I’m at the stage in life where I stay out of arguments. Even if you say 1+1=5, you’re right. Have fun.
Я на тому етапі життя коли уникаю суперечок, навіть якщо ти скажеш що 1+1=5 ти маєш рацію. Веселись.
Автор: gudddini
Гра кальмара. Найпопулярніший серіал Netflix. Серіал про темну та білу сторону людини.
Подивився 2 та 3 сезон Гри Кальмара. Перший сезон у 2021 році подивився як тільки він вийшов. Він став абсолютним бестселером на Netflix і тримає перше місце досі. Цифри — абсолютний космос.
“Squid Game” (1-й сезон, 2021)
Стрім досяг 111 млн переглядів у перші 17 днів, а після 28 днів — понад 142 млн користувачів, встановивши неймовірний рекорд із 1,65 млрд годин перегляду.
“Squid Game” сезони 2 та 3
Сезон 2: 192,6 млн переглядів у перші дні.
Сезон 3 — навіть 130 млн переглядів за 10 днів. Його реліз зібрав 106,3 млн переглядів у перші десять днів, продовжує домінувати у рейтингах, хоча менше, ніж стартовий сезон.
Всі три сезони “Squid Game” наразі тримають топові позиції серед найпопулярніших серіалів Netflix. Культовий серіал. Факт. Цифри говорять самі за себе.
Сюжет
456 людей, більшість із яких зазнають серйозних фінансових проблем, приймають запрошення на участь у таємничому турнірі з дитячих ігор. Швидко з’ясовується, що це турнір на виживання. Після того, як зі змагання вибуває гравець, розмір призу збільшується на 100 млн вон, тобто переможець турніру отримає 45,6 млрд вон (≈38 млн доларів). Однак ставки в іграх смертельно високі. Ставки в грі — це життя або смерть: хто програє, той помирає.
Читати далі… “Гра кальмара. Найпопулярніший серіал Netflix. Серіал про темну та білу сторону людини.”Скілки рішень людина приймає за день?
В одному з досліджень, опублікованих у Harvard Business Review, наводиться оцінка: доросла людина приймає до 30 тисяч рішень на день — від того, якою рукою потягнутися до кружки, до складних стратегічних виборів. Більшість із них — мікроскопічні й ухвалюються на автопілоті. Чим вища зона відповідальності, тим більше усвідомлених рішень доводиться приймати — і тим вищий ризик втоми від вибору (decision fatigue).
Кожне рішення — це ментальний ресурс. Тому ми так багато всього робимо на автоматі. Приймати рішення — дуже енергозатратно. Тому деякі складні рішення ми відтягуємо днями, місяцями, іноді роками.
Але саме головне те, що кожне відео в тік-тоці, інсті, кожна прочитана новина, кожна сторіс — віджирає наш ресурс, нашу енергію. Тому що кожне відео — це прийняте рішення. Якщо ви за годину переглянули 60 хвилинних відосів, ви прийняли мінімум 60 рішень. А може і 600. Все залежить від відео. І інформації, яку ви завантажили собі в мозок.
Чим більше такого пустого контенту, тим більше сміттєвих рішень. Тим менше реально важливих рішень, які ми відтягуємо роками: записатись в спортзал, вивчити мову, змінити роботу, змінити місце проживання.
Кожне рішення — це ставка. «Ставка — це рішення про майбутнє, де немає визначеності», — говорить чемпіонка з покеру Енні Дьюк. У бізнесі, фінансах і повсякденному житті ми щодня робимо вибір, не знаючи всіх наслідків. Але і ринок, і життя винагороджують не тих, хто просто вгадав, а тих, хто вміє розрізняти вдачу й майстерність, ціну й цінність, шум і сигнал.
Тих, хто захищає свій мозок від інформаційного сміття. Хто не перевантажує свій мозок. Тому він легко приймає рішення. Він постійно їх приймає. Тому що у нього на це є ресурс.
Такий шлях! Всім мир! Хай буде з вами сила!
Геніальна фраза з роману Ернеста Гемінґвея «І сходить сонце».
– “How did you go bankrupt?” – “Two ways. Gradually, then suddenly.”
— Як ти збанкрутував? — Двома способами: спочатку поступово, а потім раптово.
Геніальність її в тому, що так в житті відбувається майже все).
Що таке щастя?
В першу чергу – це відсутність нещастя.
Без чого щастя точно неможливе – без цих п’яти складових.
- Здоров’я
- Безпека
- Свобода
- Близькі люди
- Улюблена справа або місія
Але жодна з них окремо не гарантує щастя.
А от відсутність хоча б однієї легко може це щастя зруйнувати.
Люди бачать світ крізь свій досвід. Іншого способу нема. Хтось живе в майбутньому. Хтось — у минулому.
Можливо, ви не в курсі, але в індіанців доколумбової Америки не було не тільки колеса, а й узагалі тяглових тварин. Усе робили власними ногами. Якби ви почали розмовляти з індіанцем про коней, він би спершу не зрозумів. Під час перших зустрічей, побачивши коней, індіанці сприймали їх як чудовиськ.
Тепер уявіть, що ви з таким індіанцем говорите не про коня, а про автомобіль, і не просто про автомобіль, а про якийсь кібертрек із повним автопілотом.
Індіанець просто не чув би вас. Йому здавалося б, що ви говорите іноземною мовою, адже те, про що ви кажете, далеко за межами всієї його картини світу й життєвого досвіду.
Ви розумієте, що, як би ви не хотіли донести індіанцеві цю реальність, барʼєр дуже важко подолати, адже спочатку треба пояснити індіанцеві багато, сотні концепцій. І не просто пояснити, а переконатися, що він їх засвоїв. І коли ви оцінюєте час, який треба витратити, коли ви оцінюєте рівень спротиву… Починаєте вловлювати?
Адже індіанець щиро вірить, що він УСЕ ЗНАЄ про цей світ, а ви якийсь базіка, казкар і пиздобол. Ось що для індіанця є святою й очевидною правдою, і жодного сумніву тут бути не може.
І ви розумієте, що вже немає сенсу витрачати час.
Ви бачите, що є лише не дуже велика кількість людей, які навчилися літати, навчилися будувати космічні кораблі, і от із НИМИ у вас спільний порядок денний. Ви не обговорюєте з ними питання — ЧИ МОЖЛИВО ЦЕ? Бо для вас і таких людей такого питання просто не існує.
Читати далі… “Люди бачать світ крізь свій досвід. Іншого способу нема. Хтось живе в майбутньому. Хтось — у минулому.”Еверест. Чому всі досягнення людей іраціональні?
Кожен прапорець на карті Евересту — це тіло людини, яка колись була вмотивованою, цілеспрямованою і, найімовірніше, заможною.
Еверест є найвищим кладовищем у світі. Із 1921 року, коли почалися сучасні записи, відомо, що 330 людей загинули, намагаючись підкорити Еверест.
Двісті тіл досі залишаються на горі. Евакуація тіл є чимось середнім між непрактичним і неможливим. У 2020 році через обмеження, пов’язані з пандемією, вперше з 1977 року не було жодної жертви. 2023 рік став одним із найсмертоносніших за всю історію. Загинуло 17 людей.
За всю історію спостережень (з 1953 року, коли Едмунд Гілларі та Тенцинг Норгей першими піднялися на вершину), загальна кількість людей, які досягли вершини Евересту, становить близько 7,269 осіб. Вони здійснили понад 12,884 успішних сходжень (включно з повторними сходженнями одних і тих самих людей).
Читати далі… “Еверест. Чому всі досягнення людей іраціональні?”Хочеш бути здоровим? Ходи.
Сьогодні багато хто шукає чарівну таблетку: як схуднути, як оздоровитись, як зробити так, щоб щодня ходити в туалет, щоб кишечник очищався, а виглядати при цьому — струнким. Люди записуються в зали, сидять на дієтах, п’ють детокси, проносне, планують тренування…
І все це — непогано. Але правда в тому, що природа вже все придумала за нас.
Ми створені ходити.
Багато.
У вертикальному положенні.
Рухатися.
10 000 кроків на день — це не норма, це мінімум. Справжня норма — 15–20 тисяч кроків.
Коли ми ходимо, наш організм:
- вмикає м’язи,
- активує хребет,
- запускає перистальтику кишечника,
- правильно працює серце,
- мозок насичується киснем і думає чітко.
Перестав ходити — перестав ходити в туалет.
Перестав перетравлювати їжу.
Почав накопичувати токсини.
Почав набирати жир.
Почав втрачати себе.
Скільки разів на день ти їси — стільки ж разів маєш ходити в туалет. Їжа не повинна затримуватись у тілі більше ніж на 24 години, а краще — 18–19. Це і є норма здорового організму.
А тепер подивись на свій день: сидиш, потім сів у машину, знову сидиш, на роботі — сидиш, удома — сидиш. М’язи не працюють. Кров не циркулює. Лімфа стоїть. Організм не очищається. Енергія не виробляється.
І ти не можеш заснути. Сон поверхневий, ти не висипаєшся, дратуєшся, не встигаєш. Голова «тупа». А потім — стрес. А стрес — це двері до хвороб.
Це як ланцюжок:
перестав ходити → перестав ходити в туалет → перестав перетравлювати → почав набирати вагу → зник м’язовий тонус → не подобаєшся собі → психіка «пливе» → тіло хворіє.
Запам’ятай: ми народжені ходити.
Не бігати, не тягати штангу, не качати попу в інстаграмі — а ХОДИТИ.
Під час ходьби тіло розслабляється.
М’які вібрації розвантажують м’язи, очищають клітини.
Після ходьби не треба відновлюватись, як після тренування.
Прокинувся — і знову можеш іти. Це закладено природою.
Почни з малого. Не треба 17 000 кроків з першого дня.
Додай 1 000 щодня. Потроху тіло звикне, сформується м’язовий корсет.
Ти станеш живішим, яснішим, сильнішим. Кишечник запрацює. Сон налагодиться.
Ти повернеш собі себе.
Нам дали ноги — щоб ми ходили.
Ні таблетки, ні лікарі не допоможуть, якщо ти сам не підеш.
Твоє тіло — твій найкращий лікар.
Твоє ставлення до нього — твій рецепт.
Ходіть, друзі.
Ходьба — це життя.
Чому без емоцій ми не можемо приймати рішення? Історія пацієнта Елліота у експерименті нейрофізіолога Антоніо Дамазіо
У 1990-х роках американський нейрофізіолог Антоніо Дамазіо зробив відкриття, яке змінило наше розуміння того, як працює мозок. У центрі його дослідження опинився пацієнт на ім’я Елліот — чоловік, який, після операції на мозку, втратив здатність відчувати емоції. Його інтелект залишився недоторканим: він міг логічно мислити, будувати аргументи, розв’язувати задачі. Але він не міг прийняти жодного рішення — навіть такого простого, як обрати між чорним і синім костюмом.
Причина крилась у пошкодженій ділянці мозку — вентромедіальній префронтальній корі, яка відповідає за емоційне оцінювання ситуацій. Елліот міг проаналізувати кожну опцію до найменших деталей, але він не відчував, що одна з них краща чи гірша. Його мозок не мав емоційного “компасу”, який підказував би, куди рухатися.
Цей випадок привів Дамазіо до важливого висновку:
“The machinery for rational thought does not work without emotion.”
(Механізм раціонального мислення не працює без емоцій.)
У своїй книзі Descartes’ Error він пише, що емоції виконують роль соматичних маркерів — внутрішніх сигналів, які допомагають швидко оцінити варіанти і прийняти рішення. Саме завдяки емоціям ми можемо діяти, а не застрягати у нескінченному аналізі.
Це відкриття стало викликом для традиційної уяви про раціональність як холодну логіку. Виявилось, що емоції — це не протилежність розуму, а його необхідна складова.
Ідеальна пастка для мозку
Зловив себе на думці.
Вийди зараз на будь-яку вулицю. Зупинись і просто подивись на людей навколо. На зупинці, в кафе, у черзі. З величезною ймовірністю кожна з цих людей щодня витрачає дві години на перегляд коротких відео.
Дві години.
Це не відпочинок. Це — жорстокий цифровий глутамат, що вливають прямо в мозок через очі. Сеанс дофамінового самознищення. Після нього — в голові порожнеча. Вони навіть не згадають, що дивились п’ять хвилин тому.
Якийсь танець. Уривок фільму. Невдалий пранк. Чиясь розпаковка. Інформаційне сміття, яке нічого не залишає. Лише випалену увагу. І я дивлюсь на це як інтегратор. Це, по суті, найуспішніший і найстрашніший алгоритм у світі.
Він не автоматизує рутину. Не економить час. Не спрощує життя. Він робить протилежне. Знаходить вільні дві години твого життя — ті самі, яких мені критично не вистачає, щоб полагодити черговий вебхук — і перетворює їх на нуль.
Читати далі… “Ідеальна пастка для мозку”Чому клітинам потрібне навантаження, а не відпочинок? Чому без руху клітини «вимикаються»?
Абсолютно доведено з точки зору біохімії, фізіології та роботи кожної клітини організму, особливо м’язової: регулярна фізична активність є життєво необхідною. Чотири тижні без фізичних навантажень вже призводять до суттєвих змін на клітинному рівні. Наприклад, організм припиняє синтез близько 600 мікро РНК—просто тому, що немає необхідності витрачати ресурси на те, що не використовується.
Що таке мікро РНК?
Це маленькі молекули РНК (не ті, що несуть інформацію для білків), які регулюють, які білки будуть вироблятись в клітинах. Вони дуже важливі для нормальної роботи клітини, зокрема для адаптації до навантажень, стресу, росту тощо.
Крім того, мітохондрії—енергетичні станції клітин—різко знижують свою продуктивність. Вони ніколи не будуть виробляти більше АТФ (аденозинтрифосфату), ніж потрібно клітині саме зараз. Якщо через якісь збої мітохондрії все ж починають синтезувати надлишковий АТФ, то спеціальний фермент, АТФ-синтаза, переключається на зворотній режим роботи і починає розкладати вже створений АТФ на складові, щоб зберегти внутрішній баланс клітини
Таким чином організм підтримує гомеостаз, постійність внутрішнього середовища. Втім, відсутність активності впливає не тільки на клітини. На рівні всього тіла погіршується робота органів: зменшується життєва ємність легень, падає показник максимального споживання кисню (МПК), погіршується робота серцево-судинної системи.
Все, що було натреновано, повертається до початкового стану, до «нуля». Саме тому так важко знову починати тренуватися після вимушеної паузи, будь то через хворобу, стрес, життєві труднощі чи просту лінь.
Важливо пам’ятати: енергія для всіх життєво необхідних процесів утворюється саме в мітохондріях у вигляді АТФ. Коли клітині потрібна енергія, АТФ розпадається на АДФ і фосфат, вивільняючи необхідну для руху м’язів, синтезу білків та поділу клітин енергію. Без регулярної фізичної активності ці процеси сповільнюються, а енергетична ефективність тіла різко падає.
Отже, регулярна активність—це не лише про спорт і зовнішній вигляд. Це буквально про здоров’я кожної клітини вашого тіла. Фізична активність — це паливо для життя, а не просто спорт.
Експеримент “блохи в банці”. СИНДРОМ ЗАКРИТОЇ БАНКИ
В продовження теми про ментальну вʼязницю.
Один експеримент, який, можливо, описує наше життя точніше, ніж ми думаємо.
У скляну банку саджають бліх. Ці крихітні створіння здатні стрибати до метра у висоту — у сотні разів вище за власний зріст.
Але банку закривають кришкою. Блохи продовжують стрибати — знову і знову, б’ючись об перешкоду. Вони не розуміють, чому більше не можуть вибратися. І незабаром… адаптуються.
Через кілька днів кришку знімають. Простір відкрито. Свобода повернулася. Але бліхи більше не намагаються вистрибнути. Вони стрибають лише до колишнього рівня кришки — не вище. Вони навіть не пробують. Для них свободи більше не існує. Їхній попередній досвід став їхньою реальністю. Назавжди.
Ось у чому трагедія: навіть коли перешкоди зникають, програми в нашій голові продовжують працювати. Як автомат. Як тінь минулого, що шепоче: «Не висовуйся, нічого не вийде».
Ми живемо так, як колись нас «навчили». Хтось сказав: «Не зможеш», «Це не твоє», «Вже пізно». І ми почали стрибати нижче своїх можливостей.
А найгірше те, що… це передається далі. Потомство бліх у банці теж не стрибає високо. Не тому, що не може, а тому, що не знає, що можна.
P.S. Найгірша в’язниця — та, в якій навіть немає стін. Лише пам’ять про них. Перевір, де твої межі — і хто їх поставив.
Регулярна діяльність
На жаль, різниця між «вмієш» і «не вмієш» не завжди очевидна. Для себе я визначив її так. Якщо я не можу на регулярній основі займатися якоюсь діяльністю так, щоб не помирати від навантаження, то слід визнати — я поки не вмію цього робити.
Наприклад, якщо я вмію добре писати й написав чимало статей, але не можу видавати по статті на день, то слід не шукати виправдань, що зараз немає натхнення чи енергії, а визнати, що поки я не вмію писати по статті на день. Визнання того, що я чогось не вмію, з одного боку, допомагає уникнути заспокійливого самообману, що я крутіший, ніж є насправді, а з іншого — змістити фокус на те, щоб навчитися нового навику.
До гарних результатів приводить лише регулярна діяльність, а не спорадичні напади активності. Важко стати популярним блогером, публікуючи п’ять постів на місяць. Важко накачати м’язи, якщо тренуватися раз на тиждень.
Рідкісні тренування й пости час від часу можуть створити ілюзію, що я спортсмен і блогер, але є дуже простий спосіб зрозуміти, як усе насправді. Достатньо записувати, на що ви витрачаєте час і який результат отримуєте — і все стає очевидним.
Рідкісні спалахи вивчення англійської мови тільки роблять гірше. Бо я щоразу кидаю це заняття. І не можу займатися цим щодня. А саме регулярні, навіть 15-хвилинні вправи, тренують мій мозок та не дають йому забувати мову.
Ми є те, що робимо щодня!
Просто запам’ятай: щойно людина отримує те, чого вона палко бажає, вона стає рабом цього і рабом того, хто це їй дав.
— З ким би я займався сексом? — здивовано запитав Мілтон. — З повією, звісно. І тільки з нею.
— Боже, який жах, — простогнав Кевін. — Але чому?
— Тому що повії вдають, що їм це дуже подобається.
— І що?
— Мені ще не вистачало підхопити чужу карму.
— Поясни!
— Все просто, мій дорогий хлопчику. Як тільки ти даєш людині щось, що для неї дуже важливе, ти прив’язуєш її до себе, як немовля. А в мене з Богом домовленість цього не робити. Він (Мілтон кивнув угору) хоче, щоб ви залишалися з Ним, а не зі мною.
— Я не розумію.
— І не треба розуміти. Просто запам’ятай: щойно людина отримує те, чого вона палко бажає, вона стає рабом цього і рабом того, хто це їй дав. «Бажає» — це не просто слово. Це вивіска до мого притулку.
Мілтон обернувся до жінки, секс із якою ніби огортав увесь простір. Удалині від неї виднілося крісло, і від нього йшов чад влади. Його запах був сильніший за запах смаженої картоплі з сусідньої кімнати. По боках зали — на дорогій венеційській люстрі, оксамитових завісах — усюди були різноманітні предмети. Кожен символізував щось своє.
Читати далі… “Просто запам’ятай: щойно людина отримує те, чого вона палко бажає, вона стає рабом цього і рабом того, хто це їй дав.”Гаррісон Форд. 82 роки. Знімається в кіно. Кажете немає сил?
Станом на червень 2025 року, Гаррісон Форд, у свої 82 роки, продовжує активно працювати в кіно, телебаченні та займається благодійністю.
🎬 Акторські проєкти
“Captain America: Brave New World”: Форд зіграв роль президента США Таддеуса “Тандерболта” Росса, який перетворюється на Червоного Халка. Фільм вийшов у лютому 2025 року та зібрав понад $415 мільйонів у світовому прокаті.
“Shrinking” (Apple TV+): Форд виконує роль доктора Пола Роудса, старшого терапевта. Серіал отримав позитивні відгуки, і Форд був номінований на премію SAG за найкращу чоловічу роль у комедійному серіалі.
“1923” (Paramount+): У приквелі до “Yellowstone” Форд грає Джейкоба Даттона. Серіал завершився у 2025 році після двох сезонів.
Чому більше інформації – не завжди краще. Наукових відкриттів і технологічних інновацій з роками стає все менше, хоча загальний обсяг знань зростає.
Штучний хлорофіл, який врятує планету від парникових газів, революційні ліки від раку і вірусів, нові двигуни для космічних апаратів, які доставлять людей на Марс,— усе це людство може вже не отримати. Прориви в науці трапляються все рідше, з’ясували дослідники. Чому?
У 2023 році в дослідженні, проведеному вченими з кількох американських університетів на основі даних 45 мільйонів наукових статей за період 1945–2010 років і 3,9 мільйона американських патентів за 1976–2010 роки, було зроблено невтішний висновок: наукових відкриттів і технологічних інновацій з роками стає все менше, хоча загальний обсяг знань зростає.
Як зазначив у коментарі AFP провідний автор дослідження Майкл Парк, який нині вивчає організаційну поведінку у французькій бізнес-школі INSEAD, попередні дослідження такого роду виявляли уповільнення науки в окремих дисциплінах, а йому з колегами вдалося показати, що тренд наявний у всіх основних галузях науки і технологій.
Найбільше зниження кількості проривних досліджень зафіксовано у фундаментальних дисциплінах — фізиці та хімії, без розвитку яких важко уявити появу справді нових технологій. У сфері патентів простежується та сама тенденція — проривних технологій реєструють усе менше.
І це свідчить, що щось дивне сталося з самими дослідниками, а не з галузями їхніх досліджень.
Читати далі… “Чому більше інформації – не завжди краще. Наукових відкриттів і технологічних інновацій з роками стає все менше, хоча загальний обсяг знань зростає.”На чому фокус – те і розвивається!
Ваша дитина прийшла додому зі школи. З української, як завжди, п’ятірка, четвірки з біології та історії. А от з математики – двійка. На чому ви, як батько чи мати, зосередитесь?
Думаю, розмова буде про двійку з математики.
Втішає те, що, за оцінкою Бекінгема, який і вигадав цей приклад, майже всі батьки фокусуються на двійці. «Чому так сталося?», «Давай вирішимо, як виправити», «Що робитимемо, щоб не повторилося?»
Наш мозок обожнює розв’язувати проблеми. А на четвірки-п’ятірки реакція зазвичай: «Молодець». І все.
Якщо ви будете прокачувати лише свої слабкі сторони, то досягнете того, що у вас буде багато сильних слабких сторін. Краще розвивати свої переваги. Досягти, бодай у чомусь, виняткової майстерності.
Так працює наш мозок. Це поломка. Тому треба постійно собі нагадувати про свої досягнення. Нагадувати собі про випробування, які ми пройшли.
В мене таке було до недавнього часу. Я обесцінював свої вищі освіти, марафони і взагалі все, що було і є у мене кафового. Але це баг, який треба постійно фіксити.
Фокусуватись на позитиві, своїх сильних сторонах, підтримувати їх та розвивати. А на все покласти болт.
RED HOT CHILLI PEPPRES. Всі знають цю групу, але мало хто знає їх історію. Це пізд@ц!
Перевідкрив для себе RED HOT CHILLI PEPPRES після першої серії 4 сезону Любов, Секс та Роботи. Там в першому епізоді у вигляді мультику виступають перці на відомому живому концерті. Я почав дивитись і у мене мурахи пішли по шкірі.
Я пішов дивитись концерт. Майже годину залип. Ліг спати афігевший. Ось вам концерт. Якщо не бачили, насолоджуйтесь. Це трек про який намальований мультик. Просто вогонь!
Читати далі… “RED HOT CHILLI PEPPRES. Всі знають цю групу, але мало хто знає їх історію. Це пізд@ц!”«Укриття» (Silo). Серіал утопія, який схоже колись стане реальністю.
Подивився перші два сезони «Укриття» (Silo). Круто!
“Silo” (укр. “Укриття”) — це науково-фантастичний серіал від Apple, знятий за мотивами однойменної серії романів Г’ю Гауї. Перший сезон вийшов у 2023 році. Основний сюжет — антиутопія з елементами детективу, що розгортається в постапокаліптичному світі.
Сюжет
Людство живе у величезному підземному бункері (силосі), що йде глибоко в землю, з сотнями поверхів. Зовнішній світ виглядає отруйним і мертвим, тож вихід назовні суворо заборонений. Ніхто не знає, як і чому вони опинилися у цьому укритті, але існує офіційна історія — начебто це задля безпеки.
Усі, хто ставить під сумнів офіційні правила чи хоче вийти назовні, караються смертю. Їх випускають назовні, де вони швидко помирають. Перед смертю ці люди завжди “чистять” — витирають камеру, яка транслює зображення зовні для всіх мешканців укриття.
Мої думки
Загалом, майже всі фантастичні серіали від Apple дуже класні. Вони мають цікавий сюжет, класних героїв та красиву картинку. Цього року я особливо чекаю на новий сезон серіалу Foundation, який має вийти вже влітку.
Читати далі… “«Укриття» (Silo). Серіал утопія, який схоже колись стане реальністю.”Гнів – кислота, образа – отрута, заздрість – вогонь, страх – ланцюги.
Гнів — це кислота, яка більше шкодить посудині, в якій зберігається, ніж тим, на кого вона виливається.
Образа — це отрута, яка повільно руйнує того, хто її носить, а не того, хто її завдав.
Заздрість — це вогонь, який спалює того, хто ним горить, а не тих, кому він заздрить.
Страх — це ланцюги, що сковують того, хто їх носить, а не того, кого він боїться.
