Найбільший ризик, який зараз бере на себе кожен, — це недостатній ризик.
15 Серпня, 2025Усі ми точно знаємо, що світ змінюється. Якщо вам зараз 40 років, то до 60-ти ви відчуєте обсяг змін, який зараз займає рік, приблизно за 11 днів. Логічно, щоб не відставати від такого темпу змін, ваш темп експериментів має відповідати цьому темпу.
Вам потрібно навчитися дуже комфортно ставитися до провалів — як організації, як творцеві чи як окремій людині.
Коли Джефф Безос писав листа акціонерам у 2015 році, він сказав: «Щоб бути успішними, ми маємо бути найкращим місцем у світі для провалів». Я зробив мільярди доларів помилок у AMSI.com. Це не має значення. Має значення лише одне — компанії, які припиняють експериментувати.
Компанії, які не приймають провали, зрештою опиняються в розпачливому становищі. І єдине, що їм залишається — зробити відчайдушну ставку в самому кінці свого корпоративного існування.
Тож як ми реалізуємо це на практиці в нашій компанії? У нас є команда з провалів та експериментів, чий ключовий показник ефективності, про який вони звітують мені щотижня — це кількість проведених експериментів.
Зверніть увагу, я не питаю, скільки з них пройшли вдало, або скільки з них провалилося. Важливим є лише вхідний показник — тобто кількість експериментів. Це те, що ми можемо контролювати.
І наше завдання — збільшити кількість експериментів, які ми проводимо, тому що сама природа експерименту означає, що ми не знаємо, чим він закінчиться.
Кожен наш успіх, кожен прорив, який повністю змінив наш напрямок як бізнесу, як подкасту, як медіакомпанії — відбувся ціною дев’яти невдач.
І знову ж таки, як казали в Amazon, один успішний задум оплачує ціле кладовище.
Ви, швидше за все, не чули про Fire Phone. Можливо, не знаєте про endless.com. Усі ці проєкти коштували Amazon сотні мільйонів доларів, але ви точно знаєте про AWS, який принесе їм 100 мільярдів доларів цього року.
Гра полягає в тому, щоб знайти правильну відповідь раніше за конкурентів, незалежно від сфери діяльності, і для цього потрібно зазнавати невдач швидше, ніж вони.
Тому що провал — це зворотний зв’язок. Зворотний зв’язок — це знання, а знання — це сила.
Мова – це ключ. Головний інструмент пропаганди. Як все працює?
12 Серпня, 2025
«На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Бог було Слово». Євангеліє від Івана, 1:1.
Я вже багато разів писав про те, що ми є те, що у нас у голові. Те, що у нас у голові, — це образи та слова. Ми думаємо словами. Тому так важливо, як кажуть у народі, фільтрувати базар. Звертати увагу, якими словами я розмовляю із собою та з іншими. І наступний етап — фільтрувати те, що нам кажуть. Бо будь-яка інформація, яка потрапляє нам у мозок, впливає на нас. «Сприйняття — початок відтворення».
І сьогодні я хочу поділитися яскравим прикладом того, як працює пропаганда — на прикладі мови, яку використовує Трамп.
Важливий текст про те, як автократія може поступово формуватися за допомогою мови.
Співвітчизники повинні пам’ятати, як ткали реальність, що нас оточує, тим самим шляхом — через створення нового дискурсу, смислові підміни, розширення меж прийнятного, підступну риторику, обережно, крапля за краплею, зціджувану згори через новоспечених пропагандистів і провладних спікерів.
Так, крок за кроком, ми приходимо до сьогоднішнього світу.
Водночас цілком свідомо, за допомогою удаваного постмодерністського цинізму, з суспільства знімають захист, заявляючи, що слова нічого не означають. Хоча вони означають усе і створюють і простір, що оточує людину, і її сприйняття цього простору.
Йдеться про іншу країну та іншу реальність, але думки й висновки є цілком універсальними. Ними може скористатися будь-який житель будь-якого куточка Землі.
«Ми часто чули: не слухайте, що говорить Трамп — дивіться, що він робить. Це знайома порада — практична, навіть цинічна, але небезпечно неповна. Тому що у випадку з Трампом мова — це не просто розмова. Це форма дії. Його слова не просто відображають його мислення — вони формують політичну реальність. Вони позначають ворогів, тестують межі допустимого і упереджують опір.
У будь-якому авторитарному русі мова відіграє центральну роль. Вона не просто супроводжує насильство — вона готує ґрунт для нього. Вона легітимізує, підбурює та маскує. Слова не є вторинними щодо влади. Вони — частина того, як влада працює.
Читати далі…Що споживаєш — тим і стаєш.
11 Серпня, 2025
Порно = штучний секс.
Алкоголь = штучні веселощі.
Розкіш = штучна радість.
Фастфуд = штучна їжа.
Енергетики = штучна енергія.
Наркотики = штучне щастя.
Куріння = штучне розслаблення.
Знаменитості = штучні зразки для наслідування.
Відеоігри = штучне спілкування.
Соціальні мережі = штучне спілкування.
Лайки = штучна любов. Фільтри = штучна краса.
Швидкий дофамін дає штучні результати.
Усе просто: ми — раціон власної уваги.
Живишся сурогатами — отримуєш сурогатне життя.
Що споживаєш — тим і стаєш.
Проста бінарна логіка!
Такий шлях!
Переможець — це програвший, який спробував ще один раз
10 Серпня, 2025
Нагадування!
10 Серпня, 2025
Головне питання, яке Ейнштейн ставив собі кожного ранку
8 Серпня, 2025
У статті на Inc. я прочитав, що Ейнштейн говорив про найважливіше питання, яке варто ставити собі щоранку, коли прокидаєшся. Не знаю, чи справді це сказав Ейнштейн, але саме питання варте уваги: “Чи вірю я, що Всесвіт добрий чи злий? Чи вірю я, що світ, у якому я живу, — гарне чи погане місце?”
Коли я був молодшим, я схилявся до того, щоб об’єктивізувати свої оцінки світу. Зараз я більше вірю в ідею, що світ такий, яким ми його вважаємо.
Наша картина світу й загальна віра в позитивне або негативне призводить до того, що ми й знаходимо в цьому світі. Якщо ми шукатимемо лише прагматику і меркантильність, ми знайдемо лише це й не побачимо нічого іншого.
Якщо ми шукатимемо поезію, ми обов’язково знайдемо щось високе. Йдеться не про ідеалізацію, а про те, до чого ми самі прагнемо.
Життя проходить не в пошуках гармонії, а в пошуках сенсу.
Однак сенс — це не ідея, а відчуття, яке виникає, коли всі потоки наших намірів з’єднуються з іншими людьми. Коли ми багато думаємо й аналізуємо, ми не збільшуємо розуміння світу, а лише множимо кількість гіпотез про нього.
Щоб краще розуміти світ і знати його, єдиний спосіб — діяти. Проблема розумних людей у тому, що, оскільки вони багато думають, а не діють, то діють не на основі знань про світ, а на основі своїх хибних уявлень.
Чи можливий баланс між “думати” і “діяти”? Безглузде питання. Більшість ситуацій містить настільки велику невизначеність, що роздуми та рефлексія ніколи не дадуть результату. Велика невизначеність означає нескінченну кількість гіпотез і неподоланну проблему вибору в умовах браку часу та ресурсів.
Розуміння світу через дії
Однак щойно ми починаємо діяти й не забиваємо собі голову питанням — правильно це чи ні, — світ розкривається. У 99% випадків ми діємо не заради результату, а заради кращого розуміння світу, і тоді 1% дій дає видатний результат.
Коли не знаєш, що робити, правильна стратегія — робити що завгодно, малими кроками, ніби йдеш мінним полем. Частина тих, хто пішов, пройде й виживе. Але ті, хто залишився, нікуди не підуть і помруть від жалю.
Коли ми сприймаємо своє життя як пригоду у великій грі, ми перестаємо оцінювати дії як правильні чи неправильні. Але корисно оцінювати дії як ефективні чи марні — це не дає заснути в безпечності.
Алекс Крол
Все в нашій голові
7 Серпня, 2025
Ми не можемо впоратися з усіма стресами світу, тому що вони знаходяться не зовні, а в наших головах.
Все починається зараз
6 Серпня, 2025
Серцевий напад у 50 починається в 30.
Альцгеймер у 70 починається в 40.
Остеопороз у 75 починається в 40.
Депресія у 50 починається в 25.
Інсульт у 65 починається в 40.
Втрата пам’яті у 75 починається в 50.
Вибір між пігулками і пробіжкою робиться щодня.
Немає часу для пробіжки, знайдеш час для хвороб.
Як з позиції нейробіології загадувати бажання?
5 Серпня, 2025
Бажання насправді повна херня, бо більшість із них засновані на потребах, які нав’язані соціумом, культурою середовища й маркетингом — за вас уже давно маніпулятивно вирішили, що саме правильно хотіти. Люди усвідомлюють цю «правильність» раціональною частиною мозку — неокортексом і емоційною — лімбічною системою. Хотіти — не шкідливо, як кажуть.
Чому бажання не здійснюються? Та взагалі, блін, не тому, що ви якось неправильно хочете. У нашому мозку просто є ще й рептильний комплекс (древній мозок), який узагалі не хоче жодних змін у житті — для нього це майже як смерть. Особливо, якщо для цього треба докладати купу зусиль і виходити із зони комфорту.
От ви хочете багатства й успіху, а рептильний мозок цьому жорстко пручається. Його ціль — зберегти ваше життя. І поточна стратегія життя для нього — ок. Без усіх цих бажань ви живі — ціль досягнута.
Тому всі цілі й бажання, які ви там херачите ручкою на папірці, йому до сраки. Прописувати бажання — це лише активність раціональної частини мозку. А потрібно також залучити емоційну частину — тобто лімбіку, дати відчуттів у бажання, емоцій, і провізуалізувати результат картинками, де ви в безпеці та в повному благополуччі, отримавши бажане.
Тобто залучаємо 3 системи мозку: раціоналізація (що хочемо і як — чітко прописуємо), додаємо емоцій і станів (що відчуваємо, коли це отримаємо), і візуалізуємо картинками для рептильного мозку. Що все супер. Ми будемо в безпеці. Це не про те, що все здійсниться за секунду — це просто про узгодженість ваших систем щодо цього бажання.
Ну і, блін, ключовий момент, на якому всі зливаються))) Навіть якщо мозок уже на все погодився й сам збуджено чекає ваших «хотілок» — для реалізації потрібні дії! Просто мріяти, пердячись на дивані — повна херня, так ви вбиваєте свою дофамінову систему.
Не треба мріяти — один раз визначилися, чого хочете, узгодили всередині — і діємо в цьому напрямку. Одразу, щойно пішов імпульс.
Helena Kornilova
Кіану Рівз якось сказав про суперечки
27 Липня, 2025
I’m at the stage in life where I stay out of arguments. Even if you say 1+1=5, you’re right. Have fun.
Я на тому етапі життя коли уникаю суперечок, навіть якщо ти скажеш що 1+1=5 ти маєш рацію. Веселись.
