Дані > Відсортовані > Упорядковані > Подані візуально > Пояснені через історію
27 Серпня, 2025
Відношення до помилок – основна причина, яка відрізняє успішних людей від невдах. Історія про Містер Біста, блогера у якого 400 млн підписників.
19 Серпня, 2025
Я абсолютно впевнений, що ставлення до невдач, поразок — це найточніший тест на багатство, успіх і щастя. Ви, напевно, бачили, як перевіряють гроші. Їх освітлюють ультрафіолетовим світлом, і якщо щось світиться або відбиває промені не так — відразу стає видно підробку. На мій погляд, якщо поставити людині запитання, як вона ставиться до невдач і поразок, то на сто відсотків можна судити про її майбутнє.
Поразки — це єдиний спосіб зрозуміти, чи працюють обрані тобою ідеї. Поки ти не втілиш нову ідею в життя, ти не зможеш осягнути, що саме шукав, як вона діє, наскільки вона ефективна й перспективна. Для більшості людей невдачі й поразки — це покарання, біль, щось, чого слід уникати.
Нас до цього привчила школа. Якщо дитина зробила щось нестандартно і не досягла результату, запрограмованого якимось дурним тестом, їй поставлять двійку. Якщо вона робить щось «не так» — її обов’язково покарають. Часто й батьки формують у дітей хибне ставлення до поразок і невдач. Вони не пояснюють головного: як насправді влаштоване життя. І коли молоді люди закінчують інститути, університети, коледжі — у них уже вшита ДНК страху перед невдачами й поразками. Вони бояться всього: помилитися, виглядати смішно, не досягти успіху.
Чому так відбувається? Через те, що самі поразки, невдачі ми сприймаємо як біль, зло, покарання, як щось, чого слід усіма силами уникати. А правда життя в тому, що невдачі й поразки — це лише сходинки, якими ми піднімаємося до багатства, успіху, поваги й щастя.
Mister Beast
Якщо ви не знаєте, то самий популярний блогер на ютубі зараз Містер Біст. Аудиторія його ютуб каналу – 400 млн. підписників. Але мало хто знає скільки у нього не це пішло часу.
13 років! Ще раз. Тринадцять років!
До першого мільйона 5 років.
Перше віральне відео – 340.
Це шалена праця і тисячі тестів.
Тільки зараз. Король Ютуба MrBeast виступив на конференції VidSummit, де з’ясувалась шалена деталь його медіаімперії. Виявляється, він зібрав окрему команду з 6 (!) Чоловік, які малюють по 20 прев‘юшок до кожного відео ще до самих зйомок. І якщо за тиждень після публікації у відео низька конверсія, то прев‘ю змінюється.
Вичерпне пояснення чому саме MrBeast — король Ютуба і заробляє десятки мільйонів доларів.
Я зараз тільки вчусь сприймати помилки як тести — тести гіпотез. Треба перебудувати свої переконання. Це важко, бо людина не любить помилятись. Цей механізм у нас зламаний. Він перевернутий, як піраміда, яка стоїть на вершині.
А якщо зламана основна програма, то всі інші працюють неправильно. Якщо у тебе збитий навігатор, ти ніколи не приїдеш до точки призначення.
Такий шлях! Всім мир!
Сигнал та шум. Техніка продуктивності від Стіва Джобса
15 Серпня, 2025Добре, мені потрібно з тобою поділитися цим — мабуть, щоб розповісти, але, можливо, ще й тому, що я щойно зрозумів дещо про продуктивність, підприємництво, створення, успіх — і це не виходить у мене з голови.
У мене щойно в подкасті був Кевін О’Лірі, той самий «акула» з Shark Tank USA, і він, умовно кажучи, вдарив мене в обличчя однією думкою, яку озвучив щодо свого досвіду зі Стівом Джобсом.
Стів Джобс мав здатність розрізняти, де «сигнал», а де «шум».
Я працював на Стіва Джобса на початку 90-х, створював усе його освітнє програмне забезпечення. І ось концепція, яку він розумів, але на яку тоді, у 90-х, мало хто звертав увагу — це співвідношення сигналу до шуму.
Для нього сигнал — це три-п’ять головних справ, які ти маєш зробити протягом наступних 18 годин. Ти маєш завершити ці три-п’ять критично важливих речей для своєї місії. Вони мають бути зроблені сьогодні.
Все інше, що заважає тобі це зробити — це шум.
Тож для Стіва Джобса співвідношення сигналу до шуму, потрібне для успіху, було 80/20. 80% сигналу, 20% шуму.
І коли він про це говорив, я зрозумів, що саме цього мені зараз не вистачає в житті. Бо як креативна людина з купою ідей, я іноді розпорошую енергію на речі, які не є сигналом, які не є найважливішими справами на сьогодні.
І, думаю, ми всі можемо це зрозуміти — прокидаєшся з чітким планом, а потім починаються електронні листи, хтось щось просить, щось стається — і ти пливеш у шумі, а день втрачено. День, який мав бути присвячений сигналу.
А життя — це гра з нульовою сумою. Є обмежена кількість речей, які ми можемо зробити.
І я подумав: чорт, знаєш, що мені треба зробити? Мені треба організувати все, що я маю зробити сьогодні, кожне завдання, яке надходить, у дві колонки.
Колонка «сигнал» — це найважливіші речі, на яких я був зосереджений зранку. І колонка «шум».
І саме це я й зробив. От там, на моєму ноутбуці, я щойно розбив свої завдання на сьогодні на дві колонки: сигнал і шум.
І все, що приходить до мене сьогодні, і все, що крутиться в моїй голові, і весь мій список справ — усе потрапляє в одну з цих двох колонок.
Те, що я маю зробити сьогодні, що рухає мене вперед до моїх цілей — сигнал. Те, що не є таким важливим — шум.
А все, що в колонці «шум», я делегуватиму іншим.
Найбільший ризик, який зараз бере на себе кожен, — це недостатній ризик.
15 Серпня, 2025Усі ми точно знаємо, що світ змінюється. Якщо вам зараз 40 років, то до 60-ти ви відчуєте обсяг змін, який зараз займає рік, приблизно за 11 днів. Логічно, щоб не відставати від такого темпу змін, ваш темп експериментів має відповідати цьому темпу.
Вам потрібно навчитися дуже комфортно ставитися до провалів — як організації, як творцеві чи як окремій людині.
Коли Джефф Безос писав листа акціонерам у 2015 році, він сказав: «Щоб бути успішними, ми маємо бути найкращим місцем у світі для провалів». Я зробив мільярди доларів помилок у AMSI.com. Це не має значення. Має значення лише одне — компанії, які припиняють експериментувати.
Компанії, які не приймають провали, зрештою опиняються в розпачливому становищі. І єдине, що їм залишається — зробити відчайдушну ставку в самому кінці свого корпоративного існування.
Тож як ми реалізуємо це на практиці в нашій компанії? У нас є команда з провалів та експериментів, чий ключовий показник ефективності, про який вони звітують мені щотижня — це кількість проведених експериментів.
Зверніть увагу, я не питаю, скільки з них пройшли вдало, або скільки з них провалилося. Важливим є лише вхідний показник — тобто кількість експериментів. Це те, що ми можемо контролювати.
І наше завдання — збільшити кількість експериментів, які ми проводимо, тому що сама природа експерименту означає, що ми не знаємо, чим він закінчиться.
Кожен наш успіх, кожен прорив, який повністю змінив наш напрямок як бізнесу, як подкасту, як медіакомпанії — відбувся ціною дев’яти невдач.
І знову ж таки, як казали в Amazon, один успішний задум оплачує ціле кладовище.
Ви, швидше за все, не чули про Fire Phone. Можливо, не знаєте про endless.com. Усі ці проєкти коштували Amazon сотні мільйонів доларів, але ви точно знаєте про AWS, який принесе їм 100 мільярдів доларів цього року.
Гра полягає в тому, щоб знайти правильну відповідь раніше за конкурентів, незалежно від сфери діяльності, і для цього потрібно зазнавати невдач швидше, ніж вони.
Тому що провал — це зворотний зв’язок. Зворотний зв’язок — це знання, а знання — це сила.
Мова – це ключ. Головний інструмент пропаганди. Як все працює?
12 Серпня, 2025
«На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Бог було Слово». Євангеліє від Івана, 1:1.
Я вже багато разів писав про те, що ми є те, що у нас у голові. Те, що у нас у голові, — це образи та слова. Ми думаємо словами. Тому так важливо, як кажуть у народі, фільтрувати базар. Звертати увагу, якими словами я розмовляю із собою та з іншими. І наступний етап — фільтрувати те, що нам кажуть. Бо будь-яка інформація, яка потрапляє нам у мозок, впливає на нас. «Сприйняття — початок відтворення».
І сьогодні я хочу поділитися яскравим прикладом того, як працює пропаганда — на прикладі мови, яку використовує Трамп.
Важливий текст про те, як автократія може поступово формуватися за допомогою мови.
Співвітчизники повинні пам’ятати, як ткали реальність, що нас оточує, тим самим шляхом — через створення нового дискурсу, смислові підміни, розширення меж прийнятного, підступну риторику, обережно, крапля за краплею, зціджувану згори через новоспечених пропагандистів і провладних спікерів.
Так, крок за кроком, ми приходимо до сьогоднішнього світу.
Водночас цілком свідомо, за допомогою удаваного постмодерністського цинізму, з суспільства знімають захист, заявляючи, що слова нічого не означають. Хоча вони означають усе і створюють і простір, що оточує людину, і її сприйняття цього простору.
Йдеться про іншу країну та іншу реальність, але думки й висновки є цілком універсальними. Ними може скористатися будь-який житель будь-якого куточка Землі.
«Ми часто чули: не слухайте, що говорить Трамп — дивіться, що він робить. Це знайома порада — практична, навіть цинічна, але небезпечно неповна. Тому що у випадку з Трампом мова — це не просто розмова. Це форма дії. Його слова не просто відображають його мислення — вони формують політичну реальність. Вони позначають ворогів, тестують межі допустимого і упереджують опір.
У будь-якому авторитарному русі мова відіграє центральну роль. Вона не просто супроводжує насильство — вона готує ґрунт для нього. Вона легітимізує, підбурює та маскує. Слова не є вторинними щодо влади. Вони — частина того, як влада працює.
Читати далі…Що споживаєш — тим і стаєш.
11 Серпня, 2025
Порно = штучний секс.
Алкоголь = штучні веселощі.
Розкіш = штучна радість.
Фастфуд = штучна їжа.
Енергетики = штучна енергія.
Наркотики = штучне щастя.
Куріння = штучне розслаблення.
Знаменитості = штучні зразки для наслідування.
Відеоігри = штучне спілкування.
Соціальні мережі = штучне спілкування.
Лайки = штучна любов. Фільтри = штучна краса.
Швидкий дофамін дає штучні результати.
Усе просто: ми — раціон власної уваги.
Живишся сурогатами — отримуєш сурогатне життя.
Що споживаєш — тим і стаєш.
Проста бінарна логіка!
Такий шлях!
Переможець — це програвший, який спробував ще один раз
10 Серпня, 2025
Нагадування!
10 Серпня, 2025
Головне питання, яке Ейнштейн ставив собі кожного ранку
8 Серпня, 2025
У статті на Inc. я прочитав, що Ейнштейн говорив про найважливіше питання, яке варто ставити собі щоранку, коли прокидаєшся. Не знаю, чи справді це сказав Ейнштейн, але саме питання варте уваги: “Чи вірю я, що Всесвіт добрий чи злий? Чи вірю я, що світ, у якому я живу, — гарне чи погане місце?”
Коли я був молодшим, я схилявся до того, щоб об’єктивізувати свої оцінки світу. Зараз я більше вірю в ідею, що світ такий, яким ми його вважаємо.
Наша картина світу й загальна віра в позитивне або негативне призводить до того, що ми й знаходимо в цьому світі. Якщо ми шукатимемо лише прагматику і меркантильність, ми знайдемо лише це й не побачимо нічого іншого.
Якщо ми шукатимемо поезію, ми обов’язково знайдемо щось високе. Йдеться не про ідеалізацію, а про те, до чого ми самі прагнемо.
Життя проходить не в пошуках гармонії, а в пошуках сенсу.
Однак сенс — це не ідея, а відчуття, яке виникає, коли всі потоки наших намірів з’єднуються з іншими людьми. Коли ми багато думаємо й аналізуємо, ми не збільшуємо розуміння світу, а лише множимо кількість гіпотез про нього.
Щоб краще розуміти світ і знати його, єдиний спосіб — діяти. Проблема розумних людей у тому, що, оскільки вони багато думають, а не діють, то діють не на основі знань про світ, а на основі своїх хибних уявлень.
Чи можливий баланс між “думати” і “діяти”? Безглузде питання. Більшість ситуацій містить настільки велику невизначеність, що роздуми та рефлексія ніколи не дадуть результату. Велика невизначеність означає нескінченну кількість гіпотез і неподоланну проблему вибору в умовах браку часу та ресурсів.
Розуміння світу через дії
Однак щойно ми починаємо діяти й не забиваємо собі голову питанням — правильно це чи ні, — світ розкривається. У 99% випадків ми діємо не заради результату, а заради кращого розуміння світу, і тоді 1% дій дає видатний результат.
Коли не знаєш, що робити, правильна стратегія — робити що завгодно, малими кроками, ніби йдеш мінним полем. Частина тих, хто пішов, пройде й виживе. Але ті, хто залишився, нікуди не підуть і помруть від жалю.
Коли ми сприймаємо своє життя як пригоду у великій грі, ми перестаємо оцінювати дії як правильні чи неправильні. Але корисно оцінювати дії як ефективні чи марні — це не дає заснути в безпечності.
Алекс Крол
Все в нашій голові
7 Серпня, 2025
Ми не можемо впоратися з усіма стресами світу, тому що вони знаходяться не зовні, а в наших головах.
