У часи Римської імперії існував звичай memento mori — «пам’ятай про смерть» / «ти всього лише людина».
Коли імператору або полководцю влаштовували тріумф — урочистий в’їзд до Рима, — виникало відчуття, ніби військова перемога дозволяє йому буквально стати на місце бога, принаймні на один день. За його спиною стояв раб (не радник і не філософ), який пошепки повторював фрази з одним і тим самим змістом:
«Пам’ятай, ти смертний»
«Ти всього лише людина»
«Не возвеличуйся»
Існує припущення, що у Марка Аврелія був раб, найнятий із тією ж метою — нагадувати йому щоранку, що він лише смертна людина.
Прямого джерела на кшталт «у Марка Аврелія був конкретний помічник N, який щодня говорив йому це» — немає.
Але важливе інше – Марк Аврелій був стоїком і він інтегрував цю функцію “нагадування” всередину себе.
Його «Роздуми» — це, по суті, внутрішній голос того самого раба.
Приклади думок Марка Аврелія:
«Ти — лише маленька душа, що носить труп»
«Невдовзі ти забудеш усе — і все забуде тебе»
«Не уявляй себе чимось великим»
«Твої думки стають твоїм життям.»
В продовження теми про нагадування. А саме про техніку hypomnēmata.
