Життя – це не спринт, це марафон. Шукаю відповіді на питання – як рости, не кидати та досягати цілі. Тут збираю історії успіху, кейси, тексти. Все – що покращує настрій, додає сили, піднімає віру. Пишу про свій шлях.
У часи Римської імперії існував звичай memento mori — «пам’ятай про смерть» / «ти всього лише людина».
Коли імператору або полководцю влаштовували тріумф — урочистий в’їзд до Рима, — виникало відчуття, ніби військова перемога дозволяє йому буквально стати на місце бога, принаймні на один день. За його спиною стояв раб (не радник і не філософ), який пошепки повторював фрази з одним і тим самим змістом:
«Пам’ятай, ти смертний»
«Ти всього лише людина»
«Не возвеличуйся»
Існує припущення, що у Марка Аврелія був раб, найнятий із тією ж метою — нагадувати йому щоранку, що він лише смертна людина.
Прямого джерела на кшталт «у Марка Аврелія був конкретний помічник N, який щодня говорив йому це» — немає.
Але важливе інше – Марк Аврелій був стоїком і він інтегрував цю функцію “нагадування” всередину себе.
Його «Роздуми» — це, по суті, внутрішній голос того самого раба.
Приклади думок Марка Аврелія:
«Ти — лише маленька душа, що носить труп»
«Невдовзі ти забудеш усе — і все забуде тебе»
«Не уявляй себе чимось великим»
«Твої думки стають твоїм життям.»
В продовження теми про нагадування. А саме про техніку hypomnēmata.
Блукаючий нерв — прихована супермагістраль вашого тіла
Ваш терапевт постійно каже вам: «Просто розслабся». Лікар каже, що це «від стресу». Але ось що ніхто не пояснює: існує єдиний нерв, що йде від стовбура мозку до кишківника, який контролює, чи живете ви в режимі виживання, чи процвітаєте. І 90% з нас навіть не підозрюють про його існування.
Блукаючий нерв (Vagus Nerve) — десята пара черепних нервів і найдовший нерв вашої вегетативної нервової системи. Поки ви намагалися «керувати стресом» за допомогою додатків для медитації та дихальних вправ, ця біологічна супермагістраль диригувала розмовою між вашим мозком і кишківником. Саме вона визначає ваш настрій, імунну відповідь, травлення і навіть здатність закохуватися.
Ось факт, який переверне ваше уявлення про власне тіло: приблизно 90% волокон блукаючого нерва є аферентними. Це означає, що вони несуть інформацію ВІД кишківника ДО мозку, а не навпаки. Ваш мозок не просто командує кишківнику, що робити. Ваш кишківник постійно «куштує» своє біохімічне середовище і доповідає нагору, впливаючи на вироблення нейромедіаторів, ваш емоційний стан і стійкість до стресу. Ви весь цей час сприймали це навпаки.
Коли жиру багато, ці речовини виділяються постійно → виникає запалення низького рівня
2. Лептин і резистентність
Лептин — гормон ситості, який виробляється жировою тканиною.
Він має говорити мозку:
«Ми ситі, енергія є, можна витрачати жир».
Але при надлишковій вазі розвивається лептинорезистентність — мозок перестає чути лептин.
3. Лептин
Лептин — головний гормон, який керує апетитом, спалюванням жиру та рівнем енергії.
Багато жирової тканини → багато лептину → втрачається зв’язок із мозком (постійне переїдання).
4. Багато жирової тканини → знижує конверсію T4 → T3
Запальні цитокіни блокують деййодинази — ферменти, що перетворюють T4 на активний T3.
Підсумок: мало T3 → втома, холод, набір ваги, випадіння волосся
5. Страждає також печінка
Розвивається ожиріння печінки (стеатоз).
Навіть при нормальній вазі. Печінка гірше виводить токсини, гірше перетворює T4 → T3.
Погіршується детокс естрогенів.
Естроген не переробляється → кісти, ПМС, ФКМ, міоми.
Сповільнюється синтез жовч
А жовч — це:
розщеплення жирів
всмоктування вітамінів A, D, E, K
антимікробний захист кишечника
Немає жовчі → порушення травлення → запалення → ще більше жиру.
Підвищується запалення печінки.
Жир виділяє цитокіни, які потрапляють у печінку → посилюють запалення й порушують обмін речовин.
6. Надлишкова жирова тканина
викликає хронічне запалення
блокує конверсію T4 → T3
підвищує rT3
сповільнює метаболізм
погіршує роботу печінки
викликає застій жовчі
порушує травлення
посилює естрогенову домінантність
збільшує інсулінорезистентність
І чим довше це триває, тим важче худнути. Це впливає на всі процеси в організмі.
Хронічне запалення – це початок всіх аутоімунних захворювань. Коли ваш імунітет починає атакувати ваші клітини. У когось щітовидку, у когось суглоби, у когось жкт, у когось шкіру.
Це призводить до страшних хвороб. І це все через зайву вагу. Яка запускає ці процеси.
У Давній Греції існувала практика hypomnēmata — «пам’ятних записів». Коли ти збираєш у щоденнику свої улюблені цитати чи думки і щодня їх перечитуєш, щоб знайти ту, яка тобі допоможе саме сьогодні.
По суті — це було письмо, спрямоване на себе.
Виявилось, що і я багато років роблю те саме.
У мене є записи в телеграмі в аудіоформаті, є закритий інстаграм зі скрінами, записи в notion, щоденник за більш ніж 10 років. Цей бложик — це теж частина моєї “гіпноменати”.
Я щодня повертаюся до записів, переглядаю, що працює, видаляю застаріле.
Це мій спосіб тримати голову в порядку та уникати сміттєвого інформаційного фону.
Навіщо це потрібно робити?
Бо все, що ми не повторюємо, — ми забуваємо.
Людина думає одними й тими самими думками 80% часу.
Ми діємо за старими шаблонами, отримуємо ті самі результати — бо так працює памʼять і мозок.
Мозок постійно порівнює реальність з уявним ідеалом. Прогнозує майбутнє, шукаючи загрози. Повертається до минулого, особливо до неприємного. Не до приємних моментів, а до травм, образ, розчарувань.
І паралельно ми щодня поглинаємо тонни токсичного або пустого контенту, який нічого нам не дає. Крім шкоди.
А щоб нова думка закріпилася — її треба повторити десятки разів. Інакше вона просто зникне. Тому схема «думки → слова → дії → звички → характер → доля»працює тільки тоді, коли нова думка довго тримається в полі уваги. І греки це розуміли. Хоча тоді не було тіктоків.
Знання саме по собі нічого не змінює. Змінює — тільки повторення. Коли це стає твоєю думкою і ти починаєш думати і робити по-новому.
Останнім часом від своїх друзів чую: я почав підбихувати, я сиджу на антидепресантах, я почав ходити до психолога, я в депресії. У всіх їде кукуха. Всім важко. Навіть тим, хто за кордоном.
І це ще один аргумент на користь того, щоб свідомо створювати власне інформаційне середовище, яке підтримує, а не руйнує.
Моя система гіпомнематів не зробила мене мільйонером — але вона додає мені ментальної стабільності.
І, як виявилось, у цьому немає нічого нового: так робили ще в Давній Греції.
А ви як працюєте зі своєю базою знань? Ведете щоденник? Як працюєте з головою?
P.S. Ще пару шикарних відрізків з серіалу West World про те, що таке особистість.
Я вже якось писав про Еверест. І що всі хто лізе на цю вершину, трошки крейзі.
Але сьогодні взагалі відвал башки, що творять люди.
Альпініст-скієр Анджей Баргіель – перша людина, яка піднялася на Еверест і спустилася назад до Базового табору на лижах без додаткового кисню. Після майже 16 годин підйому в зоні смерті (вище 8 000 м, де рівень кисню небезпечно низький), Баргіель защолкнув лижі на вершині найвищої гори світу та почав спуск Південним спуском.
«Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо… Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, — і немає нічого нового під сонцем!..»
Фраза походить з Книги Екклезіаста 1:8 і означає, що людське бажання бачити й пізнавати — безмежне, і жодна кількість зорових вражень не здатна його задовольнити.
Навіть споглядаючи дедалі більше нового й прекрасного, людина завжди прагнутиме більшого, а спрага пізнання ніколи не втамується повністю.
Цей вірш також часто пов’язують із ширшим сенсом ненаситності людських бажань до насолод та розваг. Проблема тільки в тому, що постійні пусті розваги вбивають енергію. Ментальну енергію. Якої вистачає тільки на тік-токи. А на реальне життя нічого не залишається. Яке ще й не таке яскраве. Бігати вранці серед хрущовок без Гармінів за 50 тисяч гривень — не так яскраво, як на вулицях Нью-Йорку в модних кросах та дорогих девайсах.
“Хліба і видовищ” — це вислів, який означає політику умиротворення народу за допомогою безкоштовної їжі та розваг, щоб здобути та утримати владу. У давньоримській державі це була практика роздачі хліба та організації гладіаторських боїв, щоб запобігти бунтам і забезпечити лояльність плебсу.
Прикол у тому, що за 2000 років до появи ТікТока розумні діди вже описали природу людини. Нічого не змінилось. Тому середній хомо сапієнс так легко може подивитись 187 відосів з приколами за годину. Тільки вранці. А потім ще 135 ввечері. Прочитати 200–300 новин. Та глянути одну-дві серії якогось серіальчику. Кожен день. Видовища ніколи не закінчуються.
6 годин 45 хвилин на день
За останніми даними, людина в середньому проводить на смартфоні приблизно 4 години 37 хвилин щодня. Якщо рахувати загальний екранний час (всі пристрої: телефони, планшети, комп’ютери) — то середній час сягає близько 6 годин 45 хвилин на день. Це час, за який людина приймає декілька тисяч рішень. Що повністю вбиває весь нейроресурс.
Інформація — це сучасний наркотик. Немає розваг — починається нудьга. Нудьга, або відсутність відчуттів, сильно давлять на психіку. Тому майже нереально припинити споживання. Ми вже не можемо сидіти просто на лавочці, як бабульки. Просто сидіти та спостерігати за навколишнім світом. Ми одразу дістаємо телефон. Ми дістаємо його завжди. Коли дивимось фільми, коли їмо в кафе, коли з кимось зустрічаємось, коли когось чекаємо — ми його постійно перевіряємо. 150–200 разів на день ми просто так відкриваємо телефон.
Вміння фільтрувати, контролювати та обмежувати свій інформаційний потік є ключовим у теперішній час. Це ключ до нашого ментального здоровʼя, нашої енергетики та наших бажань. Це одна з задач, якою я займаюсь. Іноді все виходить, іноді — взагалі не виходить. Це шлях. Але я впевнений, що це одна з надважливих навичок людини в сучасному світі.
Як я з цим працюю? Я постійно збираю матеріали по цій темі, пишу про це статті та постійно перечитую і слухаю свої записи, щоб кожен день нагадувати собі. Прокидатись та щось робити з цим. А саме — замінювати токсичний контент (новини) на більш “професійний”. Обмежую час споживання. Давно відписався майже від усіх в усіх соцмережах. Тільки читаю тих, хто пише про маркетинг, здоровʼя, продажі, нові технології. Тих, хто піднімає мені настрій. Споживаю контент англійською мовою, всі серіали дивлюсь майже на інгліш.
Моя задача, як би банально це не звучало, — сформувати таку інформаційну бульбашку, яка буде піднімати мені настрій. Бо інакше — відсутність енергії, сил, мотивації, вигорання, депресія. А все починається з наших думок.
P.S. А це геніальна сцена з серіалу Westworld. Про сюжети. Це яскравий приклад того, як діють інформаційні наркотики. Вони постійно хочуть вас затягнути та забрати вашу увагу і енергію. І ми навіть не пручаємось цьому.
Ця фраза в різних варіантах («не бійся», «не бійтеся», «не страшись») зустрічається понад 100 разів, а якщо враховувати всі близькі форми — близько 365 разів, за популярною інтерпретацією «на кожен день року».
Це саме часто повторюване наставлення в Біблії — Бог або ангел звертається до людини й каже не боятися.
Місяць тому ми повели малу в садок. Походили тиждень — і всі захворіли. До цього я бігав майже кожен день, як у найкращі часи. Зробив 107 тренувань, привів себе у форму, скинув зайві кілограмчики.
Звісно весь графік і тренування пішли по пізді. Кілограмчики знову на місці, бічес. Давай по новой, Міша…
Три місяці тому я робив проєкт на OpenCart’і, робив його майже півтора місяця. Перестав займатись навіть англійською на своєму тренажері. Не було часу.
До цього займався 670 днів майже без пропусків.
Звісно англійський пішов в еротичну подорож, як завжди.
Дев’ять місяців не наркоманив чорну кавоньку вдома. Потім якось прям аж нереально, сука, захотілось. Вже знову іноді собі варю дозу, коли взагалі башка не працює. Жесть.
Прикол у тому, що потім, коли башка тріщить, — взагалі все не працює.
Я в шоці, як це працює. Вірніше — взагалі не працює.
Звісно. Як тільки падає енергія або все йде не за планом — одразу котишся з цієї гірки вниз, і все накривається аліною кабаєвою.
Такий от рок-н-ролл. А у вас які зайоби та вологі мрії?
Прикольний пост Harry Dry. Він крутий маркетолог та копірайтер. Пост про те, коли людина стає письменником. Коли? Тільки коли, людина отримає багато відмов від видавництв. Але прикол в тому, що це стосується любої сфери. Бізнесу, спорту, карʼєри, навчання.
Відмови – це фільтр.
–
Одна з причин, чому сучасні книжки такі жахливі, полягає в тому, що видавці люблять давати контракти людям із підписниками. В чому ці люди добрі, — це маркетинг, а не письмо.
Тож бідна каракатиця помирає заради скріншоту списку бестселерів, і ти більше ніколи не бачиш цієї книжки. Молодці. Що далі? Продати щоденник? TED Talk? Книжки вже не про письмо.
Я зустрів Шихана в коридорі на першому поверсі в Даремі. За два тижні до його 18-го дня народження; за два тижні після того, як він поховав свою п’єсу під школою.
Усі інші отримали дипломи та напилися; він написав дві книжки: Conversations with the God of Love і Here Lies Montgomery Burns. Перша? То вдала, то ні. Друга? Хороша, але непридатна для публікації.
Я абсолютно впевнений, що ставлення до невдач, поразок — це найточніший тест на багатство, успіх і щастя. Ви, напевно, бачили, як перевіряють гроші. Їх освітлюють ультрафіолетовим світлом, і якщо щось світиться або відбиває промені не так — відразу стає видно підробку. На мій погляд, якщо поставити людині запитання, як вона ставиться до невдач і поразок, то на сто відсотків можна судити про її майбутнє.
Поразки — це єдиний спосіб зрозуміти, чи працюють обрані тобою ідеї. Поки ти не втілиш нову ідею в життя, ти не зможеш осягнути, що саме шукав, як вона діє, наскільки вона ефективна й перспективна. Для більшості людей невдачі й поразки — це покарання, біль, щось, чого слід уникати.
Нас до цього привчила школа. Якщо дитина зробила щось нестандартно і не досягла результату, запрограмованого якимось дурним тестом, їй поставлять двійку. Якщо вона робить щось «не так» — її обов’язково покарають. Часто й батьки формують у дітей хибне ставлення до поразок і невдач. Вони не пояснюють головного: як насправді влаштоване життя. І коли молоді люди закінчують інститути, університети, коледжі — у них уже вшита ДНК страху перед невдачами й поразками. Вони бояться всього: помилитися, виглядати смішно, не досягти успіху.
Чому так відбувається? Через те, що самі поразки, невдачі ми сприймаємо як біль, зло, покарання, як щось, чого слід усіма силами уникати. А правда життя в тому, що невдачі й поразки — це лише сходинки, якими ми піднімаємося до багатства, успіху, поваги й щастя.
Mister Beast
Якщо ви не знаєте, то самий популярний блогер на ютубі зараз Містер Біст. Аудиторія його ютуб каналу – 400 млн. підписників. Але мало хто знає скільки у нього не це пішло часу.
13 років! Ще раз. Тринадцять років!
До першого мільйона 5 років.
Перше віральне відео – 340.
Це шалена праця і тисячі тестів.
Тільки зараз. Король Ютуба MrBeast виступив на конференції VidSummit, де з’ясувалась шалена деталь його медіаімперії. Виявляється, він зібрав окрему команду з 6 (!) Чоловік, які малюють по 20 прев‘юшок до кожного відео ще до самих зйомок. І якщо за тиждень після публікації у відео низька конверсія, то прев‘ю змінюється.
Вичерпне пояснення чому саме MrBeast — король Ютуба і заробляє десятки мільйонів доларів.
Я зараз тільки вчусь сприймати помилки як тести — тести гіпотез. Треба перебудувати свої переконання. Це важко, бо людина не любить помилятись. Цей механізм у нас зламаний. Він перевернутий, як піраміда, яка стоїть на вершині.
А якщо зламана основна програма, то всі інші працюють неправильно. Якщо у тебе збитий навігатор, ти ніколи не приїдеш до точки призначення.
