ШІ не забере вашу роботу. Він забере вашу здатність діяти самостійно.

Відчуття, яке зараз у багатьох

Останнім часом я відчуваю дещо, що, здається, відчувають багато з вас.

Щоранку я відкриваю стрічку — і там нова хвиля. OpenClaws, які можуть запускати цілі маркетингові кампанії. Vibe coding, що дозволяє будь-якому 13-річному за обід зібрати SaaS. Хтось навіть сказав, що застосунки стають новими інфопродуктами (у шахрайському сенсі), і це одночасно смішно й лячно, якщо подумати про це довше ніж п’ять секунд.

А потім, упереміш із цим захопленням — звільнення. Компанія Block Джека Дорсі скоротила приблизно 40–50% працівників. Тисячі людей залишилися без роботи «завдяки/через ефективність ШІ».

І маємо дивний коктейль: безмежні можливості з одного боку, екзистенційний страх — з іншого. А посередині — нечітке відчуття, що ти маєш робити більше з ШІ, швидше, поки це не зробив хтось інший.

Я посидів із цим відчуттям, а потім прочитав дещо, що повністю змінило мій погляд.

Справжній дефіцит

Коли все «можна автоматизувати», справжній дефіцит — це не код і не тексти.

Це здатність діяти.

Мотиваційне заклинання, яке не працює

Ви, мабуть, бачили цей мем: «Ти можеш просто брати і робити».

Він усюди. LinkedIn, Twitter, техподкасти. І для певного типу людей він має сенс, може навіть надихати.

Але для багатьох він також виглядає заплутаним, порожнім і, чесно кажучи, трохи образливим.

Бо карта постійно змінюється. Інструменти змінюються. Те, що шість місяців тому виглядало як стабільний кар’єрний шлях, тепер під питанням. «Ти можеш просто робити» звучить приблизно так, ніби я, як людина, що грає на барабанах понад 25 років, попросив новачка просто взяти палички і зіграти.

Здатність діяти як світогляд

Я надихнувся, прочитавши текст Octopusyarn, і в мене щось клацнуло.

Головна ідея: здатність діяти — це не мем, який ти просто приймаєш. Це світогляд, у якому ти береш участь. І він глибший, ніж ми зазвичай думаємо.

Автор використовує чудову метафору. Дехто рухається життям як джазові музиканти — імпровізують, реагують на ситуацію, створюють на ходу. Більшість — радше як караоке-співаки. Обирають із готового списку і відтворюють стерильні версії вже існуючого.

Здатність діяти виникає з глибинних структур нашої моделі світу. Ваш мозок би «зламався», якби ви відчули, наскільки по-різному інші люди рухаються світом. (Чому ви не можете просто брати і робити)

Мені здається, це просто те, що стається, коли світ здається незмінним. Коли здається, що всі варіанти вже задані, і ваше завдання — обрати найкращий.

Що, якщо подумати, саме так більшість людей зараз використовує ШІ.

Але не буду забігати наперед.

Де насправді проявляється здатність діяти

У статті розглядають «чотири рівні» того, що таке здатність діяти, використовуючи концепцію філософа Джона Вервеке про «чотири способи знання». І це, як на мене, найважливіша частина для нас як маркетологів і операторів. Тож коротко пройдуся, бо кожен рівень має дуже практичне застосування.

Пропозиційне знання

Пропозиційне знання — поверхневий рівень. Це те, що ви можете сказати. Факти, концепції, ментальні моделі. «ШІ може допомогти з меседжингом». «Найкращі практики кажуть X». «Ось фреймворк для Y».

Корисно, але знати про здатність діяти і мати її — це різні речі. Це рівень мемів. І саме так виглядає більшість порад про ШІ в маркетингу зараз.

Процедурне знання

Процедурне знання — це те, що ви можете робити. Навички, процеси, «м’язова пам’ять» після багатьох повторів із інструментом чи процесом. Ви знаєте, як провести дослідницький спринт, як написати позиціонування, як структурувати лендінг. Це глибше, бо втілене в дії. Але все ще про виконання відомих кроків.

Перспективне знання

Перспективне знання — ось де починаються зміни. Це те, що ви можете бачити. Ваш світогляд формує, які можливості взагалі здаються можливими. Коли сильний стратег дивиться на ринок, він не просто бачить ті ж дані, що й усі. Він бачить прогалини, має іншу оптику, бо розуміє свою аудиторію, і може створювати меседжинг із цієї перспективи. Це рівень, де ви вже не обираєте з меню. Ви помічаєте двері, повз які інші проходять.

Партисипативне знання

Партисипативне знання — найглибший рівень. Це те, ким ви стаєте, взаємодіючи з реальністю. Це джазовий музикант у джемі. Ваша ідентичність і спосіб руху світом еволюціонують через цикл: дія → навчання → адаптація → знову дія. Ваше мислення → ваш ринок → інструменти ШІ → ваше мислення → ваш ринок… і так далі.

Де виникає здатність діяти

Ключове: здатність діяти з’являється пізно — на перспективному й партисипативному рівнях.

Іншими словами, те, що ви щось знаєте або навіть умієте це робити, не означає, що ви можете «просто взяти і зробити».

Проблема сучасного використання ШІ

Тож ось незручне питання: якщо здатність діяти формується на цих глибших рівнях, що стається, коли ми віддаємо більшість свого мислення інструменту, який працює на поверхні?

Саме так люди зараз використовують ШІ

Більшість людей намагаються отримати здатність діяти від ШІ, залишаючись на рівні пропозиційного знання.

GPS vs Компас

У тій самій статті є метафора компаса і GPS — і це, на мою думку, найкращий спосіб зрозуміти, як взаємодіяти з ШІ.

Режим GPS

Режим GPS — так більшість використовує ШІ сьогодні.

«Скажи мені правильну відповідь». «Обери найкращий заголовок». «Згенеруй лендінг».

GPS передбачає, що пункт призначення відомий, а карта точна. Ви вводите ціль і просто йдете за інструкціями.

Це чудово працює, коли ви їдете в супермаркет. Але не тоді, коли місцевість змінюється, коли ви не впевнені, що пункт призначення взагалі правильний, і коли карту намалював той, хто ніколи не був там, куди ви намагаєтесь потрапити.

Режим компаса

Режим компаса — інший.

«Ось мій напрям. Став мені запитання, щоб уточнити моє мислення». «Чого я НЕ бачу, що може призвести до провалу?»

Компас передбачає, що карта неповна, а шлях створюється під час руху. Ви приблизно знаєте напрям, але читаєте реальну місцевість у процесі. Ви коригуєтесь і вчитеся на ходу.

І ось чому це так важливо для нашої роботи.

Chris Silvestri