#524
Маю прикольний текст про роботу біодобавок для підняття продуктивності. Чому для Степана все працює супер, а для Васі буде все як зайцю стоп сигнал. Степан прийняв біодобавку і відразу став продуктивним: зробив звіти, написав книгу та навчився грати на гітарі. А Вася? Він прийняв ту ж добавку і тепер може лише дивитись, як Степан робить усе, що він сам міг би зробити, але зупинився на кава-брейку.
Текст я трохи переробив, але головне тут ідея.
>>
Під одним із моїх постів про церебролізин і кортикозин було багато коментарів, але мене зацікавив цей:
Колю ці препарати, натхненний попереднім постом. Ніякого ефекту мотивації і натхнення не відчуваю. А саме для цього — не вистачає! Про пам’ять — начебто навіть погіршилася 😅 Єкатерина — підписниця
Такі коментарі одночасно засмучують і радують. З одного боку, сумно, що хтось повірив у рекомендацію і не отримав результату.
З іншого боку, такі коментарі завжди стимулюють розум і змушують задуматися: а чому не спрацювало?
У мене є теорія, яка далека від науковості, але на рівні побутового пояснення вона працює прекрасно.
Давайте уявимо ситуацію. Є два заводи: один у Жашкові, а другий у Німеччині. Або деінде, не принципово. Хоча з заводами в Німеччині зараз теж не все ок.
На першому працює 10 000 людей, і кожен знає, навіщо приходить туди щоранку, і загалом атмосфера там як на радянських агітаціях. Хтось може і відпускається, але на загальну продуктивність вони не впливають.
На другому заводі, такого ж розміру, працює десять людей. Інші звільнилися або пішли у відпустку. Навколо сірість і безнадія, продуктивність підприємства близько нуля.
У якийсь момент керівництво обох заводів вирішило підняти ефективність своїх працівників і купило їм «енергетиків» — якісь вітамінки для умовного підняття ефективності.
Склад першого заводу прийняв цей «подарунок» з радістю, трохи підживлення ніколи не буває зайвим! Настрій і продуктивність зросли на 20%, всі щасливі.
Що ж ми маємо на другому заводі? А нічого не змінилося! Працівники все так само затягуються, виконують свою роботу дуже ліниво і не збираються розриватися заради незрозумілого чого. У них все ж таки є інстинкт самозбереження.
Відділ, відповідальний за чудовий результат
Така сама історія працює і в наших мозках. Тільки замість працівників у нас окремі нейрони та нейромережі, які натреновані робити певні речі.
І, як і у випадку з працівниками, нейромережі вміють «йти у відпустку», якщо вони особливо сильно втомилися або довго не використовуються.
Це, до речі, — одне з найнеприємніших наслідків депресії. Через те, що в якийсь момент людина перестає використовувати нейромережі, натреновані знаходити радість протягом дня (умовно), вони досить швидко деградують і вже не здатні виконувати свої функції.
Я вважаю, що саме з цієї причини у когось ноотропи дають просто космічний ефект, а у когось майже нульовий. У когось, на жаль, окремі відділи мозку «на відпочинку».
Вирощуємо нові нейрони
Трохи уточню свій тезис про «нейромережі». В останній час мені все більше не подобається згадувати якийсь абстрактний мозок як центр нашого мислення.
Вже досить давно вчені зрозуміли, що наш мозок — це не якась цілісна структура, а тисячі мереж різного розміру, які вирішують різні проблеми.
Будь-який новий навик — це нейромережа з мільярдів нейронів, яку ми вирощуємо всередині своєї голови. І чим довше користуємося нею, тим більше і «розумніше» вона стає. Це принцип навчання і прокачки майстерності.
Є «мережі», які закріплені в нас з дитинства і особливо не піддаються прокачці (наприклад, сосальний рефлекс), а є ті, що ми вирощуємо на своїх «городках» через наполегливу працю.
Набори, які використовуються для роботи, — майже завжди саме такого плану. Звичайно, є певні пощастило. Серед таких я виділяю акторів — їх набір навичок частіше за все походить з того самого «базового набору». Але навіть їм доводиться освоїти ще сотні інших «гнучких» навичок, щоб досягти успіху.
Коротше, всім нам доводиться збирати у себе в голові досить вражаючий «город», щоб потім збирати урожай і робити з нього смачні страви.
Ще трохи уточню про «центр радості», який я згадував вище. Крайне ймовірно, що штука, яка керує нашим настроєм, — це теж нейромережа, і, судячи з того, які американські гірки можуть статися навіть через дрібниці, ця мережа дуже гнучка і її досить легко навчити неправильній поведінці.
Як і в тих же експериментах з комп’ютерними нейромережами, які можна навчити генерувати лайливі слова замість віршів.
У майбутньому, я думаю, ми навчимося виділяти окремі мережі всередині нашої голови, бачити, в якому вони зараз стані, всередині додатка на своєму «Айфоне» і навіть отримувати рекомендації про те, що робити, щоб направити їх розвиток у правильне русло.
Поки що ж все, що нам залишається, — це психологія, психіатрія та психотерапія, які за певними ознаками і на основі особистого досвіду можуть зробити припущення, у якій області голови зараз «збої» і з різною ступенню успішності її скоригувати.
Що робити і при чому тут ноотропи
Вище я дав досить сумну аналогію про «відпустку», але насправді це було оптимістичне порівняння. Справа в тому, що нервові клітини (як і жирові, до речі) найчастіше не вмирають до кінця, а стискаються і переходять у сплячий режим. Якщо почати їх тренувати (або підживлювати), то вони досить охоче підростають і групуються.
Ну про «охоче» я, напевно, загорячився. Потрібно розуміти, що це процес, який вимірюють не днями і тижнями, а місяцями і роками.
Але якщо підводити підсумок щодо ноотропів, то загалом рецепт простий: щоб речовини, що «розганяють» мозок і пам’ять, показали себе, попередньо потрібно переконатися, що відповідний відділ «розкочегарений» і готовий до роботи.
Тут у багатьох порветься шаблон. Як так, хіба ноотропи не повинні бути тим самим «чарівним поштовхом», який запустить їх довгу і щасливу подорож?
На жаль, реальність набагато суворіша і безсердечніша.
Мій коментар.
Чудова ілюстрація про заводи. Наш мозок — це набір таких заводів. Набір нейромереж, які ми тренували роками. Кожна навичка — окрема нейромережа.
Вміння програмувати — нейромережа. Вміння їздити на машині — нейромережа. Вміння говорити, писати, розуміти англійську мову — нейромережа. Бути щасливим — нейромережа. Бути здоровим, тренуватись — нейромережа.
І якщо ви закидаєте якийсь прискорювач — ноотроп або енергетик, нічого не працює, бо немає нейромережі. Банально у вас немає рецепторів для засвоєння дофаміну та окситоцину.
Надіюсь, всі це розуміють, хто мене читає. Пишу про це постійно. Це все треба тренувати. Як м’яз. Кожен божий день. Треба кожен день будувати ці нейромережі. Ці заводи.
Інакше спочатку випадуть всі вікна, потім розбігаються всі робітники, потім вкрадуть всі станки та обладнання, а вас попиляють на металобрухт.
Не будь як Вася, будь як Степан.
Такий шлях! Всім мир!
+ Матеріали. Сервіси. Підписка. Для квантового стрибка та виходу в космос.
Книга – Максимальна ефективність. Ключ до здорового, щасливого та продуктивного життя. А не так як зараз.
Телеграм канал – Антивірус для мозку. Ментальне здоровʼя на максималках
Телеграм канал — Ахуенні Переконання
САМИЙ ефективніший в світі тренажер для вивчення іноземних мов Words. [ 100% результат. 100% – гарантія. Перший місяць – Безкоштовно! ]
Матеріали для продажників [ в розробці ]
Матеріали з маркетингу [ в розробці ]
>> Отримати відповідь на питання, яке вас цікавить
Підписатися в Телеграмі [ там ділюсь короткими думками, музикою та анонсами статей ] , Ютуб [ тут різними корисними відосами ] та x.com
Було корисно та цікаво – підпишись, поділись та перешли друзям!
