Блог

Хочеш бути здоровим? Ходи.

Сьогодні багато хто шукає чарівну таблетку: як схуднути, як оздоровитись, як зробити так, щоб щодня ходити в туалет, щоб кишечник очищався, а виглядати при цьому — струнким. Люди записуються в зали, сидять на дієтах, п’ють детокси, проносне, планують тренування…
І все це — непогано. Але правда в тому, що природа вже все придумала за нас.

Ми створені ходити.
Багато.
У вертикальному положенні.
Рухатися.

10 000 кроків на день — це не норма, це мінімум. Справжня норма — 15–20 тисяч кроків.
Коли ми ходимо, наш організм:

  • вмикає м’язи,
  • активує хребет,
  • запускає перистальтику кишечника,
  • правильно працює серце,
  • мозок насичується киснем і думає чітко.

Перестав ходити — перестав ходити в туалет.
Перестав перетравлювати їжу.
Почав накопичувати токсини.
Почав набирати жир.
Почав втрачати себе.

Скільки разів на день ти їси — стільки ж разів маєш ходити в туалет. Їжа не повинна затримуватись у тілі більше ніж на 24 години, а краще — 18–19. Це і є норма здорового організму.

А тепер подивись на свій день: сидиш, потім сів у машину, знову сидиш, на роботі — сидиш, удома — сидиш. М’язи не працюють. Кров не циркулює. Лімфа стоїть. Організм не очищається. Енергія не виробляється.
І ти не можеш заснути. Сон поверхневий, ти не висипаєшся, дратуєшся, не встигаєш. Голова «тупа». А потім — стрес. А стрес — це двері до хвороб.

Це як ланцюжок:
перестав ходити → перестав ходити в туалет → перестав перетравлювати → почав набирати вагу → зник м’язовий тонус → не подобаєшся собі → психіка «пливе» → тіло хворіє.

Запам’ятай: ми народжені ходити.
Не бігати, не тягати штангу, не качати попу в інстаграмі — а ХОДИТИ.

Під час ходьби тіло розслабляється.
М’які вібрації розвантажують м’язи, очищають клітини.
Після ходьби не треба відновлюватись, як після тренування.
Прокинувся — і знову можеш іти. Це закладено природою.

Почни з малого. Не треба 17 000 кроків з першого дня.
Додай 1 000 щодня. Потроху тіло звикне, сформується м’язовий корсет.
Ти станеш живішим, яснішим, сильнішим. Кишечник запрацює. Сон налагодиться.
Ти повернеш собі себе.

Нам дали ноги — щоб ми ходили.
Ні таблетки, ні лікарі не допоможуть, якщо ти сам не підеш.

Твоє тіло — твій найкращий лікар.
Твоє ставлення до нього — твій рецепт.

Ходіть, друзі.
Ходьба — це життя.

здоровʼя

Чому без емоцій ми не можемо приймати рішення? Історія пацієнта Елліота у експерименті нейрофізіолога Антоніо Дамазіо

У 1990-х роках американський нейрофізіолог Антоніо Дамазіо зробив відкриття, яке змінило наше розуміння того, як працює мозок. У центрі його дослідження опинився пацієнт на ім’я Елліот — чоловік, який, після операції на мозку, втратив здатність відчувати емоції. Його інтелект залишився недоторканим: він міг логічно мислити, будувати аргументи, розв’язувати задачі. Але він не міг прийняти жодного рішення — навіть такого простого, як обрати між чорним і синім костюмом.

Причина крилась у пошкодженій ділянці мозку — вентромедіальній префронтальній корі, яка відповідає за емоційне оцінювання ситуацій. Елліот міг проаналізувати кожну опцію до найменших деталей, але він не відчував, що одна з них краща чи гірша. Його мозок не мав емоційного “компасу”, який підказував би, куди рухатися.

Цей випадок привів Дамазіо до важливого висновку:

“The machinery for rational thought does not work without emotion.”

(Механізм раціонального мислення не працює без емоцій.)

У своїй книзі Descartes’ Error він пише, що емоції виконують роль соматичних маркерів — внутрішніх сигналів, які допомагають швидко оцінити варіанти і прийняти рішення. Саме завдяки емоціям ми можемо діяти, а не застрягати у нескінченному аналізі.

Це відкриття стало викликом для традиційної уяви про раціональність як холодну логіку. Виявилось, що емоції — це не протилежність розуму, а його необхідна складова.

мозок переговори продажі психологія

Ідеальна пастка для мозку

Зловив себе на думці.

Вийди зараз на будь-яку вулицю. Зупинись і просто подивись на людей навколо. На зупинці, в кафе, у черзі. З величезною ймовірністю кожна з цих людей щодня витрачає дві години на перегляд коротких відео.

Дві години.

Це не відпочинок. Це — жорстокий цифровий глутамат, що вливають прямо в мозок через очі. Сеанс дофамінового самознищення. Після нього — в голові порожнеча. Вони навіть не згадають, що дивились п’ять хвилин тому.

Якийсь танець. Уривок фільму. Невдалий пранк. Чиясь розпаковка. Інформаційне сміття, яке нічого не залишає. Лише випалену увагу. І я дивлюсь на це як інтегратор. Це, по суті, найуспішніший і найстрашніший алгоритм у світі.

Він не автоматизує рутину. Не економить час. Не спрощує життя. Він робить протилежне. Знаходить вільні дві години твого життя — ті самі, яких мені критично не вистачає, щоб полагодити черговий вебхук — і перетворює їх на нуль.

Читати далі…
інформаційна залежність

Чому клітинам потрібне навантаження, а не відпочинок? Чому без руху клітини «вимикаються»?

Абсолютно доведено з точки зору біохімії, фізіології та роботи кожної клітини організму, особливо м’язової: регулярна фізична активність є життєво необхідною. Чотири тижні без фізичних навантажень вже призводять до суттєвих змін на клітинному рівні. Наприклад, організм припиняє синтез близько 600 мікро РНК—просто тому, що немає необхідності витрачати ресурси на те, що не використовується.

Що таке мікро РНК?

Це маленькі молекули РНК (не ті, що несуть інформацію для білків), які регулюють, які білки будуть вироблятись в клітинах. Вони дуже важливі для нормальної роботи клітини, зокрема для адаптації до навантажень, стресу, росту тощо.

Крім того, мітохондрії—енергетичні станції клітин—різко знижують свою продуктивність. Вони ніколи не будуть виробляти більше АТФ (аденозинтрифосфату), ніж потрібно клітині саме зараз. Якщо через якісь збої мітохондрії все ж починають синтезувати надлишковий АТФ, то спеціальний фермент, АТФ-синтаза, переключається на зворотній режим роботи і починає розкладати вже створений АТФ на складові, щоб зберегти внутрішній баланс клітини

Таким чином організм підтримує гомеостаз, постійність внутрішнього середовища. Втім, відсутність активності впливає не тільки на клітини. На рівні всього тіла погіршується робота органів: зменшується життєва ємність легень, падає показник максимального споживання кисню (МПК), погіршується робота серцево-судинної системи.

Все, що було натреновано, повертається до початкового стану, до «нуля». Саме тому так важко знову починати тренуватися після вимушеної паузи, будь то через хворобу, стрес, життєві труднощі чи просту лінь.

Важливо пам’ятати: енергія для всіх життєво необхідних процесів утворюється саме в мітохондріях у вигляді АТФ. Коли клітині потрібна енергія, АТФ розпадається на АДФ і фосфат, вивільняючи необхідну для руху м’язів, синтезу білків та поділу клітин енергію. Без регулярної фізичної активності ці процеси сповільнюються, а енергетична ефективність тіла різко падає.

Отже, регулярна активність—це не лише про спорт і зовнішній вигляд. Це буквально про здоров’я кожної клітини вашого тіла. Фізична активність — це паливо для життя, а не просто спорт.

довголіття здоровʼя спорт

Експеримент “блохи в банці”. СИНДРОМ ЗАКРИТОЇ БАНКИ

В продовження теми про ментальну вʼязницю.

Один експеримент, який, можливо, описує наше життя точніше, ніж ми думаємо.

У скляну банку саджають бліх. Ці крихітні створіння здатні стрибати до метра у висоту — у сотні разів вище за власний зріст.

Але банку закривають кришкою. Блохи продовжують стрибати — знову і знову, б’ючись об перешкоду. Вони не розуміють, чому більше не можуть вибратися. І незабаром… адаптуються.

Через кілька днів кришку знімають. Простір відкрито. Свобода повернулася. Але бліхи більше не намагаються вистрибнути. Вони стрибають лише до колишнього рівня кришки — не вище. Вони навіть не пробують. Для них свободи більше не існує. Їхній попередній досвід став їхньою реальністю. Назавжди.

Ось у чому трагедія: навіть коли перешкоди зникають, програми в нашій голові продовжують працювати. Як автомат. Як тінь минулого, що шепоче: «Не висовуйся, нічого не вийде».

Ми живемо так, як колись нас «навчили». Хтось сказав: «Не зможеш», «Це не твоє», «Вже пізно». І ми почали стрибати нижче своїх можливостей.

А найгірше те, що… це передається далі. Потомство бліх у банці теж не стрибає високо. Не тому, що не може, а тому, що не знає, що можна.

P.S. Найгірша в’язниця — та, в якій навіть немає стін. Лише пам’ять про них. Перевір, де твої межі — і хто їх поставив.

психологія

Регулярна діяльність

На жаль, різниця між «вмієш» і «не вмієш» не завжди очевидна. Для себе я визначив її так. Якщо я не можу на регулярній основі займатися якоюсь діяльністю так, щоб не помирати від навантаження, то слід визнати — я поки не вмію цього робити.

Наприклад, якщо я вмію добре писати й написав чимало статей, але не можу видавати по статті на день, то слід не шукати виправдань, що зараз немає натхнення чи енергії, а визнати, що поки я не вмію писати по статті на день. Визнання того, що я чогось не вмію, з одного боку, допомагає уникнути заспокійливого самообману, що я крутіший, ніж є насправді, а з іншого — змістити фокус на те, щоб навчитися нового навику.

До гарних результатів приводить лише регулярна діяльність, а не спорадичні напади активності. Важко стати популярним блогером, публікуючи п’ять постів на місяць. Важко накачати м’язи, якщо тренуватися раз на тиждень.

Рідкісні тренування й пости час від часу можуть створити ілюзію, що я спортсмен і блогер, але є дуже простий спосіб зрозуміти, як усе насправді. Достатньо записувати, на що ви витрачаєте час і який результат отримуєте — і все стає очевидним.

Рідкісні спалахи вивчення англійської мови тільки роблять гірше. Бо я щоразу кидаю це заняття. І не можу займатися цим щодня. А саме регулярні, навіть 15-хвилинні вправи, тренують мій мозок та не дають йому забувати мову.

Ми є те, що робимо щодня!

навчання спорт

Просто запам’ятай: щойно людина отримує те, чого вона палко бажає, вона стає рабом цього і рабом того, хто це їй дав.

— З ким би я займався сексом? — здивовано запитав Мілтон. — З повією, звісно. І тільки з нею.

— Боже, який жах, — простогнав Кевін. — Але чому?

— Тому що повії вдають, що їм це дуже подобається.

— І що?

— Мені ще не вистачало підхопити чужу карму.

— Поясни!

— Все просто, мій дорогий хлопчику. Як тільки ти даєш людині щось, що для неї дуже важливе, ти прив’язуєш її до себе, як немовля. А в мене з Богом домовленість цього не робити. Він (Мілтон кивнув угору) хоче, щоб ви залишалися з Ним, а не зі мною.

— Я не розумію.

— І не треба розуміти. Просто запам’ятай: щойно людина отримує те, чого вона палко бажає, вона стає рабом цього і рабом того, хто це їй дав. «Бажає» — це не просто слово. Це вивіска до мого притулку.

Мілтон обернувся до жінки, секс із якою ніби огортав увесь простір. Удалині від неї виднілося крісло, і від нього йшов чад влади. Його запах був сильніший за запах смаженої картоплі з сусідньої кімнати. По боках зали — на дорогій венеційській люстрі, оксамитових завісах — усюди були різноманітні предмети. Кожен символізував щось своє.

Читати далі…
психологія цікаве

Гаррісон Форд. 82 роки. Знімається в кіно. Кажете немає сил?

Станом на червень 2025 року, Гаррісон Форд, у свої 82 роки, продовжує активно працювати в кіно, телебаченні та займається благодійністю.

🎬 Акторські проєкти

“Captain America: Brave New World”: Форд зіграв роль президента США Таддеуса “Тандерболта” Росса, який перетворюється на Червоного Халка. Фільм вийшов у лютому 2025 року та зібрав понад $415 мільйонів у світовому прокаті.

“Shrinking” (Apple TV+): Форд виконує роль доктора Пола Роудса, старшого терапевта. Серіал отримав позитивні відгуки, і Форд був номінований на премію SAG за найкращу чоловічу роль у комедійному серіалі.

“1923” (Paramount+): У приквелі до “Yellowstone” Форд грає Джейкоба Даттона. Серіал завершився у 2025 році після двох сезонів.

довголіття

Чому більше інформації – не завжди краще. Наукових відкриттів і технологічних інновацій з роками стає все менше, хоча загальний обсяг знань зростає.

Штучний хлорофіл, який врятує планету від парникових газів, революційні ліки від раку і вірусів, нові двигуни для космічних апаратів, які доставлять людей на Марс,— усе це людство може вже не отримати. Прориви в науці трапляються все рідше, з’ясували дослідники. Чому?

У 2023 році в дослідженні, проведеному вченими з кількох американських університетів на основі даних 45 мільйонів наукових статей за період 1945–2010 років і 3,9 мільйона американських патентів за 1976–2010 роки, було зроблено невтішний висновок: наукових відкриттів і технологічних інновацій з роками стає все менше, хоча загальний обсяг знань зростає.

Як зазначив у коментарі AFP провідний автор дослідження Майкл Парк, який нині вивчає організаційну поведінку у французькій бізнес-школі INSEAD, попередні дослідження такого роду виявляли уповільнення науки в окремих дисциплінах, а йому з колегами вдалося показати, що тренд наявний у всіх основних галузях науки і технологій.

Найбільше зниження кількості проривних досліджень зафіксовано у фундаментальних дисциплінах — фізиці та хімії, без розвитку яких важко уявити появу справді нових технологій. У сфері патентів простежується та сама тенденція — проривних технологій реєструють усе менше.

І це свідчить, що щось дивне сталося з самими дослідниками, а не з галузями їхніх досліджень.

Читати далі…
інформаційна залежність

На чому фокус – те і розвивається!

Ваша дитина прийшла додому зі школи. З української, як завжди, п’ятірка, четвірки з біології та історії. А от з математики – двійка. На чому ви, як батько чи мати, зосередитесь?

Думаю, розмова буде про двійку з математики.

Втішає те, що, за оцінкою Бекінгема, який і вигадав цей приклад, майже всі батьки фокусуються на двійці. «Чому так сталося?», «Давай вирішимо, як виправити», «Що робитимемо, щоб не повторилося?»

Наш мозок обожнює розв’язувати проблеми. А на четвірки-п’ятірки реакція зазвичай: «Молодець». І все.

Якщо ви будете прокачувати лише свої слабкі сторони, то досягнете того, що у вас буде багато сильних слабких сторін. Краще розвивати свої переваги. Досягти, бодай у чомусь, виняткової майстерності.

Так працює наш мозок. Це поломка. Тому треба постійно собі нагадувати про свої досягнення. Нагадувати собі про випробування, які ми пройшли.

В мене таке було до недавнього часу. Я обесцінював свої вищі освіти, марафони і взагалі все, що було і є у мене кафового. Але це баг, який треба постійно фіксити.

Фокусуватись на позитиві, своїх сильних сторонах, підтримувати їх та розвивати. А на все покласти болт.

думки психологія