Життя – це не спринт, це марафон. Шукаю відповіді на питання – як рости, не кидати та досягати цілі. Тут збираю історії успіху, кейси, тексти. Все – що покращує настрій, додає сили, піднімає віру. Пишу про свій шлях.
Успіх інших завжди здається блискучим, бо ми бачимо лише верхівку айсберга. Ми не знаємо, що насправді стоїть за цим блиском: скільки часу, сил і нервів людина витратила, чим вона ризикувала і через що їй довелося пройти, щоб вилізти нагору.
Реальний приклад
Я вже писав про Сталлоне, який працював на скотобійні й жив у трейлері, доки не отримав першу роль. Майже так само важко пробивався до слави й Міккі Рурк. Хоча сьогодні багато хто вже й не згадає, хто це такий.
Це були часи, коли порно ще не було, і щоб подивитись еротичний фільм, доводилося чекати, поки батьки заснуть. Інтернету теж не було. Я взагалі вперше зайду в мережу лише через 10 років після виходу цих фільмів. Совок саме бився в останніх конвульсіях.
Тоді на екранах з’являлися бойовики та ковбойські стрічки зі Сталлоне, Шварцем і, звичайно, з Міккі Рурком. Люди постарше виросли на його фільмах: «Дика Орхідея», «9 1/2 тижнів». Але для мене головний його фільм – це, звісно, «Гарлі Девідсон і Ковбой Мальборо».
До речі, Міккі знявся у 75 фільмах. Але його шлях до олімпу був дуже непростим.
Шлях до слави через траншеї та наркоторгівлю
Рурк довгий час працював на важких некваліфікованих роботах, зокрема копав траншеї для енергетичних кабелів. Через спеку робочий день починався о 5-й ранку. Врешті-решт він так задовбався, що пішов у кримінал. До 1975 року він торгував наркотиками, доки під час однієї перестрілки не дивом вижив. Після цього Рурк назавжди зав’язав з такою «кар’єрою».
Позичивши у сестри 400 доларів, він поїхав до Нью-Йорка стати актором. Приблизно через рік вступив до знаменитої Акторської студії Лі Страсберга, куди важко потрапити навіть геніям: наприклад, Дастін Гоффман вступив лише з восьмої спроби, а Джек Ніколсон – із п’ятої. А Рурк зробив це з першого разу, випередивши тисячі конкурентів.
Живучи в занедбаному готелі в Грінвіч-Віллідж і перебиваючись випадковими заробітками (від торгівлі чипсами та чищення басейнів до роботи вибивалою в барі трансвеститів), він витрачав усі гроші на навчання.
Тоді він казав:
«Мені здавалося, що я можу вижити на одних льодяниках. І, чорт, я реально виживав».
Тепер вдумайся. Людина копала траншеї, після важкої роботи ще йшла вчитися акторської майстерності, торгувала чипсами, чистила басейни, билася з трансами в барі. І коли я чую, як хтось скиглить, що не може вивчити мову чи опанувати нову професію, або «вигорів» через поганий вайб у офісі – я просто ржу в голос з цього.
Сам іноді ловлю себе на думці, що занадто себе жалію. Саме тому й збираю такі історії. Тому що людина – це набір історій які вона собі розказує. Про себе і навколишній світ.
Найстрашніше – це самообман. Або віра у казки про «успішний успіх» з інстаграмних сторісів.
Життя – це щоденна важка праця, яка з кожним днем стає ще важчою, бо сил не прибуває, а стає менше. Галера, одним словом. Біль неминучий, але страждання вибір кожного.
Справжній успіх прийшов до Рурка через три роки після виходу фільму «9 1/2 тижнів». Саме тоді він став світовою зіркою та секс-символом. Але навіть отримавши все, він не зміг нормально цим скористатися:
«Дитинства у мене не було. Друге дитинство настало, коли я отримав перший великий гонорар. Гулянка затягнулася на десять років – я пив, пив, пив, не злізаючи зі свого улюбленого мотоцикла, і бездумно витрачав зароблені гроші на асистентів, охоронців, бухгалтерів і перукарів».
Як результат.
Це ще один парадокс: отримуючи все, люди часто втрачають сенс рухатись далі. Старі деструктивні звички запускаються з новою силою. Життя це не спринт, це марафон.
Це показує, що ми бачимо тільки красивий фасад. При чому це красива картинка в моменті. Але за ним в душі – іноді космічна безодня. Яка з часом зжере, людину з середини, як іржа.
Тож висновок простий
Наступного разу, коли ти захочеш себе пожаліти, просто згадай, що хтось зараз риє траншеї чи працює на скотобійні, а ти сидиш у теплому офісі чи квартирі й страждаєш, що в тебе немає цікавих задач чи проектів, якась баришня тобі не дала, або шеф накричав. Це просто ігри твого розуму. У тебе все добре. Просто не вигадуй. Та рухайся далі.
P.S. На справді людині потрібні проблеми. Без них людина втрачає сенс. Вона перестає розвиватись. Є навіть така ідея, що Бог придумав диявола, для того щоб спонукати людину до розвитку. Перший крок в цьому зробив Адам, коли зробив хибний вибір. Далі ви знаєте.
Самий красномовний приклад про відсутність проблем, показав експеримент з мишами. Що сталось з мишами, коли їх помістили в ідеальні умови. Те саме стається з людьми, коли у них намає проблем.
Такий шлях! Всім мир! Розказуйте собі правильні історії!
+ Матеріали. Сервіси. Підписка. Для квантового стрибка та виходу в космос.
