в нас можуть бути хибні спогади. Про події, яких насправді не було.

Щоб це перевірити, вона навіювала людям, що в дитинстві вони губилися в торговому центрі. Згодом вони починали «згадувати» деталі, емоції, обличчя. Цього не було фактично, але вони починали вірити, що це сталося.

У США після того, як почали практикувати психоаналіз, до поліції посипалася маса звернень про домагання в дитинстві. Коли почали розслідувати ці справи, з’ясувалося, що значної частини з них не було.

Просто психоаналітик ставив навідні запитання і слухав відповіді. І люди самі собі це навіювали — так само, як в експериментах Лофтус.

Наскільки надійна ваша пам’ять? Доктор Елізабет Лофтус – TED Talk про хибні спогади

Історія справи Стіва Тайтуса

Я хочу розповісти вам про одну юридичну справу, над якою я працювала. Вона стосувалася чоловіка на ім’я Стів Тайтус. Тайтус був менеджером ресторану. Йому був 31 рік. Він жив у Сіетлі, штат Вашингтон. Він був заручений із Ґретхен. Вони готувалися до весілля. Вона була любов’ю його життя. І якось увечері ця пара пішла на романтичну вечерю в ресторан. Вони поверталися додому, коли їх зупинив поліцейський.

Річ у тім, що автомобіль Тайтуса трохи нагадував машину, якою раніше того вечора користувався чоловік, що зґвалтував жінку-автостопницю. І сам Тайтус певною мірою був схожий на цього ґвалтівника. Тож поліція зробила фотографію Тайтуса. Вони помістили її до фотопідбірки. Пізніше цю підбірку показали потерпілій. І вона вказала на фото Тайтуса та сказала: «Цей — найближчий».

Поліція та обвинувачення розпочали судовий процес. Коли Стів Тайтус постав перед судом за обвинуваченням у зґвалтуванні, потерпіла вийшла до трибуни й заявила: «Я абсолютно впевнена — це він». Тайтуса визнали винним. Він заявляв про свою невинуватість. Його родина кричала на присяжних. Його наречена знепритомніла, впавши на підлогу в риданнях. А Тайтуса відвели до в’язниці.

Читати далі… “Як наш мозок обманює нас? І це не збій, а функція.”

Що відбувається з мозком та енергією, коли ти прочитав новину, подивився сторис або відео на YouTube

Пройшов день, а я нічого не зробив. Але весь день був чимось зайнятий. І змучився піпец, немає сил та енергії.
Знайомо? Грабіжник – ваш смартфон. 

Давайте розберемо механіку процесу

Очевидно, що найскладніше — це початок. Найбільше енергії витрачається на запуск будь-якого процесу.

Навіть якщо ви вирішили подивитись якийсь прикол — мозку все одно потрібно переключити увагу та виконати аналіз: що відбувається в ролику, у чому суть, чому тут смішно.
Або — прочитати новину про захоплення чергового села й зробити припущення, що скоро фронт посипеться.
Або — як скандал із Міндічем вплине на Україну, Зеленського, який Єрмак чорт і як це все зрештою вплине на мене, щоб почати боятися.

Ми аналізуємо та приймаємо рішення. Кожну секунду. Це колосальна робота для мозку.

Але вона в 100 раз приємніша, за вирішення реальних проблем. Це набагато цікавіше, за реальний світ. Це як прихований вірус, який майнить крипту на вашому компі, а ви навіть не здогадуєтесь. Тихий крадій вашої енергії. 

Читати новини, дивитися сторис, тіктоки — легко.
Вхід дуже простий.
Вихід — пекельно складний.

Потрібно знову повертатися до своїх питань:
як знайти нових клієнтів,
які можуть кинути,
які будуть виносити мозок,
які будуть робити кучу правок,
які будуть торгуватись. Бр-р-р…

Так ми зазвичай думаємо про свою роботу?
Тому так легко читати про інших і так складно займатися власними справами. Але щоб переключитися назад на свої задачі, мозку потрібно витратити величезну кількість енергії.

У середньому, за статистикою, людина відкриває телефон до 2000 разів на день. Розблоковує його «просто так» — 150–200 разів. Це адський DDoS нашого центрального процесору.

Катастрофічно багато енергії втрачається при перемиканні між задачами.  Це просто темна матерія, яка знищує все. 

У мозку просто немає шансів.
Тому він підвисає.
Мозок перетворюється на яєчню.
Година в такому режимі — повністю розряджає нашу ментальну батарейку.

Перший крок до ефективності – це контроль свого фокусу. 
Фокусу на власні цілі і задачі. 
Немає фокусу – немає нічого. 

P.S. Сигнал та шум. Техніка продуктивності від Стіва Джобса

Ти не лінивий, просто твій мозок перевантажений

Тобі не потрібно дивитися ще одне мотиваційне відео. Уже в цю секунду ти здатен розпочати складний проєкт, реалізувати свої мрії, працювати на максимумі — і все це без «силою волі». Не віриш? Тоді один простий факт.

Коли ти скролиш стрічку, споживаєш контент, мозок працює на рівні надскладних задач. За секунду ти обробляєш гігабайти зорової, слухової й смислової інформації. Твій мозок — це потужний механізм. Його не зупиняє «лінь». Тоді чому ж він ламається при будь-якій серйозній задачі? І як змусити його не просто працювати, а хотіти вирішувати складні задачі?

Людський мозок — вершина еволюції. Він сильніший за будь-який комп’ютер і перевершує будь-яку нейромережу. Його обчислювальні можливості — до 10 квадрильйонів операцій за секунду. Але є проблема: ним складно керувати. Він імпульсивний, емоційний і часто ірраціональний.

Щоб узяти це під контроль, еволюція створила префронтальну кору — ділянку мозку, що відповідає за планування, силу волі й стримування тваринних імпульсів. Проблема в тому, що вона фізично слабка. У ній близько ста мільйонів нейронів — за мірками еволюції це мізер.

Твоя проблема — не лінь і не прокрастинація. З твоїм мозком усе в порядку. Ти не зламаний і не дефектний. Просто за кермом твого мозку сидить дитина. Ти кажеш працювати — він тисне не на ту педаль. Просиш лягти раніше — він забуває, де гальма. Хочеш піти в зал — він зависає.

Префронтальна кора не може працювати 24/7 на повну. Вона постійно програє лімбічній системі, яка відповідає за емоції та миттєві бажання. І найсумніше — за все життя ти майже не відчував повного контролю над своїм мозком. Але це не твоя вина.

Два приховані вороги продуктивності

Перша причина — розвиток лобних долей. Вони починають повноцінно працювати лише після 20 років і формуються до 25. Саме тому багато хто «злітає» з університету на 3–4 курсі — мозок лише тоді починає реально розуміти, чого хоче від життя.

Друга причина — дебафи. Як у іграх, де ти можеш отримати штрафи до характеристик, у реальному житті існують чинники, які знижують ресурс префронтальної кори. Учені з’ясували, що її витривалість обмежена. Вона має умовну шкалу від нуля до ста. Важка робота її виснажує, а відпочинок — відновлює. Цю шкалу назвали самоконтролем.

Кожна задача споживає ресурс самоконтролю. Складний іспит — мінус сто відсотків. Тренування — мінус десять. Відмова від фастфуду — мінус п’ятнадцять. Це не вигадка, а наукові дані.

Недосип за одну ніч знижує активність префронтальної кори на 60 відсотків і одночасно розганяє лімбічну систему. Соцмережі — мінус 20 відсотків за 15 хвилин скролінгу. Хронічний стрес при пікових рівнях кортизолу фактично вимикає лобні долі, передаючи керування інстинктам.

Читати далі… “Ти не лінивий, просто твій мозок перевантажений”

Ти всього лише людина

У часи Римської імперії існував звичай memento mori — «пам’ятай про смерть» / «ти всього лише людина».

Коли імператору або полководцю влаштовували тріумф — урочистий в’їзд до Рима, — виникало відчуття, ніби військова перемога дозволяє йому буквально стати на місце бога, принаймні на один день. За його спиною стояв раб (не радник і не філософ), який пошепки повторював фрази з одним і тим самим змістом:

  • «Пам’ятай, ти смертний»

  • «Ти всього лише людина»

  • «Не возвеличуйся»

 

Існує припущення, що у Марка Аврелія був раб, найнятий із тією ж метою — нагадувати йому щоранку, що він лише смертна людина.

Прямого джерела на кшталт «у Марка Аврелія був конкретний помічник N, який щодня говорив йому це» — немає.

Але важливе інше – Марк Аврелій був стоїком і він інтегрував цю функцію “нагадування” всередину себе.

Його «Роздуми» — це, по суті, внутрішній голос того самого раба.

Приклади думок Марка Аврелія:

  • «Ти — лише маленька душа, що носить труп»

  • «Невдовзі ти забудеш усе — і все забуде тебе»

  • «Не уявляй себе чимось великим»

  • «Твої думки стають твоїм життям.»

В продовження теми про нагадування. А саме про техніку hypomnēmata.

Чому ми постійно застрягаємо в одних і тих самих думках? Як вирватись з цього замкнутого кола?

У Давній Греції існувала практика hypomnēmata — «пам’ятних записів». Коли ти збираєш у щоденнику свої улюблені цитати чи думки і щодня їх перечитуєш, щоб знайти ту, яка тобі допоможе саме сьогодні.

По суті — це було письмо, спрямоване на себе.

Виявилось, що і я багато років роблю те саме.

У мене є записи в телеграмі в аудіоформаті, є закритий інстаграм зі скрінами, записи в notion, щоденник за більш ніж 10 років. Цей бложик — це теж частина моєї “гіпноменати”.

Я щодня повертаюся до записів, переглядаю, що працює, видаляю застаріле.

Це мій спосіб тримати голову в порядку та уникати сміттєвого інформаційного фону.

Навіщо це потрібно робити?

Бо все, що ми не повторюємо, — ми забуваємо.

Людина думає одними й тими самими думками 80% часу.

Ми діємо за старими шаблонами, отримуємо ті самі результати — бо так працює памʼять і мозок.

Мозок постійно порівнює реальність з уявним ідеалом. Прогнозує майбутнє, шукаючи загрози. Повертається до минулого, особливо до неприємного. Не до приємних моментів, а до травм, образ, розчарувань.

І паралельно ми щодня поглинаємо тонни токсичного або пустого контенту, який нічого нам не дає. Крім шкоди.

А щоб нова думка закріпилася — її треба повторити десятки разів. Інакше вона просто зникне. Тому схема «думки → слова → дії → звички → характер → доля»працює тільки тоді, коли нова думка довго тримається в полі уваги. І греки це розуміли. Хоча тоді не було тіктоків.

Знання саме по собі нічого не змінює. Змінює — тільки повторення. Коли це стає твоєю думкою і ти починаєш думати і робити по-новому.

Останнім часом від своїх друзів чую: я почав підбихувати, я сиджу на антидепресантах, я почав ходити до психолога, я в депресії. У всіх їде кукуха. Всім важко. Навіть тим, хто за кордоном.

І це ще один аргумент на користь того, щоб свідомо створювати власне інформаційне середовище, яке підтримує, а не руйнує.

Моя система гіпомнематів не зробила мене мільйонером — але вона додає мені ментальної стабільності.

І, як виявилось, у цьому немає нічого нового: так робили ще в Давній Греції.

А ви як працюєте зі своєю базою знань? Ведете щоденник? Як працюєте з головою?

P.S. Ще пару шикарних відрізків з серіалу West World про те, що таке особистість.

Такий шлях! Всім мир!

Помилки – основний інструменти еволюції.

Еволюція створила розумне життя на планеті лише одним інструментом – помилками.

Подивився шикарний серіал West World.

Є тільки одна проблема – мозок найбільше в світі боїться помилок.

Як пофіксити цей баг, я поки не знаю.

Читати далі… “Помилки – основний інструменти еволюції.”

Все починається зараз

Серцевий напад у 50 починається в 30.

Альцгеймер у 70 починається в 40.

Остеопороз у 75 починається в 40.

Депресія у 50 починається в 25.

Інсульт у 65 починається в 40.

Втрата пам’яті у 75 починається в 50.

Вибір між пігулками і пробіжкою робиться щодня.

Немає часу для пробіжки, знайдеш час для хвороб.

Як з позиції нейробіології загадувати бажання?

Бажання насправді повна херня, бо більшість із них засновані на потребах, які нав’язані соціумом, культурою середовища й маркетингом — за вас уже давно маніпулятивно вирішили, що саме правильно хотіти. Люди усвідомлюють цю «правильність» раціональною частиною мозку — неокортексом і емоційною — лімбічною системою. Хотіти — не шкідливо, як кажуть.

Чому бажання не здійснюються? Та взагалі, блін, не тому, що ви якось неправильно хочете. У нашому мозку просто є ще й рептильний комплекс (древній мозок), який узагалі не хоче жодних змін у житті — для нього це майже як смерть. Особливо, якщо для цього треба докладати купу зусиль і виходити із зони комфорту.

От ви хочете багатства й успіху, а рептильний мозок цьому жорстко пручається. Його ціль — зберегти ваше життя. І поточна стратегія життя для нього — ок. Без усіх цих бажань ви живі — ціль досягнута.

Тому всі цілі й бажання, які ви там херачите ручкою на папірці, йому до сраки. Прописувати бажання — це лише активність раціональної частини мозку. А потрібно також залучити емоційну частину — тобто лімбіку, дати відчуттів у бажання, емоцій, і провізуалізувати результат картинками, де ви в безпеці та в повному благополуччі, отримавши бажане.

Тобто залучаємо 3 системи мозку: раціоналізація (що хочемо і як — чітко прописуємо), додаємо емоцій і станів (що відчуваємо, коли це отримаємо), і візуалізуємо картинками для рептильного мозку. Що все супер. Ми будемо в безпеці. Це не про те, що все здійсниться за секунду — це просто про узгодженість ваших систем щодо цього бажання.

Ну і, блін, ключовий момент, на якому всі зливаються))) Навіть якщо мозок уже на все погодився й сам збуджено чекає ваших «хотілок» — для реалізації потрібні дії! Просто мріяти, пердячись на дивані — повна херня, так ви вбиваєте свою дофамінову систему.

Не треба мріяти — один раз визначилися, чого хочете, узгодили всередині — і діємо в цьому напрямку. Одразу, щойно пішов імпульс.

Helena Kornilova

Скілки рішень людина приймає за день?

В одному з досліджень, опублікованих у Harvard Business Review, наводиться оцінка: доросла людина приймає до 30 тисяч рішень на день — від того, якою рукою потягнутися до кружки, до складних стратегічних виборів. Більшість із них — мікроскопічні й ухвалюються на автопілоті. Чим вища зона відповідальності, тим більше усвідомлених рішень доводиться приймати — і тим вищий ризик втоми від вибору (decision fatigue).

Кожне рішення — це ментальний ресурс. Тому ми так багато всього робимо на автоматі. Приймати рішення — дуже енергозатратно. Тому деякі складні рішення ми відтягуємо днями, місяцями, іноді роками.

Але саме головне те, що кожне відео в тік-тоці, інсті, кожна прочитана новина, кожна сторіс — віджирає наш ресурс, нашу енергію. Тому що кожне відео — це прийняте рішення. Якщо ви за годину переглянули 60 хвилинних відосів, ви прийняли мінімум 60 рішень. А може і 600. Все залежить від відео. І інформації, яку ви завантажили собі в мозок.

Чим більше такого пустого контенту, тим більше сміттєвих рішень. Тим менше реально важливих рішень, які ми відтягуємо роками: записатись в спортзал, вивчити мову, змінити роботу, змінити місце проживання.

Кожне рішення — це ставка. «Ставка — це рішення про майбутнє, де немає визначеності», — говорить чемпіонка з покеру Енні Дьюк. У бізнесі, фінансах і повсякденному житті ми щодня робимо вибір, не знаючи всіх наслідків. Але і ринок, і життя винагороджують не тих, хто просто вгадав, а тих, хто вміє розрізняти вдачу й майстерність, ціну й цінність, шум і сигнал.

Тих, хто захищає свій мозок від інформаційного сміття. Хто не перевантажує свій мозок. Тому він легко приймає рішення. Він постійно їх приймає. Тому що у нього на це є ресурс.

Такий шлях! Всім мир! Хай буде з вами сила!

Чому без емоцій ми не можемо приймати рішення? Історія пацієнта Елліота у експерименті нейрофізіолога Антоніо Дамазіо

У 1990-х роках американський нейрофізіолог Антоніо Дамазіо зробив відкриття, яке змінило наше розуміння того, як працює мозок. У центрі його дослідження опинився пацієнт на ім’я Елліот — чоловік, який, після операції на мозку, втратив здатність відчувати емоції. Його інтелект залишився недоторканим: він міг логічно мислити, будувати аргументи, розв’язувати задачі. Але він не міг прийняти жодного рішення — навіть такого простого, як обрати між чорним і синім костюмом.

Причина крилась у пошкодженій ділянці мозку — вентромедіальній префронтальній корі, яка відповідає за емоційне оцінювання ситуацій. Елліот міг проаналізувати кожну опцію до найменших деталей, але він не відчував, що одна з них краща чи гірша. Його мозок не мав емоційного “компасу”, який підказував би, куди рухатися.

Цей випадок привів Дамазіо до важливого висновку:

“The machinery for rational thought does not work without emotion.”

(Механізм раціонального мислення не працює без емоцій.)

У своїй книзі Descartes’ Error він пише, що емоції виконують роль соматичних маркерів — внутрішніх сигналів, які допомагають швидко оцінити варіанти і прийняти рішення. Саме завдяки емоціям ми можемо діяти, а не застрягати у нескінченному аналізі.

Це відкриття стало викликом для традиційної уяви про раціональність як холодну логіку. Виявилось, що емоції — це не протилежність розуму, а його необхідна складова.

Шлях до бігу

Я вирішив почати бігати вранці. Сьогодні я прокинувся о 6:05. Але перед тим, як встати, в моїй голові відбулася головна битва. Битва з моїми думками. Та мозком, який просто почав мені накидувати запитання. Дуже елегантна та тонка робота, з його сторони.

Я подумав, може там ще холодно. А я не бігав вранці вже декілька років. Це взагалі за гранню, коли ти лежиш в теплому ліжку.

Як не розбудити своїх дівчат, коли буду збиратись?

А як тепер робити зарядку, бо зазвичай я роблю зарядку на початку дня?

Коли я прокидаюсь, перші пів години я повторюю слова на своєму тренажері. Це що, мінус англійський?

А де бігати, щоб було безпечно? Думаю, ви зрозуміли, що за безпека.

Коротше, все не по плану. І це для мозку стрес. І стрес для мене.

Але я встав, зібрався, взув кроси, ще закрив вікно в кімнаті у дівчат і потім кинув 5 км.

Пробігти було легше, ніж встати з ліжка.

Перший крок завжди найважчий.

Так завжди, в усіх питаннях.

Такий шлях!

Про алкоголь з точки зору нейробіології та шкоду для тих, хто вживає, і інших людей. АЛКОГОЛЬ БІЛЬШ НЕБЕЗПЕЧНИЙ НІЖ ГЕРОЇН.

Сьогодні поговоримо про вплив алкоголю на ваш мозок і здоров’я загалом. Пропоную розбір подкасту Ендрю Губермана.

Про маріхуану я вже писав. І чому це самий підступний наркотик. Можете почитати. Алкоголь самий страшний наркотик. Небезпечніший за всі інші. І ось чому.

Спочатку розберемося в біохімії алкоголю:

✅ Алкоголь розчиняється в жирах і воді, метаболізується в печінці, причому цей процес є прозапальним.

✅ Алкоголь проходить через гематоенцефалічний бар’єр.

✅ Стан алкогольного сп’яніння викликаний порушенням роботи нервової системи ацетальдегідом, що утворюється під час метаболізму алкоголю.

✅ Щоденне вживання алкоголю навіть у невеликих кількостях збільшує викид кортизолу з наднирників, тому, навіть коли людина не п’є, вона все одно відчуває більше стресу.

Читати далі… “Про алкоголь з точки зору нейробіології та шкоду для тих, хто вживає, і інших людей. АЛКОГОЛЬ БІЛЬШ НЕБЕЗПЕЧНИЙ НІЖ ГЕРОЇН.”

Як людина, не маючи досвіду кращого життя, не знає, що таке життя існує, і тому навіть не намагається до нього йти, а точніше, не так: чому, попри цей принцип, деякі люди все одно йдуть до кращого, небаченого ними життя, а деякі задовольняються тим, що в них є?

Запитання

Мен, мераба!

А ти розмірковував над цією темою, яку ти піднімав: як людина, не маючи досвіду кращого життя, не знає, що таке життя існує, і тому навіть не намагається до нього йти, а точніше, не так: чому, попри цей принцип, деякі люди все одно йдуть до кращого, небаченого ними життя, а деякі задовольняються тим, що в них є?

І друге питання: чи можна використати цей ефект для мотивації людини, наприклад, зануривши її на 3 місяці (або якийсь інший нетривалий термін) у гарні умови (“показати їй хороше життя”), щоб потім вона була зацікавлена працювати над собою і досягати цих умов?

Чи продумував ти методику управління мотивацією людей на основі цього принципу?

Відповідь

1. Звичайно, розмірковував. Це складне питання. Тому що це завжди певний набір якостей або життєвого досвіду, який змушує або рухає людиною.

Коли я навчуся мотивувати людей, я стану багатою людиною. Поки що у мене слабкі тексти, слабкі ідеї, слабкий контент. Але це теж все пояснювано — потрібно просто багато практики. Усім відомі 10 тис. годин.

2. Так що рухає людиною та чому така різниця в результатах у людей?

Читати далі… “Як людина, не маючи досвіду кращого життя, не знає, що таке життя існує, і тому навіть не намагається до нього йти, а точніше, не так: чому, попри цей принцип, деякі люди все одно йдуть до кращого, небаченого ними життя, а деякі задовольняються тим, що в них є?”

Маріхуна самий коварний наркотик. Він вбиває твій мозок.

З моменту легалізації кількість нових випадків шизофренії, пов’язаних із інтенсивним вживанням канабісу, зросла втричі. Ще раз. Уважно. Шизофренії.

Ці висновки отримані в результаті дослідження в @JAMANetworkOpen яка мала на меті вивчити зміни частки ризику, пов’язаної з популяцією (PARF) щодо розладу вживання канабісу (CUD), пов’язаного з шизофренією, після легалізації немедичного канабісу в Канаді.

Вживання канабісу та вміст тетрагідроканабінолу (ТГК) у продуктах з канабісу зростають у всьому світі; в той час як дані свідчать про взаємозв’язок доза-реакція, причому більш часте вживання продуктів канабісу з більшою дією пов’язане з більшим ризиком шизофренії. Ніколас Фабіано, доктор медичних наук

З механічної точки зору легалізація поступово збільшує споживання канабісу, збільшення споживання канабісу призводить до збільшення випадків психозу, і тоді люди з випадковим психозом потребують діагностики в системі охорони здоров’я.

Читати далі… “Маріхуна самий коварний наркотик. Він вбиває твій мозок.”

Ціна. Золота чи залізна. Все в житті має свою ціну.

Діалог короля Грейджоя та його сина Теона з серіалу “Гра престолів”. Який повернуся додому після багатьох років відсутності. Його виховували Старки. І тато питає сина про доспіхи та прикраси, які на ньому.

 – Ти заплатив за це залізну ціну чи золоту? Спитай себе: ти зняв це з шиї трупа, якого сам вбив? Чи купив, щоб пасувало до твого розкішного одягу? Залізо чи золото?

 – Золото.

Читати далі… “Ціна. Золота чи залізна. Все в житті має свою ціну.”

Як ізоляція та відсутність сонячного світла впливає на людину? Що буде з людиною після 6 місяців в темній печері?

Або що відбувається з кожним з нас за останні 5 років в Україні. Після двох років ковіду та трьох війни. Коли люди живуть в екстремальних умовах. Самотності, ментального та психологічного навантаження. Постійного стресу. Короче кришечку зриває.

Експеримент Мішель Сіфора

Учений Мішель Сіфор у 1972 році вирішив провести експеримент. Він прожив 6 місяців у печері, виконуючи всі свої звичні справи без прив’язки до часу. Він перебував на глибині 135 метрів, без доступу до природного світла, годинника чи будь-чого, що могло б підказати йому час або дату.

Мішель повідомляв своїй команді, коли прокидається, їсть і лягає спати, але робив це виключно на основі внутрішніх відчуттів свого організму.

Читати далі… “Як ізоляція та відсутність сонячного світла впливає на людину? Що буде з людиною після 6 місяців в темній печері?”

Людина — це інформаційно-енергетична система. Як це впливає на мене?

Думаю всі бачили відос з Трампом, на якому він розказує про лом в сраці хуйла. Я сам повівся. Думаю, нічого собі старий ковбой стартує. Звісно це виявилося фейком.

Але ми всі живемо в такому інформаційному середовищі, що день можемо передивлятись сотні таких роліків. Навіть з фейковим Трампом. І ми хочемо, щоб це було правдою. Тому критичне мислення не спрацьовує. Через 5 хвилин буде ще 15 нових мемних відео.

Людина — це інформаційно-енергетична система. Тому в сучасному світі фільтрувати та наповнювати себе правильною інформацією – є критичною необхідністю. Чому?

1. Інформаційне перевантаження

Сучасний світ буквально бомбардує нас інформацією — новини, соцмережі, реклами. Якщо ми не фільтруємо потоки, мозок витрачає величезну кількість енергії на обробку непотрібної або токсичної інформації. Як ролік з Трампом.

Це створює ефект “перегріву системи”, що приводить людину до стресу, тривожності та вигоряння. І потім питання? А чому у мене намає сил? Енергії та бажань? Тому, що ти дивився дві години інтервʼю Гордона.

Читати далі… “Людина — це інформаційно-енергетична система. Як це впливає на мене?”

Чому нам так важко змінюватись? В кращу сторону. Так легко в погану. Чому так складно міняти звички?

Оновлення органів людини — це процес, який залежить від типу органа та специфічних клітин. Повної заміни органів не відбувається, але клітини оновлюються з різною швидкістю. Ось приблизні терміни оновлення клітин для різних органів:

1. Шкіра

Епідерміс повністю оновлюється кожні 27–30 днів.

2. Кров

Клітини крові оновлюються дуже швидко:

Еритроцити (червоні кров’яні тільця) — кожні 120 днів.

Лейкоцити (білі кров’яні тільця) — від кількох годин до кількох днів, залежно від типу.

Тромбоцити — приблизно 10 днів.

3. Слизова оболонка кишківника

Епітеліальні клітини кишківника оновлюються кожні 3–5 днів.

Читати далі… “Чому нам так важко змінюватись? В кращу сторону. Так легко в погану. Чому так складно міняти звички?”

Думки – це мова мозку, а почуття – мова тіла.

Моя продуктивність набагато потужніша, коли мої думки і мої почуття налаштовані на одній хвилі. В одному напрямку.

Кожного разу, коли я сідаю на диван, беру в руки телефон та відкриваю канал “Реальна Війна” чи “Труха” з новинами. Я починаю грати з вогнем, який може призвести до вибуху.

Новини – це віруси. Одна новина може викликати Panic Mode в моїй голові. Одна картинка.

Одна думка починає керувати моїми емоціями. Емоції – моїм тілом.

Новини майнять енергію з мого тіла, збивають хвилі в моїй голові на альфа ритм. В моїй коробочці думок стає дуже багато. Я роблю струс головного мозку. Ці нові думки збивають мій фокус, далі я засипаю. Забуваю про свої цілі, задачі, проєкти, гроші.

Читати далі… “Думки – це мова мозку, а почуття – мова тіла.”